Рішення

від 01.08.2019 по справі 911/1210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1210/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер Індастрі

про стягнення 57457,04грн

Суддя Чонгова С.І.

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс (далі - ТОВ Дніпроресурс ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер Індастрі (далі - ТОВ Компанія Лідер Індастрі ) про стягнення 57457,04грн, а саме:

- 36737,72грн - основна заборгованість;

- 9456,65грн - пеня за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018 по 25.04.2019;

- 9325,78грн - збитки від інфляції за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018

по 25.04.2019;

- 1936,89грн - 3% річних за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018 по

25.04.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №ДГ-0000038 від 04.04.2018 в частині сплати за поставлену продукцію.

Відповідач у справі - ТОВ Компанія Лідер Індастрі документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання. Відповідна ухвала суду була направлена сторонам у справі, яка отримана позивачем - 19.06.2019, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями. Від відповідача поштове відправлення повернуто із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер-Індастрі (покупець) було укладено договір поставки №ДГ-0000038 (далі - договір, а.с.15-16).

За умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію, у асортименті, кількості і строки, та по цінах, які зазначені у специфікаціях. У відповідності з умовами даного договору, забезпечивши продукцію всіма необхідними відвантажувальними документами, що засвідчують якість продукції (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її у відповідності з умовами даного договору.

Оплата продукції покупцем здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 календарних днів з моменту передачі продукції покупцю (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, продукція вважається переданою продавцем та прийнятою покупцем, відповідно до накладної.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі неповної оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від непроплаченої суми по договору, за кожен день прострочення.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2018 (п. 10.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 33776,00грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000700 від 05.04.2018, довіреністю №95 від 05.04.2018, товарно-транспортною накладною №38015229.33267 від 05.04.2018, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує, що відповідачем 08.06.2018 здійснено частково оплату за поставлений товар у розмірі 10 000,00грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія щодо невиконання договірних зобов`язань з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 23 776,00грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 36737,72грн заборгованості за поставлену продукцію.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем не надано заперечень щодо позовних вимог позивача, доказів оплати за поставлений товар не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 33776,00грн, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію у розмірі 10 000,00грн.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 23776,00грн,

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23766,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; в частині стягнення 12971,72грн заборгованості задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 9456,65грн за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018 по 25.04.2019;

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі неповної оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від непроплаченої суми по договору, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування пені, оскільки як вбачається з п. 3.1 договору оплата продукції покупцем здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту передачі продукції покупцю, тобто останнім днем оплати за поставлену продукцію є 25.04.2018, прострочення зобов`язання починається з 26.04.2018.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Укладений між сторонами договір не містить пунктів для нарахування пені понад строк встановлений п. 6 ст. 232 ГК України.

Так за розрахунком суду, з урахуванням початкового періоду нарахування пені та обмежень встановлених ч.6 ст.232 ГК України, розмір пені за заявлені періоди складає 4529,97грн.

В задоволенні вимог про стягнення 4926,68грн пені суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9325,78грн за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018 по 25.04.2019 та 3% річних у розмірі 1936,89грн за період з 05.04.2018 по 07.06.2018 та з 09.06.2018 по 25.04.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як вже зазначалось вище позивачем не вірно визначено початкову дату нарахування 3% річних та інфляційних втрат за поставленим товаром.

Так, за розрахунком суду, розмірі 3% річних становить 746,37грн, в задоволенні вимог про стягнення 1190,52грн 3% річних суд відмовляє.

Розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, складає 2092,24грн, в задоволенні вимог про стягнення 7233,54грн інфляційних втрат суд відмовляє.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 467,02грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лідер Індастрі (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневий прорив 95; ідентифікаційний код 38936071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 7; ідентифікаційний код 24112229) 23766,00грн основної заборгованості, 4529,97грн пені, 746,37грн 3% річних, 2092,24грн збитків від інфляції, а також 467,02грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 12971,72грн основної заборгованості, 4926,68грн пені, 1190,52 3% річних та 7233,54грн інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01 .08.2019

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова