Рішення

від 23.07.2019 по справі 911/877/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/877/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, Київська область, м. Біла Церква

до Білоцерківської міської громадської організації Рибальський клуб Юр`ївська Рось , Київська область, м. Біла Церква

про стягнення заборгованості

представники:

від позивача - Т.К.Кириленко

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №01-20/26 від 29.03.2019 року (вх.№917/19 від 01.04.2019 року) до Білоцерківської міської громадської організації Рибальський клуб Юр`ївська Рось (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №483 від 26.01.2015 року у розмірі 7517,09 грн., з яких 6901,98 грн. основного боргу, 619,11 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків по сплаті орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення №483 від 26.01.2015 року.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/877/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 11.06.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/877/19 та відкладено розгляд справи на 09.07.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.07.2019 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/877/19 та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 23.07.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 40, згідно з наявним у матеріалах справи витягом №1005580130 та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (за договором - орендодавець) та Білоцерківською міською громадською організацією Рибальський клуб Юріївська Рось (за договором - орендар) 26.01.2015 року укладено Договір оренди нежитлового приміщення (пам`ятка архітектури) №483 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 16,7 кв.м. розташоване на першому поверсі двоповерхової житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно), яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6. Вартість об`єкта оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.12.2014 року та становить 51137,50 грн. (без ПДВ). Мета оренди: здійснення статутних завдань (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно п.п. 2.2., 2.3 Договору, передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика) і становить 153,41 грн. (в т.ч. ПДВ 25,57 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Згідно п. 3.5. Договору, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та його передачі за актом прийому-передачі включно.

Відповідно до п. 9.4. Договору, орендар бере на себе зобов`язання сплатити плату за користування майном за період з 01.04.2014 року по 26.01.2015 року в сумі 979,95 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 163, 31 грн.

У п.п. 10.1., 10.2. Договору сторони погодили, що Договір діє з 26.01.2015 року по 31.12.2015 року. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами тексту Договору.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 16,7 кв.м. розташоване на першому поверсі двоповерхової житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом від 26.01.2015 року.

Однак, як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання за Договором з оплати орендних платежів виконав частково, сплативши 6374,34 грн. у зв`язку із чим станом на 28.02.2019 року за ним утворилась заборгованість у сумі 6901,98 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком №04-21/07 від 15.03.2019 року.

Позивачем на адресу відповідача надсилались претензії №01-20/44 від 24.05.2018 року, №01-20/15 від 11.03.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогою погасити наявну заборгованість з орендної плати за Договором №483 від 26.01.2015 року. Однак, зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Позивач зазначає, що відповідач продовжує користуватись орендованим приміщенням, однак орендні платежі не сплачує, орендоване приміщення станом на день звернення до суду позивачу не повернув. Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач свої грошові зобов`язання за Договором не виконав, станом на дату подання позову відповідні розрахунки не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача 6901,98 грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідачем в процесі розгляду справи не спростовано викладені у позові обставини, доказів сплати заборгованості з орендної плати не надано, як і не надано доказів повернення спірного приміщення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п.п. 10.6., 10.7. Договору, орендар протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин. Орендодавець надає орендареві письмову відповідь щодо можливості (або відсутності такої), продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальних на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства. У разі якщо орендодавець має намір після закінчення терміну дії договору оренди використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору письмово попереджає про це орендаря. Строк дії цього договору може бути продовжений у відповідності до чинного законодавства України.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що відповідач не звертався до нього з повідомленням про припинення або продовження договірних відносин у порядку п. 10.6. Договору оренди. Станом на день розгляду справи відповідач орендоване нежитлове приміщення не повернув та продовжує ним користуватись, а тому позивач вважає, що Договір оренди продовжувався за згодою сторін. Доказів розірвання у судовому порядку Договору оренди позивачем не надано.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів припинення Договору а також доказів повернення майна (нежитлового приміщення), суд дійшов висновку, що відповідний правочин продовжено на той самий термін і на тих самих умовах на наступні 2016 - 2019 роки.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Отже, користування відповідачем орендованим приміщенням протягом спірного періоду без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань, та відповідно породжує для відповідача обов`язок по сплаті орендної плати у повному обсязі та у встановлені договором строки.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що відповідач частково виконав умови Договору сплативши 6374,34 грн., суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 6901,98 грн. заборгованості з орендної плати.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині оплати орендних платежів у передбачені Договором строки та розмірі, позивач просить суд стягнути з відповідача 615,11 грн. пені, нарахованої позивачем на заборгованість відповідача в межах заявлених періодів у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Пунктами 8.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,077% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі зміни облікової ставки Національного банку України, відповідно змінюється розмір пені.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, пеню нараховано по кожному періоду прострочення у відповідності до фактичних обставин, умов Договору та вимог чинного законодавства. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а отже, вимога про стягнення пені у розмірі 615,11 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Білоцерківської міської громадської організації Рибальський клуб Юр`ївська Рось про стягнення 7517,09 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білоцерківської міської громадської організації Рибальський клуб Юр`ївська Рось (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 18, код ЄДРПОУ 35216840) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Чуйкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 20577351) 6901 (шість тисяч дев`ятсот одну) грн. 98 коп. заборгованості з орендної плати, 615 (шістсот п`ятнадцять) грн. 11 коп. пені, та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.08.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць