Постанова

від 09.07.2007 по справі а30/239-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.07.07р.

Справа № А30/239-07

11 год. 45 хв., м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 1а,

к. 9.

За позовом:  суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області

До відповідача:  Управління з контролю за використанням та

охороною земель у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

Про: скасування  акту перевірки від 20.03.2007 року та припису

НОМЕР_1 від 20.03.2007 року

Суддя:   Євстигнеєва Н.М.

Секретар

судового засідання: Ворошило О.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:

ОСОБА_1, фізична особа-підприємець, свідоцтво про державну    реєстрацію НОМЕР_2, видане виконавчим

комітетом  Нікопольської міської   ради 28.05.1997 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

- фізична особа ОСОБА_1 (м. Нікополь Дніпропетровської області) звернувся до

господарського суду із адміністративним позовом, яким просить скасувати акт

перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.03.2007 року,

скасувати припис НОМЕР_1 від 20.03.2007 року, судові витрати по справі покласти

на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що користування

земельною ділянкою  здійснюється

позивачем  у відповідності до проекту

відведення, згідно з вимогами паспортів прив'язки малої архітектурної форми та

умовами договору оренди. Позивач вважає, що факти, зафіксовані  в акті перевірки дотримання вимог  земельного законодавства від 20.03.2007 року,

не відповідають дійсності,  акт від

20.03.2007 року та припис НОМЕР_1 від 20.03.2007 року складені з порушенням

норм чинного законодавства і тому підлягають скасуванню.

Представник управління з контролю за

використанням та охороною земель у Дніпропетровській області у судове

засідання, яке відбулося 09.07.2007 року не з'явився, про день, час, місце

розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується

повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки) НОМЕР_3,

яке отримане позивачем 27.06.2007 року.

Клопотання про застосування засобів

технічної фіксації судового процесу позивачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 150 Кодексу

адміністративного судочинства України розгляд справи був відкладений з

21.06.2007 року на 09.07.2007 року.

В судовому засіданні оголошені

вступна та резолютивна частини постанови.

Заслухавши позивача, дослідивши

матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2007 року начальником

Нікопольського міжрайонного відділу  з

контролю за використанням та охороною земель за участю головного спеціаліста

Нікопольського міжрайонного відділу  з

контролю за використанням та охороною земель проведено перевірку  дотримання вимог земельного

законодавства  приватним підприємцем

ОСОБА_1,  за наслідками якої складено

акт.

У результаті перевірки встановлено

наступне: земельна ділянка  площею 0,0051

га по вул. Електрометалургів, 4в належить приватному підприємцю ОСОБА_1 на

підставі договору оренди  земельної

ділянки НОМЕР_4 від 13.07.2005 року.

Право на оренду земельної ділянки

приватний підприємець ОСОБА_1 набув на підставі рішення сесії Нікопольської

міської ради від 29.04.2005 року за НОМЕР_5 терміном на три роки під

розміщення  павільйону за проектом відведення

в порядку  визначеним Земельним кодексом

України. Код цільового використання земельної ділянки 1.11.3 (роздрібна

торгівля та комерційні послуги).

На момент перевірки 20.03.2007 року

встановлено, що  на земельній ділянці по

вул. Електрометалургів, 4в, м. Нікополь, встановлений один загальний павільйон

торгівля. Комерційна діяльність  на даний

час приватним підприємцем ОСОБА_1 не ведеться.

Згідно листа  від 20.03.2007 року НОМЕР_6 начальника  управління 

архітектури та містобудування м. Нікополь площа павільйону торгівлі по

контуру  складає 90 м2, та не

відповідає визначенню малої архітектурної форми.

А акті перевірки зазначено, що

приватний підприємець ОСОБА_1 самовільно відхилився від проекту землеустрою, за

що  передбачена відповідальність  за ст. 211 Земельного кодексу України,

порушив  встановлені договором оренди

обмеження  щодо використання земельної

ділянки п.7.1 “земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням без

права будівництва капітальних  будівель

та споруд”. Тим самим приватний підприємець ОСОБА_1 порушив обов'язки орендаря

перелічені ст. 23 п.4 Закону України “Про оренду землі”.

20 березня 2007 року Нікопольським

міжрайонним відділом з контролю за використанням та охороною земель Управлінням

з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області

прийнято припис НОМЕР_1, яким приватному підприємцю ОСОБА_1 в термін до 20

квітня 2007 року приписано забезпечити використання земельної ділянки по вул.

Електрометалургів, 4в за протоколом відведення згідно з вимогами  паспортів 

прив'язки малої архітектурної форми.

Припис прийнято за результатами

перевірки додержання вимог земельного законодавства приватного підприємця

ОСОБА_1  по вул. Електрометалургів, 4в м.

Нікополь - землі житлової та громадської забудови, на підставі ст.ст. 6, 10

Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною

земель”. 

Розглянувши позовні вимоги суд

вважає їх такими, що  підлягають

задоволенню частково з огляду на наступне. 

Згідно з частиною 1 статті 116

Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права

власності та право користування земельними ділянками із земель державної або

комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Позивач використовує земельну

ділянку площею 0,0051 га на підставі договору оренди, який укладено між

Нікопольською міською радою та позивачем 13.07.2005 року.

В акті перевірки від 20.03.2007

року та приписі НОМЕР_1  встановлено

порушення позивачем п. 7.1 договору оренди земельної ділянки щодо обмеження

використання земельної ділянки та ст.23 п.4 Закону України „Про оренду землі”.

Посилання в акті перевірки на порушення позивачем ст.23 п.4 Закону України „Про

оренду землі” є безпідставним, оскільки цією статтею регулюється питання зміни

орендної плати.

