Рішення

від 31.07.2019 по справі 922/1737/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1737/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінімакс-2016", смт. Есхар про стягнення 42633,95 грн. за участю :

представника позивача - Катерноза В.В., за довіреністю № 2-438д від 28.12.2018 року;;

представника відповідача - не з`явився.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінамакс-2016" про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки № 342-Т/2018 від 04.05.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2019 року позовну заяву АТ "Укргазвидобування" залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення відповідної ухвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.06.2019 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14967).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 15.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.07.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2019 року підтримав позовні вимоги, зазначив про те, що відповідачем порушено строки поставки товару за договором № 342-Т/2018 від 04.05.2018 року, у зв`язку з чим позивачем було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого та несвоєчасно поставленого товару та штраф 7% за порушення строків поставки понад 30 календарних днів.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2019 року не з`явився, відзиву на позов не надав, на адресу суд повернулись ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення від 15.07.2019 року з відміткою пошти "інші причини не дали змоги виконати обов`язки щодо вручення пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як свідчать матеріали справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення від 15.07.2019 року року направлялись на адресу відповідача, вказану у Витягу ЄДРПОУ та яка співпадає з адресою, вказаною у позові.

Проте вищезазначені ухвали повертались до суду з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

В даному випадку, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом за адресою, зазначеною в позовній заяві та яка співпадає з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

При цьому, явка учасників справи в судові засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

04 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна служба ЛІКВО Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінімакс-2016 (Відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № 342-Т/2018 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений у Специфікації (далі - Товар), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна сума Договору вказується у Специфікації.

Розділ III Договору визначає, що ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: оплати Покупцем після пред`явлення Постачальником рахунку на оплату товару та підписаного Сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що обсяг поставки Товару визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.

У відповідності до Специфікації № 1 від 29.12.2017р. (далі - Специфікація), що є Додатком № 1 до Договору та становить його невід`ємну частину, Відповідач зобов`язався здійснити поставку наступного Товару:

1) Стелаж консольний Сторхауз двосторонній у кількості 4 од. загальною вартістю 136 000,00 грн.;

2) Стелаж консольний Сторхауз односторонній у кількості 1 од. вартістю 30 666,67 грн.

3) Стелаж консольний Сторхауз односторонній у кількості 1 од. вартістю 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1. Специфікації загальна вартість Товару, що поставляється, складає 186 666,67 грн. без ПДВ (сто вісімдесят тисяч шістсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

Пунктом 3 Специфікації передбачено, що строк поставки Товару складає: протягом З0 календарних днів з дати підписання Договору.

Строк дії Договору визначено в розділі X Договору, відповідно до пункту 10.1. якого, Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін, (тобто з 04.05.2018р.), і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань.

Відповідно до підпунктів 6.3.1. та 6.3.2. пункту 6.3. Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені Договором та Специфікацією; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановленим Розділом II Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 14.05.2018р. Позивачем надіслано Відповідачу рознарядку за вих № 1/14-602-10, де фактично визначений обсяг товару до поставки відповідає всьому обсягу Товару, передбаченого Специфікацією. При цьому як планована дата поставки визначено 04.06.2018р.

У відповідності до умов договору перебіг строку поставки Товару розпочався 05.05.2018р., враховуючи, передбачений у п. 3. Специфікації строк поставки (30 календарних днів з дати підписання Договору).

Оскільки останній день строку поставки припадає на 03.06.2018р. - вихідний, а тому відповідно до положень ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем такого строку є 04.06.2018р.

Як вказує позивач, свої зобов`язання з поставки Товару, в узгоджений сторонами Договору строк, Відповідач не виконав, проте 20.06.2018р. Сторонами підписано видаткову накладну № 3, що підтверджує поставку частини, визначеного Договором товару, зокрема Стелажу консольного Сторхауз одностороннього у кількості 1 од. вартістю 20 000,00 грн.

Проте на даний час відповідачем не виконані зобов`язання щодо поставки товару на суму 166 666,67 грн.

Як вказує позивач, відповідачем не було повідомлено про зміну строків поставки товару чи відмову від договору.

Згідно з п. 9.1. Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей, Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, а відповідно до п. 9.2. Договору у разі недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів, спори (розбіжності) вирішуються судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2018 року листом за вих. № 1/01-1403-10 Позивач звернувся до Відповідача та просив повідомити щодо подальшого ходу виконання Договору, наголошував на умовах Договору, які встановлюють відповідальність за неналежне виконання зобов`язань в частині порушення строку поставки, однак, вказаний лист повернувся Позивачу

Крім того позвачем було надіслано відповідачу претензію про сплату штрафних санкцій ( арк. спр. 36-41).

Враховуючи те, що відповідачем в повному обсязі не виконав зобов`язання щодо поставки товару у строки, обумовлені договором, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 2800,05 грн., пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у сумі 28167,23 грн. та штрафу у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару за порушення строків поставки понад 30 календарних днів в сумі 11666,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, суд зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як вже було зазначено вище, договір поставки було підписано між сторонами 04.05.2018 року.

Специфікацією № 1 до договору було визначено, що строк поставки товару складає 30 календарних днів з дати підписання договору.

У зв`язку з наведеним, строк поставки товару поставки припадає на 03.06.2018р. - вихідний, а тому відповідно до положень ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем такого строку є 04.06.2018р.

Відповідач в свою чергу зобов`язання виконав не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених у специфікації, а саме здійснив поставку товару на суму 20000,00 грн. 20.06.2018 року, що підтверджується видатковою накладною, яка наявна в матеріалах справи.

Докази поставки товару на суму 166666,67 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Враховуючи вищезазначений пункт договору, позивачем було нараховано до сплати відповідачу пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 2800,05 грн., пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у сумі 28167,23 грн. та штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару за порушення строків поставки понад 30 календарних днів в сумі 11666,67 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.04.2012 у справі N 06/5026/1052/2011, згідно з якою одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи наведене погодження сторонами в Договорі відповідальності у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, а також штрафу за допущення прострочення понад 30 днів, відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 910/6046/16 від 17.05.2018 року.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, за допомогою інформаційно-аналітичної системи ЛІГА , судом встановлено, що позивачем допущено помилку, а саме за порушення строків поставки частини товару на суму 1666666,67 грн. за період з 20.06.2018 року по 04.12.2018 року підлягає до стягнення 28000,00 грн., в той час, як позивач просить суд стягнути з відповідача 28167,23 грн.

Крім того, здійснивши перерахунок суми пені за порушення поставки всього обсягу товару загальною вартістю 186666,67 грн. за період з 05.06.2018 року по 19.06.2018 року з відповідача підлягає до стягнення 2800,00 грн., в той час, як позивач просить суд стягнути з відповідача 2800,05 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару (166666,67 грн.) у сумі 11666,67 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 2800,00 грн., пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у сумі 28000,00 грн. та штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару за порушення строків поставки понад 30 календарних днів в сумі 11666,67 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у розмірі 167,23 грн. та пені 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 0,05 грн. суд відмовляє в їх задоволенні, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 1913,46 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст.. 231 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінімакс-2016", смт. Есхар (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт Есхар, вул. Горького, 9Б, код ЄДРПОУ 40739696) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба "ЛІКВО" АТ "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775, фактична адреса: м. Харків, вул. Сінна,32 код 39585761) пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 2800,00 грн., пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у сумі 28000,00 грн., штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару за порушення строків поставки понад 30 календарних днів в сумі 11666,67 грн. та 1913,46 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в особі філії САРС "Лікво" м. Київ (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінімакс-2016", смт. Есхар (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт Есхар, вул. Горького, 9Б, код ЄДРПОУ 40739696).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "01" серпня 2019 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1737/19