Рішення

від 29.07.2019 по справі 179/2169/17

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 179/2169/17

№ провадження 2/196/187/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Зубій А.В.

за участю:

секретаря судового засідання Березко А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Феленко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Магдалинівська районна державна адміністрація при визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) - далі-позивач, звернулась в суд з позовом до головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа Магдалинівська районна державна адміністрація, в якому просить: визнати за ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) право власності на земельну ділянку площею 5,0426 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства, вид використання земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, яка розташована: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Бузівська сільська рада.

1. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у квітні 1997 року фізичній особі ОСОБА_5 розпорядженням голови державної адміністрації Магдалинівського району було надано у постійне користування земельні ділянки площами 26,8 га та 19,3 га для ведення селянського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Право постійного користування вказаними земельними ділянками підтверджено державними актами на право постійного користування землею від 07.04.1997 року, зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

У 1999 році ОСОБА_5 було засновано юридичну особу С( Ф )Г Роксолана (код ЄДРПОУ 20241473), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14.11.1999 року, головою якого був безпосередньо він. 31.10.2007р. року до СФГ Роксолана в статусі члена вказаного СФГ був включений позивач. З метою реалізації права на приватизацію земельних ділянок членами селянського (фермерського) господарства Роксолана в порядку ст. 32 Земельного кодексу України, позивач та інші члени СФГ Роксолана розпорядженням голови Магдалинівської РДА від 16.12.2008 року № 699р-08 отримали дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення фермерського господарства на землях СФГ Роксолана (державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів МД №№ 420, 421 від 07.04.1997 року, загальною площею 46,1 га.) в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га. На підставі отриманого дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель наданих в постійне користування ОСОБА_5 (голові СФГ Роксолана ) для ведення фермерського господарства на території Бузівської сільської ради. Земельну ділянку планувалось передати у власність і позивачу, площею 5,0426 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ). По зазначеному проекту землеустрою була проведена державна землевпорядна експертиза, проект відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері землеустрою. 17.09.2014 року помер голова СФГ Роксолана ОСОБА_5 17.12.2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано лист від 17.12.2014 року № 27-4-11-11904/2-14, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в т.ч. позивачу. Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність став факт смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_5 , оскільки у зв`язку із його смертю, як вважає відповідач, припинилось право постійного користування земельними ділянками, за рахунок яких відводяться земельні ділянки у власність, в тому числі і позивачу.

Позивач вважає відмову відповідача щодо затвердження проекту землеустрою з надання земельних ділянок у власність безпідставною та протиправною, з підстав порушення вимог ст.ст. 32, 122, 118, 142 Земельного кодексу України, оскільки позивач як член СФГ Роксолана має право на отримання безоплатно у приватну власність земельну ділянку, яка використовується СФГ Роксолана , після смерті голови СФГ Роксолана ОСОБА_5 , юридична особа та відповідно членство фізичних осіб у вказаному фермерському господарстві не припинилося. Посилаючись на Постанову Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року просить визнати право власності на земельну ділянку за позивачем.

2.У відзиві на позовну заяву представник відповідача - Армашова І. М . позовні вимоги не визнала та просила відмовити у позові повністю. Посилається на те, що ОСОБА_5 , як фізичній особі, було надано у постійне користування земельні ділянки площею 19, 3 га та 26,8 га, що підтверджується відповідними державними актами. Позивачем було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель наданих в постійне користування гр. ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства та території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Вказаним проектом землеустрою земельні ділянки планувались передати у власність членам СФГ Роксолана та його голові ОСОБА_5 17.12.2014 року відмовлено у затверджені проекту землеустрою з підстав смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у зв`язку з його смертю, припинилося право постійного користування земельними ділянками, чинним законодавством не передбачено успадкування права постійного користування земельною ділянкою. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право постійного користування землею не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Згідно ч. 3 ст. 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Право на приватизацію земельної ділянки із земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства не переходить його членам, оскільки належить виключно громадянину України на підставі ст. 118 ЗК України та не може бути успадкованим. Крім того, посилається на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.11.2018р., яка набрала законної сили та якою у визнанні в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації земельної ділянки позивачу було відмовлено. Отже позивач, отримавши відмову у затверджені проекту землеустрою, намагається всупереч закону визнати право власності на земельні ділянки.

3. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідно до вимог ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, що діяла на момент його створення), лише після відведення земельної ділянки в натурі та одержання державного акта на право постійного користування землею, С (Ф)Г набувало статусу юридичної особи.Тобто хоча державні акти на право постійного користування землею і надавались на ім`я ОСОБА_5 , проте фактично земля передана у користування створеного ним С (Ф)Г " Роксолана ". Отже обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

4. Письмових пояснень щодо позову третя особа до Царичанського районного суду не надала.

ІІ. 1. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

2. В судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення про відмову ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.12.2014р. на сьогодні чинне, позивач не звертався до суду про його скасування, С (Ф ) Г має право звернутися до органу місцевого самоврядування (власника земельної ділянки) для оформлення своїх прав на користування землею.

3. Третя особа - представник Магдалинівської РДА в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

1. Судом встановлено, що відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, виданих на підставі розпорядження голови державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області від 12.02.1997 року № 74-р ОСОБА_5 передано у постійне користування земельні ділянки, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради площею 19, 3 га та 26, 8 га. Зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 420, Мд № 421.

14 листопада 1999 року зареєстровано юридичну особу Селянське (фермерське) господарство Роксолана .

Згідно статуту СФГ Роксолана вказане товариство засновується ОСОБА_5 . Для досягнення статутних цілей своєї діяльності селянське господарство на основі державних актів № 420 та 421 від 07.04.1997 року має на правах постійного користування земельні ділянки площею 46,1 га. Членом С (Ф)Г " Роксолана " є ОСОБА_13 .

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації від 16.12.2008 року№ 699-р-08 Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам в розмірі земельної частки по Бузівській сільській раді на землях селянського (фермерського) господарства Роксолана надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок у власність громадянам, згідно зі списком, що додається, для ведення фермерського господарства, на землях селянського (фермерського) господарства Роксолана (державні акти на право постійного користування землею зареєстровані і Книзі записів державних актів МД № 420, 421 від 07.04.1997 загальною площею 46,1 га), в межах земельної частки по Бузівській сільській раді в розмірі 5,30 га.

04.11.2009 року головою Магдалинівської РДА прийнято розпорядження № 626-р-09 Про внесення змін до розпорядження голови Магдалинівської РДА від 16.12.2008 року № 699-р-08 , яким доповнено список осіб, яким надавався дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок.

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

17.12.2014 року листом 27-4-0.11-11904/2-14 Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_4 про неможливість затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населеного пункту на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району. у зв`язку з тим, що після смерті голови селянського (фермерського) господарства Роксолана ОСОБА_5 право постійного користування припинилося, що унеможливлює затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Оскільки набуття права власності на земельні ділянки членами селянського (фермерського) господарства Роксолана , за рахунок земель які були надані в постійне користування на підставі державних актів ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, в адміністративному порядку не передбачено, отже на сьогоднішній день вирішити його можливо у судовому порядку.

2. Ст.12 ч.3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.(ст.ст.76-81 ЦПК України).

Ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Порядок набуття права власності на земельну ділянку регламентується зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, ЗУ Про фермерське господарство та іншими нормативними актами.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на ЗУ Про фермерське господарство , ст. 32 Земельного Кодексу України, якими передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності, наданих їм у користування, в межах розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. також вказує, що ст.142 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав припинення користування земельною ділянкою; при цьому зі смертю голови С(Ф)Г " Роксолана ", юридична особа та членство фізичних осіб у ньому не припинялось.

ЗУ Про селянське (фермерське) господарство (в редакції, що діяла на момент створення С(Ф)Г 1991р.), зокрема ст.2, визначено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю. Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного

користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (ст. 9).

В даному випадку державні акти видавались до утворення фермерського (селянського) господарства Роксолана та були надані фізичній особі для ведення селянського господарства.

