Рішення

від 25.07.2019 по справі 120/1864/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 липня 2019 р. справа № 120/1864/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Присяжнюка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 29.03.2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, що перебувають у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1 ). Позивач вважає дану відмову протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

04.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 6 статті 186-1 Земельного кодексу України враховуючи законодавчу заборону на зміну цільового призначення даної категорії земель передбачену в підпункті "б" пункту 15 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України де зазначається: "До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами".

У судовому засіданні 25.07.2019 року, за письмовою згодою сторін, розгляд справи по суті розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у письмовому відзиві.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думку учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_2 від 29.05.2006 року, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,6990 га є власністю ОСОБА_2 .

Позивач та інші особи, звернулися із заявою до Директора ТОВ "ЮЗС "Альянс" про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,7960 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , цільове призначення яких змінюється із ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту селище Березина, Вінницького району Вінницької області.

На замовлення позивача та інших осіб, проектною організацією, розроблено загальний проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок. Також проект був погоджений експертом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), про що 29.03.2018 року надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 3362/82-18.

Отримавши висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 3362/82-18, позивач звернулась до органу уповноваженого приймати рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з клопотанням про затвердження відповідного проекту.

Проте, 25.05.2018 року Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ".

Не погоджуючись з рішенням 15 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.05.2108 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, позивач звернулася до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року у справі №802/1940/18-а адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення 15 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.05.2018 року та зобов`язано розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Якушинецької сільської ради, в межах населеного пункту с. Березина, Вінницького району Вінницької області в частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,6990 га).

Рішення набрало законної сили 15.01.2019 року.

На виконання рішення суду та враховуючи його висновки, 29.03.2019 року Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області повторно розглянуто клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Якушинецької сільської ради, в межах населеного пункту с. Березина, Вінницького району Вінницької області в частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 . Проте, Якушинецькою сільською радою було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Земельного кодексу України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Частина перша статті 23 Земельного кодексу України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Стаття 22 Земельного кодексу України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу суб`єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.

Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється Земельного кодексу України та спеціальними законами.

Так, згідно зі статтею 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується ЗК України та статутами садівничих товариств.

Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Громадяни також можуть використовувати землі сільськогосподарського призначення для організації та ведення особистого селянського господарства - господарської діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Правові та організаційні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України від 15 травня 2003 року № 742-ІV "Про особисте селянське господарство".

Порядок використання земельних ділянок для городництва регламентується статтею 36 ЗК України, згідно з якою вони можуть надаватися громадянам або їх об`єднанням лише на умовах оренди. При цьому, на таких землях не допускається спорудження капітальних будівель і споруд.

Громадяни також можуть орендувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби (стаття 34 Земельного кодексу України).

Різний правовий режим земель сільськогосподарського призначення за видами використання підтверджується положеннями статті 121 Земельного кодексу України, якою встановлено норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам. Розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яку можна приватизувати безоплатно, становить не більше 0,12 га, у той час як розмір земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з нормами безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України визначається розміром земельної частки (паю), встановленим для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, становить не більше 2,0 га. Наведена норма передбачає можливість збільшення цього розміру у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами господарства. Вочевидь це зумовлено особливостями кожного виду використання земельної ділянки і спрямовано на дотримання основного з принципів земельного законодавства - раціонального використання земель.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов`язків, пов`язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом а частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено обов`язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 81 Земельного кодексу України визначені способи набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, якими є:

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас, у частині 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (частина перша та друга статті 79-1 Земельного кодексу України).

Особливий порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачений Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05.06.2019 року, який полягає в тому, що земельні ділянки виділяються із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Саме на виконання зазначених конституційних положень та створення необхідної законодавчої бази (прийняття законів про ринок земель та державний земельний кадастр) для запровадження повноцінного ринку земель, а також з метою збереження стратегічно важливого для аграрного сектору економіки держави виду сільськогосподарських земель законодавець згідно з підпунктом б пункту 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України запровадив мораторій на купівлю-продаж та інші способи відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності юридичних осіб та громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства та власникам земельних часток (паїв), крім обміну земельної ділянки на іншу відповідно до закону (стаття 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05.06.2019 року), передачі їх у спадщину та вилучення земель для суспільних потреб.

Наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. І тому наведеною вище нормою Земельного кодексу України законодавець з метою забезпечення виконання введеного мораторію заборонив також зміну цільового призначення та виду використання зазначених вище сільськогосподарських земельних ділянок.

Отже, якщо земельна ділянка сформована як об`єкт нерухомого майна, внаслідок виділення в натурі земельного паю для ведення особистого селянського господарства, то для неї встановлений мораторій на зміну цільового призначення.

Судом з`ясовано, що земельна ділянка отримана ОСОБА_2 (до укладення шлюбу прізвище Романюк ) у власність внаслідок паювання земель СВАТ "Вінницьке облплемпідприємство на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №285 від 14.04.2003 року з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" /а.с. 60-70.

В подальшому на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №693 від 27.04.2006 року було змінено цільове призначення земельної ділянки з призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на "для ведення особистого селянського господарства" /а.с.19/.

Наведені обставини визнаються учасниками справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому в силу положень частини 1 статті 78 КАС України вони не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що вказана вище земельна ділянка, яка мала цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а згодом змінила функціональне використання "для ведення особистого селянського господарства", все одно залишається земельною часткою (паєм), виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства. При цьому, фактично було змінено функціональне використання земельної ділянки, а не її цільове призначення.

Відтак, позивач набув право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , що сформована внаслідок виділення земельного паю, тому до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, він позбавлений права змінювати цільове призначення цієї земельної ділянки.

Аналіз наведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі підпункту б пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України відповідач правомірно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , зі зміною їх цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в межах селища Березина Вінницького району Вінницької області.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 листопада 2018 року у справі №817/897/16.

Посилання представника позивача на генеральний план забудови с. Березина та план зонування, який відображено на викопіюванні, відповідно яких земельна ділянка позивача належить до земель житлової забудови - зони садибної житлової забудови (Ж-1), а тому зміна її цільового призначення з "ведення особистого селянського господарства" на "будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" не суперечить планам зонування територій, суд бере до уваги, однак вважає таким, що не спростовує правомірність прийнятого відповідачем рішення та підставність застосування підпункту "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України; ст.ст. 18, 19, 22, 34, 35, 79-1, 81, 90, 121, 186-1 Земельного кодексу України; п.п "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05.06.2019 року; Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-ІV, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222 код ЄДРПОУ 04330021).

Рішення у повному обсязі складено 30.07.2019 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович