Ухвала

від 30.07.2019 по справі 826/13736/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

м. Київ

30 липня 2019 року 11:03№ 826/13736/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі

за позовом Приватного підприємства "Укрчайпром"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

Головного управління Національної поліції в Київській області,

Прокуратури Київської області

третя особа Державна казначейська служба України

про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, завданої юридичній особі протиправною бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, та органів прокуратури

за участі представників сторін:

від позивача - Вичіков В.В.,

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - Лащів О.В.

від відповідача 3 - Гриб Н.П.,

від третьої особи - не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Укрчайпром" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка полягає у невиконанні рішень судів, що набрали законної сили, щодо повернення для Приватного підприємства "Укрчайпром" належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях №32015110000000027 та №32015110000000030, що перебували у провадженнях слідчих ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції України в Київській області, яка полягає у невиконанні рішень судів, що набрали законної сили, щодо повернення у кримінальному провадженні №32015110000000030, яке перебуває у провадженні слідчих Головного управління Національної поліції в Київській області, для Приватного підприємства "Укрчайпром" належного йому майна, вилученого під час обшуків;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - прокуратури Київської області, яка полягає у незабезпеченні належного нагляду за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, у кримінальних провадженнях №32015110000000027 та №32015110000000030, що призвело до невиконання рішень судів, які набрали законної сили, про повернення для Приватного підприємства "Укрчайпром" належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях №32015110000000027 та №32015110000000030, що перебували у провадженні слідчих ВКР Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути солідарно за рахунок бюджетного фінансування Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, на користь Приватного підприємства "Укрчайпром" майнову (матеріальну) шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного управління Національної поліції України у Київській області, прокуратурою Київської області, у сумі 13 242 188 грн 00 копійок;

- зобов`язати Державне казначейство України у встановленому законом порядку в межах відповідних бюджетних призначень на фінансування Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, списати кошти у сумі 13 242 188 грн 00 копійок на користь Приватного підприємства "Укрчайпром" з рахунків вказаних державних органів - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень - відшкодувати для Приватного підприємства "Укрчайпром" за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, кошти у сумі 13 242 188 грн 00 копійок, та перерахувати цю суму на поточний рахунок Приватного підприємства "Укрчайпром" № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", місто Київ, МФО 380805.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У зв`язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року про відкриття провадження у справі судом скеровано матеріали справи №826/13736/18 до Шостого апеляційного адміністративного суду, про що повідомлено сторін у підготовчому засіданні 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрчайпром" до Головного управління Державної фіскальної служби у київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди - повернуто апелянту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у справі призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 26 березня 2019 року залишено без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 червня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати у порядку, визначеному частиною 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 30 липня 2019 року судом поставлено на обговорення питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засідання заперечував проти закриття провадження у справі та зазначив, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник Головного управління Національної поліції в Київській області залишив вирішення питання щодо закриття провадження у справі на розсуд суду.

Представник Прокуратури Київської області в судовому засіданні вказував на наявність підстав для закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідачів щодо повернення Приватному підприємству "Укрчайпром" належного йому майна, вилученого під час обшуків у кримінальних провадженнях №32015110000000027 та №32015110000000030 та стягнення шкоди завданої такою бездіяльністю.

Зі змісту позову вбачається, що в рамках кримінальних проваджень №32015110000000027 та №32015110000000030 відповідачами проведено обшуки та вилучене належне позивачу майно.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року накладено арешт на вилучене у позивача майно.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року скасовано вказану вище ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року та відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене у позивача майно.

В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2015 року здійснено тимчасовий доступ та вилучено продукцію належну позивачу.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні скарги представника позивача на дії прокурора щодо винесення постанови про відмову у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства Укрчайпром про повернення тимчасово вилученого майна.

Кримінальне провадження №32015110000000030 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 198, 227 Кримінального кодексу України, скеровані слідчому підрозділу Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для подальшого досудового розслідування.

Отже, фактично предметом розгляду даної справи є бездіяльність органів досудового розслідування та прокурора, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, щодо повернення тимчасово вилученого у позивача майна та відшкодування шкоди завданої такою бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до приписів частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Слід звернути увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (надалі по тексту також - КПК України) порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Таким чином, оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, не віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Також, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Таким чином, оскарження дій або допущеної бездіяльності слідчого щодо направлення клопотання на отримання дозволу на проведення обшуку, не віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а компетентним у даному питанні судом є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року по справі № 802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18) зазначила, що з`ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції здатне призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно відбитися на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були би сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.

Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Регламентована у статті 13 Конвенції гарантія, встановлює загальний фундаментальний принцип, відповідно до якого кожна людина і громадянин, які вважають порушеним своє право, визначене Конвенцією, повинні мати реальну можливість у межах національних правових процедур домогтися ретельної перевірки відповідних доводів компетентними органами, в разі їх підтвердження - констатації протиправності відповідних рішень, дій або бездіяльності представників держави, анулювання юридичних наслідків вищезазначених рішень або дій, припинення свавільного обмеження прав, за наявності підстав - також відшкодування шкоди і притягнення винних до відповідальності.

Визначення конкретних способів здійснення такої можливості є прерогативою національного законодавства, яке при регламентації юридично значущих дій завжди обмежує можливість їх вчинення певними правилами. Встановлення й застосування відповідних правил щодо реалізації прав на справедливий судовий розгляд та юридичний захист не суперечать вимогам статей 6, 13 Конвенції, якщо тільки вони не призводять до нівелювання самого змісту зазначених прав.

Із урахуванням зазначеного та обставина, що окремі з порушуваних особою питань не підлягають/не встановлений у національному законодавстві механізм оскарження у порядку судочинства відповідного виду, автоматично не свідчить про порушення права цієї особи за статтями 6, 13 ЄКПЛ і не дає підстав відносити спір до компетенції суду іншої юрисдикції, до предмета якої відповідні правовідносини не належать.

При цьому, суд зауважує, що обґрунтування даних позовних вимог зводиться до надання оцінки діям з посиланням на норми КПК України, що виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Укрчайпром" майнову (матеріальну) шкоду, завдану протиправною бездіяльністю відповідачів, суд зазначає, що такі позовні вимоги фактично є похідними від позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення позивачу майна вилученого під час проведення обшуків.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням відповідачами осіб публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку визначеному КПК України.

Керуючись частиною 2 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Закрити провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Укрчайпром" до Головного управління Державної фіскальної служби у київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури Київської області, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди.

2.Роз`яснити Приватному підприємству "Укрчайпром" його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

3. Роз`яснити Приватному підприємству "Укрчайпром", що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст ухвали виготовлено 31 липня 2019 року