Рішення

від 29.07.2019 по справі 922/1517/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1517/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м.Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана Вест", м.Харків про стягнення 13 408 246,04 грн. за участю представників:

позивача - Овсепян А.Г.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана Вест" (відповідач) 13 408 246,04 грн., з яких: 9966 000,00 грн. - сума основного боргу, 2 770 564,94 грн. - інфляційні нарахування; 671 681,10 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 201 123,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № НП-0068 від 15.01.2016 року щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар в строк, обумовлений вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1517/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2019 о 15:00 год.

В підготовчому засіданні 10.06.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення засідання у справі № 922/1517/19 на 08.07.2019 о 12:30 год. на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Ухвалу про відкладення розгляду справи занесено до протоколу підготовчого засідання від 10.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 922/1517/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2019 р. о 16:00 год.

В судовому засіданні 15.07.2019 судом оголошено перерву до 29.07.2019 о 10:30 год. на підставі статті 216 ГПК. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу від 15.07.2019.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Копії ухвал суду від 27.05.2019, 11.06.2019, 08.07.2019, 15.07.2019 були направлені на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 239, офіс 23, проте були повернуті підприємством зв`язку до господарського суду з посиланням "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За приписами п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення даного судового засідання, незважаючи на повернення до суду ухвали із зазначенням причини невручення.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

В судовому засіданні 15.07.2019 та 29.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілана Вест" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-0068, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов Договору (надалі - Договір).

За умовами п. 1.2. Договору номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 2.1.1. Договору постачальник зобов`язався передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1. Договору покупець зобов`язався своєчасно і в повному об`ємі сплатити вартість товару.

Пунктом п. 4.1. Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної ними додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.5 Договору сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі Товару, що переданий протягом визначеному в такому акті часу.

За умовами п. 5.1. Договору покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31 грудня 2016 року.

Згідно з п. 6.1. Договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно з діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 11.1. Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, цей договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість та ціну нафтопродуктів (бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро клас С вид І код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124512 в кількості 755 тон, сума з ПДВ 9 966 000,00 грн. (а. с. 15).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 966 000,00 грн., що підтверджується копією акту приймання - передачі нафтопродуктів № 1 від 15.01.2016, який підписаний і скріплений печатками сторін (а. с. 16). Проте, відповідач в порушення умов Договору за поставлений товар оплату не здійснив.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача по оплаті товару на час розгляду справи становить 9 966 000,00 грн.

Вказана заборгованість визнається відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків, який складено станом на 30.09.2016р. (а. с.17).

11.08.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість, яку отримано відповідачем 21.08.2017, проте залишено останнім без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами абз. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати заборгованості за Договором та доказів в спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 966 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № НП-0068 від 15.01.2016 є доведеним, а тому суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 671 681,10 грн., а також інфляційних втрат в сумі 2770564,94 грн., і позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись статтею 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 201 123,70 грн. покладаються на відповідача.

На підставі статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 692, 712 ЦК України, статей 173, 174, 193 ГК України та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілана Вест" (місцезнаходження: 61033, місто Харків, вулиця Шевченка, 239, офіс 23, код ЄДРПОУ 39798837) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (місцезнаходженя:04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (місцезнаходження: 36000, місто Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) основну заборгованість за договором поставки нафтопродуктів №НП-0068 від 15 січня 2016 в розмірі 9 966 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 770 564,94 грн., 3 % річних в розмірі 671 681,10 грн. та судовий збір в розмірі 201 123,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" серпня 2019 р.

Суддя В.В. Рильова