Постанова

від 22.07.2019 по справі 918/598/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 918/598/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Чепелюк О.О.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ": не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТОРГСЕРВІС" ЛТД: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 28 січня 2019 року у справі №918/598/18, ухвалене суддею Церковною Н.Ф., повний текст рішення складено 31.01.2019 р.

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТОРГСЕРВІС" ЛТД

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та договору купівлі-продажу корпоративних прав

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсними договорів 1, 2 є те, що, на думку позивача, такі договори були укладені під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, а також у зв`язку із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей та без погодження дружини позивача.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/598/18 від 28.01.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, на те що при винесенні рішення господарський суд Рівненської області не прийняв до уваги, що договори купівлі- продажу від 24.10.2014 р. та від 01.09.2015 р. були укладені під впливом тяжких обставин, а саме хвороби дружини позивача та на вкрай невигідних умовах, неспіврозмірність вартості наявних на підприємстві активів із вартістю корпоративних прав, факту відсутності оплати за спірними договорами та відсутності згоди дружини позивача на укладення спірних договорів.

Відтак, на думку скаржника рішення суду першої інстанції суперечить положенням вимог ГПК України, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного господарського суду від "05" квітня 2019 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у справі №918/598/18, зупинено дію виконання рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у справі №918/598/18 та призначено розгляд апеляційної скарги у судове засідання.

Головуючою суддею Бучинською Г.Б. було подано заяву про самовідвід від участі у розгляді апеляційної скарги Горського П.О. у справі № 918/598/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "16" травня 2019 у справі №918/598/18 заяву судді Бучинської Г.Б. про самовідвід у справі №918/598/18 задоволено.

Для розгляду справи №918/598/18 автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Грязнов В.В., Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "21" травня 2019 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 28 січня 2019 року у справі №918/598/18 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання.

На адресу апеляційного господарського суду від адвоката Ковальової Валентини Петрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у справі №918/598/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у справі №918/598/18 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець), укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СТОА- АВТОТОРГСЕРВІСУ" (далі - договір 1).

Згідно вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця належні йому права учасника ТОВ "СТОА-АВТОТОРГОСЕРВІСУ", що становлять 55% статутного капіталу (фонду), загальною вартістю 46 684,87 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 87 коп.) гривень, з усіма правами та обов`язками, що належать Продавцю, як учаснику (власнику) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" та діючого законодавства України, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за частку учасника (власника) ТОВ "СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ" у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору 1, за погодженням сторін продаж частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОА-АВТОТОРГОСЕРВІСУ" вчиняється за 46 684,87 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 87 коп.) гривень, які покупець сплатив продавцю до моменту підписання цього договору.

Договір підписано сторонами.

01 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу корпоративних прав ТОВ "АВТОТЕХСЕРВІС" ЛТД (далі - договір 2).

Згідно вказаного договору (п. 1.1.), в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити корпоративні права (100% Статутного капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" ЛТД.

Сума Договору, за погодженням Сторін, становить 11800,00 гривень, які покупець зобов`язується сплатити продавцеві протягом року з дня підписання договору (п. 3 договору).

Договір підписано сторонами.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_3 , в якій свідок зазначив про наявність у ТОВ СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ в момент перебування свідка на посаді директора великої кількості рухомого та нерухомого майна, яке перебувало на його балансі, точної вартості якого свідок не пам`ятає, але загальна сума була більшою 15 мільйонів гривень. В момент коли, чинились зазначені дії стосовно ОСОБА_1 , у нього тяжко хворіла дружина і він весь час повторював, що йому дуже необхідні грошові кошти на її дороговартісне лікування. З цього приводу він також неодноразово звертався до ОСОБА_4 у моїй присутності. Крім того свідчить, що ОСОБА_1 надавав ТОВ СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ поворотну матеріальну допомогу в розмірі біля 500 тисяч гривень, але оригінали документів, що підтверджували цей факт свідком передано ОСОБА_4 по його ж вказівці, що було також своєрідним тиском на ОСОБА_1 . Крім того, свідку достовірно відомо, що ОСОБА_1 на момент його звільнення з роботи жодних коштів за відчуджені корпоративні права не сплачувалось. Також повідомляє, що був свідком того, як ОСОБА_4 усно обіцяв ОСОБА_1 допомогти матеріально у лікуванні дружини, а також вказував, що якщо ОСОБА_1 відчужить корпоративні права на ТОВ АВТОТЕХСЕРВІС ЛТД, то ОСОБА_4 виділить ОСОБА_1 декілька приміщень з цілісного майнового комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 . Після цього, я замовив у БТІ виготовлення технічних паспортів на всі приміщення, що були у цілісному майновому комплексі. Однак, після виділення цих приміщень та надання ОСОБА_4 технічних паспортів на них, останній вказав, що не буде передавати окремі приміщення ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 вважаючи, що договори були укладені під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, а також у зв`язку із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей та без погодження дружини позивача звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.01.2019 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Отже, позивач має довести сукупність фактів, які складають юридичний склад правочину, який вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, а саме: збіг тяжких обставин, які сталися у нього; явно невигідні для нього умови укладення правочину; причинний зв`язок між тяжкими обставинами і укладенням правочину на вкрай невигідних умовах; обізнаність іншої сторони про вказані обставини і використання їх для своєї вигоди.

