Ухвала

від 01.08.2019 по справі 344/13731/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13731/19

Провадження № 1-кс/344/7375/19

У Х В А Л А

01 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу про визнання постанови неправомірною, її скасування, зобов?язання старшого слідчого надати копію відеозапису,-

Встановив:

в скарзі вказано, що 04/07/2019 проведено огляд земельної ділянки на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 21/06/2019 в кримінальному провадженні №12019090000000138 під час якого здійснено відеозапис. Скаржник подав слідчому клопотання про надання копії відеозапису, однак слідчим відмовлено в задоволенні клопотання. Тому скаржник просив суд про визнання постанови неправомірною, її скасування, зобов?язання старшого слідчого надати копію відеозапису.

В судовому засіданні слідчий заперечив клопотання з тих підстав, що ним розглянуто клопотання скаржника, який не належить до переліку суб?єктів, яким може бути надано копію відеозапису слідчої дії.

Скаржник не забезпечив явку в судове засідання належним чином уповноваженого представника.

16/07/2019 скаржник подав слідчому клопотання про видачу копії відеозапису огляду земельної ділянки АДРЕСА_1 .

17/07/2019 слідчим ухвалено постанову, якою відмовлено в наданні скаржнику копії відеозапису з тієї підстави, що кримінальне провадження здійснюється за фактом забруднення земельної ділянки, а скаржник не є стороною відповідного кримінального провадження.

В ч. 3 ст. 26 КПК України вказано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

До компетенції слідчого судді не належить розгляд спорів щодо визнання постанов неправомірними.

Визнання неправомірними рішень, дій, бездіяльності органів владних повноважень належить до способів захисту, передбачених в ст. 5 КАС України, а тому не належить до компетенції слідчого судді.

В ст. 221 КПК України вказано, що слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Таким чином скаржник не належить до переліку осіб, яким надано право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

В ст. 222 КПК України вказано, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже законом визначено перелік суб?єктів кримінального провадження, до компетенції яких належить вирішення питання про розголошення відомостей щодо кримінального провадження.

Відповідно до п. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Отже слідчий самостійно вирішує питання реалізації його компетенції.

Таким чином вирішення питання про розголошення відомостей щодо кримінального провадження належить слідчому.

Відповідно дост.8 КПК Українипринцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що елементом, передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23 жовтня 1985 року, заява № 8848/80, п. 32).

Таким чином компетенцію слідчого суду складає вирішення питання порушення прав скаржника з підстав, що зазначені в його скарзі та на підставі доказів скаржника.

Скаржником не доведено порушення слідчим будь-яких його прав. Оскільки він не належить до визначених законом суб?єктів, яким надано право про реалізацію якого скаржник звернувся до слідчого.

Крім цього обсяг інформації, яка надається до завершення досудового розслідування визначається безпосередньо слідчим і прокурором.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вайт та Кенеді проти Німеччини» (Waite and Kennedy v. Germany), заява № 26083/94, п. 54, ЕСПЛ 1999-I Суд повторює, що саме національні суди повинні тлумачити національне законодавство та надавати оцінку наданим їм доказам.

У рішенні у справі «Чопенко проти України» (п.62) ЄСПЛ повторно наголосив, що саме національні органи, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Проте суд повинен перевірити, чи спосіб, в який тлумачиться та застосовується національне законодавство, породжує наслідки, що відповідають принципам конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики ЄСПЛ (див. пп.190, 191 рішення у справі «Scordino v. Italy (№1)»).

Отже перед судом не доведено порушення прав скаржника.

Відповідно дост. 7 КПК Українив якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином доведення правових підстав звернення до суду законом покладено безпосередньо на скаржника.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

Постановив:

в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1