Рішення

від 30.07.2019 по справі 914/676/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 914/676/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК АГРО", вул.Куземського, буд.6/3,с.Ременів, Кам`янка-Бузький район, Львівська область,80460

представник позивача : АО "Домінус", 79005, Львівська область, м.Львів, вул.Стефаника, 10/4

до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро", вул.Калуське шосе, буд.2А, с.Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423

про стягнення заборгованості в сумі 426 239, 56 грн.

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Мак Агро" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення 426239,56 грн за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № МК 0405/18 від 04.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання за договором поставки № МК 0405/18 від 04.05.2018, а саме: щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 143343,32грн.. Також, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені в порядку п.п. 4.1 та 4.5 Договору. Позовні вимоги обґрунтовує нормами статей 526, 530, 610-612, 623,625, 655, 712, 257, Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.06.2019.

Ухвалами суду від 04.06.2019 та 25.06.2019 відкладено підготовче засідання на 16.07.2019.

Ухвалою суду від 16.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.07.2019.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідач своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву та доказів в підтвердження заперечень проти позову у строк встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 13.05.2019 суду не подав, як і не обґрунтував неможливість такого подання у вказаний строк з причин, що не залежали від відповідача.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 13.05.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Калуське шосе, буд.2А, с.Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423

Поштове відправлення не було вручене відповідачу 28.05.2019 ( вх. 10508 /19 від 04.06.2019).

Крім того, суд звертає увагу, на те що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області в справі № 909/676/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Фермерського господарства "Персей-Агро" про розгляд справи Господарським судом Івано-Франківської області.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Агро" (Постачальник) та Фермерським господарством "Персей Агро"(Покупець) укладено договір поставки № МК0405/18 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов"язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, мінеральні добрива, мікродобрива, насіння сільськогосподарських культур (далі Товар) у погодженому сторонами асортименті, а Покупець зобов"язується прийняти Товар і оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договірних відносин позивач поставив, а відповідач прийняв згідно видаткової накладної № 91 від 04.05.2018 товар на загальну суму 174 343,32грн. Видаткову накладну № 91 підписано та скріплено печаткою відповідача без жодних зауважень щодо кількості, якості, загальної вартості товару, терміну оплати.

що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між Фермерським господарством "Персей Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Агро" від 31.03.2019 та товарно-видатковою накладною № 91 від 04.05.2018 , підписаною сторонами.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін оплати, а також інші умови визначаються сторонами в специфікаціях - додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно п. 2.5 Договору, за окремою домовленістю сторін позивач має право поставити товар без отримання 100% попередньої оплати, при цьому відповідач зобов"язаний здійснити оплату товару протягом п"яти банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено додатком до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли на момент несплати, від своечасно неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до 4.5 Договору у випадку порушення строків розрахунків, Покупець несе відповідальність у вигляді пені, яку Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника, що визначається в розмірі 1 (одного) відсотка від загальної ціни поставленого та неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до п. 4.1 Договору позивач провів нарахування пені у розмірі 24101,77грн.

Відповідно до п.4.5 Договору позивач провів нарахування пені у розмірі 276896,24грн.

Відповідач зобов"язувався до 15.10.2018 оплатити 100% поставки товару згідно до додатку № 1 до договору від 04.05.2018. Станом на 31.03.2019 відповідачем було оплачено 25 000грн, що підтверджується актом та платіжними дорученнями .

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в сумі 149343,32 грн., а також пені нарахованих на підставі пунктів п.4.1, п.4.5 договору за невиконання грошового зобов"язання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки № МК 0405/18 від 04.05.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказують приписи частини 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 149 343,32грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Поняття "неустойка" вживається зокрема у главі "Забезпечення виконання зобов`язання" та у главі "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання".