Тобто, для кваліфікації правочину за ст.233 Цивільного кодексу України необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Ознаками такого правочину є наявність в однієї з сторін правочину тяжких обставин, які примушують укласти договір на завідомо невигідних умовах, усвідомлення іншою стороною безвихідної ситуації контрагента і навмисне її використання з метою збагачення або отримання іншої вигоди. У цьому контексті вкрай невигідні умови розуміються як такі умови, які не є просто невигідними для нього, а згода його на ці умови призводить до значного погіршення стану учасника угоди.

Тобто, кваліфікуючи правочин за названою статтею, потребують доведення усі кваліфікаційні ознаки, поєднані причинно-наслідковим зв`язком.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не довів сукупності усіх обставин, які складають юридичну кваліфікацію правочину як вчиненого під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах .

Скаржник вказує, що тяжкими обставинами, які спонукали його до укладення договорів саме на таких умовах, була хвороба дружини, однак не надає доказів на підтвердження, що саме такий спосіб отримання грошових коштів для лікування дружини як продаж корпоративних прав був ним обраний як єдиний можливий спосіб у тих обставинах, які мали місце. Колегія суддів також не вважає доведеним, що за відсутності наведених ним тяжких обставин оспорюваний договір не було б вчинено взагалі або вчинено на інших умовах. Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та укладеними договорами апеляційний суд вважає правильним.

Невигідність умов договору позивач обгрунтовує тим, що вартість нерухомого майна відчужених товариств становила орієнтовно 25 000 000 грн 00 коп., а рухомого - 600 000 грн 00 коп., що свідчить про очевидну неспівмірність вартості відчуженої частки.

Відносно справедливості ціни при укладенні спірних договорів слід зауважити, що позивач не надавав суду будь-яких висновків незалежних експертів щодо оцінки вартості спірних корпоративних прав, які б підтверджували заниженість договірної ціни, не заявляв клопотань про проведення експертизи тощо з метою її встановлення.

Отже, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, якою саме була реальна ціна корпоративних прав, відчужених за договором, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано суду. Також враховується, що законодавством України, яким врегульовано корпоративні відносини, не передбачено обов`язку з проведення оцінки вартості частки в статутному капіталі перед її відчуженням та необхідності визначення її ринкової вартості. Натомість, встановлення дійсної ринкової вартості частки у корпоративному утворенні, яка також і у контексті укладання договорів купівлі-продажу є справедливою (адекватною, відповідною) ціною продажу такої частки, виходячи з сучасних позицій, висловлених Верховним Судом, зокрема у справі №925/1165/14, у разі відсутності згоди сторін повинна встановлюватись на підставі доказів, оскільки, як зазначено Верховним Судом, взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК України). До таких доказів належать, зокрема, висновки експертів .

Стосовно посилань скаржника на зміст заяви свідка ОСОБА_3 колегія враховує, що за приписами статей 87, 88 ГПК України заява свідка це повідомлення про відомі йому обставини , які мають значення для справи, викладені у вигляді письмової заяви, змісту якої судом повинна бути надана оцінка.

З огляду на приписи статті 89 ГПК України судом першої інстанції свідок викликався для допиту, проте для участі у судовому засіданні не прибув, що унеможливило з`ясування достовірності та повноти викладення ним обставин у письмовій заяві, а відтак суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не наділений правом перевіряти зміст та достовірність свідчень в силу приписів ст.252 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи вищезазначені положення законодавства та обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутність належним чином доведених та обґрунтованих підстав для визнання оспорюваних договорів недійсним, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 28 січня 2019 року у справі № 918/598/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/598/18 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "26" липня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.