Відповідно до п.7.1 договору оренди

земельної ділянки  на орендовану земельну

ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, в тому

числі земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням без права

будівництва капітальних будівель та споруд.

На момент перевірки 20.03.2007 року

встановлено, що  на земельній ділянці по

вул. Електрометалургів, 4в, м. Нікополь, встановлений один загальний павільйон

торгівлі. Комерційна діяльність  на даний

час приватним підприємцем ОСОБА_1 не ведеться.

Згідно листа  від 20.03.2007 року НОМЕР_6 начальника  управління 

архітектури та містобудування м. Нікополь площа павільйону торгівлі по

контуру  складає 90 м2, та не

відповідає визначенню малої архітектурної форми. Та обставина, що площа

павільйону торгівлі по контуру складає 90 м.кв не свідчить про використання

цієї площі позивачем. Згідно з проектом землеустрою позивачу надана в

користування земельна ділянка площею 0,0051га, будівля павільйону торгівлі

здійснювалась відповідно до Паспорту прив'язки малої архітектурної форми та на

підставі дозволу про розміщення малої архітектурної форми. Отже, обставини

відображені в акті перевірки не відповідають дійсності, так як площа 90 м.кв. є

сумарною площею трьох малих архітектурних форм, що зафіксовано в Проекті

землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст. 72

Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим

рішенням в адміністративній,  цивільній

або господарській справі, що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ, 

у  яких беруть  участь 

ті самі особи або особа,  щодо

якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у справі №39/261-06(16/175-06),

яка постановою Вищого господарського суду від 21.05.2007 року залишена без

змін, встановлено наступне.

Ухвалою Нікопольського

міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2006 року в рамках

цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 була

призначена судова експертиза, проведення якої доручено державному головному

територіальному науково-дослідному проектному інституту „Кримнііпроект”

Керченському відділу інституту, а також ТОВ „СБ-Комплекс” (м. Нікополь). На вирішення

експертів було поставлено питання: встановлення факту належності залізобетонної

несучої конструкції, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.

Нікополь, вул. Електрометалургів, 4-в до збірно-розбірної залізобетонної основи

малої архітектурної форми чи фундаменту капітального будівництва. Експерти були

попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального

кодексу України. У експертному висновку, зробленому Кримським науково-дослідним

і проектним інститутом „Кримнііпроект” на підставі ухвали суду зазначено, що

фундамент під торговий павільйон з обмеженим строком використання слід вважати

тимчасовою спорудою і віднести до VІ групи капітальності (строк експлуатації

менше 20 років). У технічному висновку, зробленому на підставі ухвали суду

товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „СБ-Комплекс” (м. Нікополь)

зазначено, що залізобетонна конструкція є збірно-розбірною основою для

встановлення малої архітектурної форми і не є фундаментом капітального

будівництва.

Експертним висновком регіонального

центру проектування і діагностики будівель та споруд, виконаним на підставі

листа НОМЕР_7 від 01.12.2005 року управління архітектури і містобудування

Нікопольської міської ради визначено, що будівельні конструкції незавершеної

споруди класифікуються як фундаменти.

Орендарю був затверджений паспорт

прив'язки малої архітектурної форми і виданий дозвіл на розміщення малої

архітектурної форми, тобто відповідач будував на залізобетонних конструкціях

малу архітектурну форму, що не заборонено договором, оскільки заборона

стосується тільки будівництва капітальних будівель і споруд, а не малої

архітектурної форми на відповідній основі (фундаменті).

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності 

суб'єкта  владних  повноважень 

обов'язок  щодо доказування

правомірності  свого  рішення, 

дії  чи  бездіяльності покладається  на відповідача,   якщо  

він   заперечує   проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не

доведено відхилення позивача від проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням,

використання саме позивачем земельної ділянки у розмірі 90 м.кв замість наданих

за договором оренди 0,0051га, вимога про скасування припису Нікопольського

міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Управління

з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області від

20.03.2007 року НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Вимога позивача в частині  скасування акту перевірки дотримання вимог

земельного законодавства від 20.03.2007 року задоволенню не підлягає з огляду

на наступне.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15

Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий

захист.

Захист цивільних прав -це

передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи

реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних

цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи

примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання)

порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік

таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного

кодексу України.

Як правило, власник порушеного

права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого

права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається

спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Акт перевірки дотримання вимог

земельного законодавства від 20.03.2007 року складений головним спеціалістом

Нікопольського міськрайонного відділу з контролю за використанням та охороною

земель Галаган Н.Б., яка діяла як посадова особа на підставі Закону України

«Про держаний контроль за використанням та охороною земель».

Таким чином, оскарження акту

перевірки, який не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, не передбачено

як спосіб захисту прав.

Відповідно до п.6.2 Роз'яснення

Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних  визнанням недійсними

актів державних чи інших органів ” №02-5/35 від 26.01.2000 року не  можуть 

оспорюватися  в  господарському  суді акти ревізій, документальних перевірок,

оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Відповідно до ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню з

державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 98,

161-163 розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу

адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                     П О С Т А Н

О В И В:

Адміністративний позов задовольнити

частково.

Скасувати припис Нікопольського

міжрайонного відділу  з контролю за

використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та

охороною земель у Дніпропетровській області від 20.03.2007 року НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету

України в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у

Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район,

пр-т. Калініна, 32, код ЄДРПОУ 33907313) на користь  суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_8) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена

до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до

господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня

складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після

подання заяви на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у

відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                        

Н.М. Євстигнеєва                                                                                 

(Дата складання постанови у повному

обсязі відповідно до

вимог статті 163 КАС України, - 16.07.2007 року)