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Так, у зв`язку з невиконанням постачальником зобов`язання з поставки товару за договором поставки, яким за своєю правовою природою є спірний Договір, покупець, який правомірно розраховує на належне (у строк) виконання постачальником обов`язку по поставці товару, імовірно, може понести відповідні втрати (у вигляді недосягнення очікуваних результатів/ здійснення додаткових витрат на придбання аналогічного товару/ відповідальності перед третіми особами/ тощо), які, власне, компенсуються/частково компенсуються шляхом притягнення постачальника до відповідальності зокрема у вигляді стягнення неустойки.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Окрім цього, як було зазначено, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 276896,24 грн. пені у вигляді 1% на день та пені у вигляді ставки НБУ у розмірі 24101,77 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли на момент несплати, від своечасно неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до 4.5 Договору у випадку порушення строків розрахунків, Покупець несе відповідальність у вигляді пені, яку Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника, що визначається в розмірі 1 (одного) відсотка від загальної ціни поставленого та неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати.

Однак, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені відповідно до 4.1 Договору:

- з 15.10.2018 по 14.01.2019 сума заборгованості становила 174343,32 грн.

Період розрахунку з 15.10.2018 по 24.10.2018 пеня складає 1719,55 грн.

Період розрахунку з 25.10.2018 по 12.12.2018 пеня складає 8425,78 грн.

Період розрахунку з 13.12.2018 по 14.01.2019 пеня складає 5502,55 грн.

Всього розмір пені за вказані періоди складає 15647,88 грн.

- з 15.01.2019 по 21.03.2019 сума заборгованості становила 154343,32грн., на яку нарахована пеня в розмірі 7165,53 грн.

- з 21.03.2019 по 02.04.2019 сума заборгованості становила 149343,32грн, на яку нарахована пеня в розмірі 1288,36 грн.

Отже, загальна сума пені відповідно до п. 4.1. Договору із застосуванням подвійної ставки НБУ становить 24101,77грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення пені, заявленої позивачем як пеня розрахована відповідно до подвійної ставки НБУ та п.4.1 Договору, підлягають задоволенню у розмірі 24101,36грн.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку стосовно того, що оскільки вимога про стягнення пені, розмір якої передбачений договором, вже розглянута в межах даної справи, а отже позивачем вже заявлено до стягнення з відповідача пеню, правові підстави для стягнення пені у розмірі 1% від загальної ціни поставленого та неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати відсутні. Таким чином позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача 149343, 32грн. вартості поставленого товару,

пені у розмірі 24 101,77грн.

В частині стягнення 276896,24грн. пені - відмовити.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, позивач у позовні заяві просить стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Агро" (замовник) та Адвокатським об"єднанням "Домус" (адвокат) 22.03.2019 року укладено договір про надання правової допомоги № 03/2019/1 .

Відповідно до п.1.1 договору, кліент доручає , а адвокатське об"єднання бере на себе зобов`язання надати відповідну правову допомогу та послуги консультаційно-правового характеру, а замовник зобов`язується прийняти та здійснити оплату послуг.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Вказані витрати підтверджуються договором від 22.03.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Агро" та Адвокатським об"єднанням "Домінус", рахунком-фактурою № 2 від 01.04.2019 та платіжним дорученням № 190 від 08.04.2019.

Враховуючи часткове задоволення позову, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000грн, підлягає частковому задоволенню у розмірі - 1627,60грн..

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст.ст. 86, 126,129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Мак Агро" до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення 426239,56 грн за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № МК 0405/18 від 04.05.2018, задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Персей Агро" (77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Калуське Шосе, 2А, код ЄДРПОУ 34217403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Мак Агро" (80460, Львівська область, Кам"янка-Бузький район, с. Ременів, вул. Куземського, 6/3, код ЄДРПОУ 40800351, п/р НОМЕР_1 у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805 ) - 149343, 32грн. вартості поставленого товару, пеню у розмірі 24 101,77грн., 2603,99грн. судового збору та 1627,60грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення 276896,24грн. пені - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2019

Суддя Шкіндер П.А.