Рішення

від 22.07.2019 по справі 904/1996/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1996/19

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємство "Віза-Агро", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 548 194,72 грн. та пені у розмірі 122 895,63 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При помічникові судді, який за дорученням судді здійснює

повноваження секретаря судового засідання, Яковлєвій А.Ю.

Представники:

від позивача: Галяс В.В., керівник

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське приватне підприємство "Віза-Агро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 548 194,72 грн. та пені у розмірі 122 895,63 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі - продажу № 676 від 05.12.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2019 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.07.2019.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав правову позицію, викладену у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні від 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (покупець) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Віза-Агро" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 676 від 05.12.2018 (договір).

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2018.

Згідно з п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця соняшник 2018 (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що базова ціна за товар складає 10 000 грн. з ПДВ за 1 тону (пунктом 1.2 додаткової угоди № 1 від 13.12.2018 до договору ціну товару залишено без змін).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, у грудні 2018 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" товар на загальну суму 13216194,72 грн., що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с. 18 - 24).

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки за товар, який передається за даним договором, проводяться шляхом попередньої оплати 80% загальної вартості товару, вказаної в п. 3.4. цього договору, протягом 3-х банківських днів з моменту одержання покупцем підписаного продавцем цього договору та рахунку-фактури від продавця, оплата остаточної загальної вартості товару здійснюється з моменту відвантаження оплаченої раніше партії товару.

З урахуванням положень п. 5.1. договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлені товар у строки та розмірі встановлені договором. З суми 13 216 194,72 грн. відповідачем оплачено лише 11 668 000,00 грн. Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" утворилась заборгованість перед Сільськогосподарським приватним підприємством "Віза-Агро" у розмірі 1 548 194,72 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 548 194,72 грн. слід задовольнити.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що крім збитків, у разі прострочення оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості товару (суми заборгованості) за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 01.01.2019 по 22.03.2019 у розмірі 122 895,63 грн.

Перевіривши розрахунок суд встановив, що сума пені за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за заявлений позивачем період становить 123 685,91 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 122 895,63 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 1-А, оф. 702; код ЄДРПОУ: 36161054) на користь Сільськогосподарського приватного підприємство "Віза-Агро" (місцезнаходження: 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, 49а; код ЄДРПОУ: 32433500) суму основного боргу у розмірі 1 548 194,72 грн., пеню у розмірі 122 895,63 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 25 066,36 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01.08.2019.

Суддя Ніколенко М.О.