Рішення

від 30.07.2019 по справі 906/527/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/527/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кулаковський В.М. - керівник, витяг з наказу № 35-К від 31.01.19;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн "КАРГО ПАРТС" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд №1" (м.Житомир)

про стягнення 14232,41грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд №1" 14232,41грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №10453-06/2016 від 21.12.16, з яких: 10000,00грн основного боргу, 3957,31грн пені та 275,10грн 12% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №10453-06/2016 від 21.12.16 в частині проведення розрахунків за переданий у власність товар.

Ухвалою від 04.06.19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.06.19) господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 25.06.19 о 12:00.

20.06.19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.06.19 № 3, в якому відповідач фактично визнає позовні вимоги частково на суму 10000,00грн та просить суд реструктуризувати суму боргу до 31.07.19 (а.с.64-65).

Ухвалою суду від 25.06.19 відкладено розгляд справи по суті на 30.07.19.

10.07.19 від позивача до суду надійшло заперечення на відзив на позовну заяву, згідно якого позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.90-91).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в адресованому клопотанні від 29.07.19 про розгляд справи без участі представника, просить перенести розгляд справи на іншу дату в зв`язку із відрядженням.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, вважаючи дії відповідача як такі, що спрямовані на затягування судового процесу.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечення участі представника в даному судовому засіданні; при цьому суд враховує закінчення строку розгляду справи, який здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, та приймає до уваги, що відповідач у відзиві на позовну заяву висловив свою позицію щодо суті спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.16 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн "КАРГО ПАРТС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд №1" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №10453-06/2016 (а.с.13-15), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали, а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п.1.1 договору).

Згідно п.2.3 договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.16 (п.8.2 договору).

Відповідно до п.8.4 договору якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

На виконання умов договору поставки №10453-06/2016 від 21.12.16 позивач виставив відповідачу рахунок №S0003642433 від 15.03.19 та здійснив поставку товару на суму 14892,78грн, що підтверджується видатковою накладною №SІ0001595049 від 15.03.19 та товарно-транспортною накладною №SНР0001067920 від 15.03.19 (а.с.16-18).

У видатковій накладній №SІ0001595049 від 15.03.19 сторонами погоджено строк оплати, до 20.03.19.

Однак відповідач провів розрахунок за отриманий товар частково на суму 4892,78грн, що підтверджується платіжним дорученням №1505 від 24.04.19 (а.с.19).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №10453-06/2016 від 21.12.16 у розмірі 10000,00грн (14892,78грн-4892,78грн).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла на підставі договору поставки №10453-06/2016 від 21.12.16, з яких: 10000,00грн основного боргу,3957,31грн пені та 27510грн 12% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (олива моторна) на загальну суму 14892,78грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, сторонами погоджено строк оплати видаткової накладної №SІ0001595049 від 15.03.19, а саме: до 20.03.19.

Незважаючи на вищевикладене, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені строки. В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди до договору поставки щодо зміни строків проведення розрахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день розгляду справи у відповідача існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 10000,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 10000,00грн, доказів погашення заборгованості перед позивачем матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно п.5.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 3957,31грн (а.с.6-7).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и п о д в і й н о ї о б л і к о в о ї с т а в к и Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов`язання за договором поставки, позивач не врахував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та необґрунтовано здійснив розрахунок пені.

Крім того, позивач не врахував, що відповідно до п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на зазначене, враховуючи часткову сплату відповідачем 24.04.19 суми боргу, правомірним є нарахування пені за період: з 23.03.19 по 23.04.19 на суму 14892,78грн та з 24.04.19 по 23.05.19 на суму 10000,00грн.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, загальний розмір пені за період з 23.03.19 по 23.04.19 та з 24.04.19 по 23.05.19, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 758,26грн; вимоги в частині стягнення 3199,05грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 275,10грн 12% річних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що на підставі ст.625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних, судом встановлено, що позивач у розрахунку також не врахував п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у зв`язку з чим невірно провів нарахування 12% річних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір 12% річних за період з 23.03.19 по 23.04.19 та з 24.04.19 по 23.05.19 становить 270,00грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 5,10грн 12% річних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач суму основного боргу визнав, доказів сплати заборгованості не надав. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на усну домовленість між сторонами щодо зміни строку проведення розрахунків суд не приймає до уваги, оскільки вказані посилання не підтверджуються належними доказами.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 11028,26грн, з яких:10000,00грн основного боргу, 758,26грн пені та 270,00грн 12% річних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 3199,05грн пені та 5,10грн 12% річних як необґрунтовано заявлених.

Частиною 9 ст.129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане положення ст.129 ГПК України, суд вважає за необхідне витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки відповідач своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд №1" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд №1" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.С.Параджанова, 77, код ЄДРПОУ 39501042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, вул.Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112):

- 10000грн основного боргу;

- 758,26грн пені;

- 270,00грн 12% річних;

- 1921,00грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 3199,05грн пені та 5,10грн 12% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 01.08.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)