ЗУ Про фермерське господарство ст.12 в ред.2003) визначено склад земель фермерського господарства, зокрема: землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Отже, землі, які перебувають у користуванні, взагалі не передбачені цією нормою як такі, що входять до складу ФГ, що також спростовує доводи позивача про те, що отримані землі в користування ОСОБА_5 після його смерті й надалі перебувають у користуванні С (Ф)Г "Роксолана ". Такі твердження, виходячи з аналізу законодавства, були би обґрунтовані у разі, якщо би спірні земельні ділянки перебували б в оренді.

Ст.13 Закону встановлено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Порядок отримання земельних ділянок у приватну власність також регламентовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України (в ред.на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Ст. 116 Земельного кодексу України визначаються підстави для набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Окрім того, ч. 2 ст. 31 ЗК України передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Отже, враховуючи викладене, громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства в декількох випадках: 1 - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, 2 - або громадянам, які є членами фермерських господарств (як в даному випадку позивач) передаються безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності, надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтовану позицію позивача, що факт перебування членом СФГ Роксолана надає йому право на отримання безоплатно земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 13 Закону та 32 ЗК України, оскільки позивач не отримував раніше у користування такі земельні ділянки, які можуть бути передані у власність. Судом встановлено, що земельні ділянки загальною площею 46,1 га надавалися громадянину ОСОБА_5 у постійне користування, навіть якщо цей факт і був необхідною передумовою для створення ним С(Ф)Г , позивач жодним чином не довів суду, що ці землі після створення С (Ф)Г "Роксолана " перейшли у користування саме господарства, суду не надано належних доказів яке саме майно та права належали С(Ф)Г "Роксолана ", а не особисто ОСОБА_5 . В матеріалах справи відсутні обґрунтування і в судовому засіданні представник позивача не довів, з яких законодавчих норм він виходив, стверджуючи, що отримані землі ОСОБА_5 в постійне користування у 1997 р.. вважаються такими, що перебувають у постійному користуванні С (Ф)Г з моменту його створення - у 1999 р.

Отже, позивач отримала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблявся проект, вчинялись інші заходи направлені на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, як члену СФГ Роксолана , за рахунок земель, які передавались у постійне користування ОСОБА_5 .

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у відмові позивачу від 17.12.2014р. правомірно зазначено, що право постійного користування земельними ділянками належало особисто ОСОБА_5 , а не С (Ф)Г "Роксолана ", тому із його смертю це право припинилося.

Щодо можливості успадкування позивачем права користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Ст.82 ЦПК України, зокрема ч.4, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у, зокрема, цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.11.2018р. у справі № № 179/1429/17, яка набрала законної сили, відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації земельної ділянки. При цьому судом зазначено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому, між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою С(Ф)Г "Роксолана " не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужими земельними ділянками. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду справи № 6-2329цс16.

Також суд зазначає, що позивачем рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.12.2014р. не оскаржувалось і на момент розгляду справи судом є діючим. Позов також не містить вимоги про скасування цього рішення чи визнання його нечинним. При цьому варто відмітити, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Також суд зауважує на недоречність посилання представника позивача на Постанову Великої палати ВС від 13.03.2018р. по справі № 348/992/16-ц, в якій міститься висновок, що обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство. а не громадянин, якому вона надавалась. У вказаній справі вирішувались спірні відносини щодо земельних ділянок, які перебували в оренді, а не у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування, тому вказана правова позиція ВС не може бути застосована в даній справі, оскільки регулює інші правові відносини.

З огляду на викладене, та враховуючи, що під час судового розгляду справи не встановлено законних підстав для визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, керуючись вимогами ст.141 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272,273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Магдалинівська районна державна адміністрація при визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін: позивач - ОСОБА_17 , АДРЕСА_1 ; іпн ( НОМЕР_3 );

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вул.О.Поля, 2 м.Дніпро, (код ЄДРПОУ 39835428);

третя особа: Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, вул.Центральна, 46 смт.Магдалинівка, (код ЄДРПОУ 04052293).

Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 р.

Суддя А.В.Зубій