Ухвала

від 01.08.2019 по справі 340/1697/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

01 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1697/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши матеріали у справі за позовом Релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви Київського Патріархату (Христа Спасителя) м. Олександрії (площа Кірова, 2, кв. 25, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; адреса для листування: вул. Войнівська, 2, м. Олександрія, АДРЕСА_1 ) до Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада (парафія) Української Православної Церкви Київського Патріархату (Христа Спасителя) м. Олександрії звернулась до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області та Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації, оформлене протоколом засідання Погоджувальної комісії «Про розгляд пропозицій громадськості які надійшли під час обговорення проектів містобудівної документації «Генеральний план м. Олександрія Кіровоградської області» та «План зонування території (зонінг) м. Олександрія Кіровоградської області» від 11.02.2019 року.

Ухвалою суду від 17.07.2019 позовну заяву залишено без руху, зокрема для уточнення суб`єктного складу відповідачів та/або змісту позовних вимог.

29.07.2019 на виконання вимог ухвали суду надано позовну заяву з виправленими недоліками, а саме з уточненням суб`єктивного складу відповідачів.

Так, відповідно до уточненої позовної заяви відповідачем зазначено Погоджувальну комісію щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації та позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації, оформлене протоколом засідання Погоджувальної комісії «Про розгляд пропозицій громадськості які надійшли під час обговорення проектів містобудівної документації «Генеральний план м. Олександрія Кіровоградської області» та «План зонування території (зонінг) м. Олександрія Кіровоградської області» від 11.02.2019 року.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку про відсутність для цього підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з п. п.1,2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень та визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України ).

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення, оформлено протоколом, Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації, обґрунтовуючи вимоги тим, що засідання Погоджувальної комісії на якому прийнято протокол від 11.02.2019, було проведено без законних підстав, оскільки рішення яким створювалося Погоджувальна комісія було визнано судом протиправним та скасовано.

На думку позивача Погоджувальна комісія прийняла протокол, яким відмовлено позивачу у формуванні земельної ділянки під забудову Храму.

Тобто, Погоджувальною комісією щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації д 11.02.2019 не було урегульовано спірне питання.

Суд зазначає, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позову, суд вважає, що оскаржуване рішення не має ознак нормативно - правового акту та індивідуально-правового акту, а тому не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч.5ст.17 Закону №3038-VI, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону №3038-VI для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи замовника містобудівної документації;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менш як 50 відсотків і не більш як 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа замовника містобудівної документації.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її утворення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менш як дві третини її членів (з них не менше половини - представники громадськості).

Рішення погоджувальної комісії оформлюється протоколом.

У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що, рішення, оформлене протоколом, Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації у разі неврегулювання спірного питання не є індивідуально-правовим актом, та відповідно не є обов`язковим для сторін спору та замовника містобудівної документації.

Тобто спірні рішення не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, що відповідно не надає позивачу права на захист, а саме: права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд приходить до висновку, що данні спірні правовідносини не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене суд не роз`яснює позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 9901/798/18.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 170, 248, 256, 295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви Київського Патріархату (Христа Спасителя) до Погоджувальної комісії щодо розгляду пропозицій громадськості до містобудівної документації про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун