Рішення

від 30.07.2019 по справі 588/1609/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1609/18

2/588/36/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2019 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма СЕМЕРЕНЬКИ про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 2,8388 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

17.05.2012 він уклав із ПП ПЕЧИНСЬКЕ договір оренди землі та передав у оренду земельну ділянку площею 2,8388 га строком на 5 років.

Після закінчення строку дії договору з січні 2018 року позивач неодноразово звертався в усній та письмовій формі до відповідача з приводу повернення йому земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 17.05.2012, але будучи особою юридично необізнаною надавав письмові звернення в єдиному екземплярі без відмітки про вручення відповідача такого звернення та вірив обіцянкам представників відповідача щодо повернення йому земельної ділянки.

Відповідач під різними приводами відмовлявся повернути йому земельну ділянку та письмових відповідей на його численні звернення не надавав.

При цьому, відповідач повідомив позивача про те, що 17.05.2012 між ним та ПП ПЕЧИНСЬКЕ укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у відділі Держкомзему Тростянецького району Сумської області від 27.12.2012 за №59250000401950 та відповідно до якого він передав у оренду земельну ділянку площею 2,8388 га, строком на 10 років, розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, а тому відповідач використовує його земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

Позивач указує, що договір від 17.05.2012, зареєстрований 27.12.2012, він не підписував, із умовами такого договору його ніхто не знайомив та примірник договору він не отримував, а відповідно і участі у державній реєстрації такого додаткового договору не приймав та нікого не уповноважував на його реєстрацію. Хто за нього поставив підписи у даному договорі йому не відомо.

Позивач зазначає, що підпис у договорі від 17.05.2012, укладеного строком на 10 років між ПП ПЕЧИНСЬКЕ (правонаступником якого є ТОВ "АФ Семереньки") та ним, за нього виконала зовсім інша особа, а відповідач такий договір без його згоди та відома надав на реєстрацію та його було зареєстровано 27.12.2012, без його згоди та участі.

Позивач вважає, що шляхом підроблення договору від 17.05.2012, відповідач позбавив його, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою на власний розсуд, та таке право у незаконний спосіб перейшло до відповідача.

З огляду на зазначене, позивач просить:

1) визнати недійсним договір від 17.05.2012, укладений між ним та ПП ПЕЧИНСЬКЕ , щодо передачі у оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 27.12.2012 у відділі Держкомземі Тростянецького району Сумської області за № НОМЕР_2 ;

2) зобов`язати ПП ПЕЧИНСЬКЕ повернути йому земельну ділянку площею 2,8388 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області;

3) судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, представник відповідача 01.11.2018 подала відзив на позов, у якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог посилалася на те, що договір оренди землі є чинним, не припиненим, не визнаним недійсним, і його правомірність презюмується згідно приписів ст.204 ЦК України. Жодного факту вчинення фізичного чи психологічного впливу на позивача в своїй позовній заяві позивач не виклав. Так само, відсутні докази застосування заходів фізичного чи психологічного тиску з боку відповідача і у вигляді заяв чи скарг, поданих із даного приводу до правоохоронних органів, що свідчить про те, що договір був укладений між сторонами добровільно, а його зміст та правові наслідки відповідають її вільному волевиявленню. Головним фактом, що спростовує відсутність такого волевиявлення позивача є те, що протягом всього строку дії договору, а це протягом 4 років поспіль позивач отримував орендну плату за землю вчасно, без затримки у повному обсязі і регулярно. Отже, передача земельної ділянки позивачем у оренду відповідачу, який сплачував орендну плату та належним чином використовував земельну ділянку, тобто фактичне тривале виконання умов договору оренди землі є підтвердженням того, що його укладення відповідало внутрішній волі позивача, а тому підстав для визнання договору оренди землі недійсним немає. Земельна ділянка передана у користування орендарю на підставі чинного договору та відповідних актів приймання-передачі, а отже, перебуває у його правомірному використанні, тому відповідно до ст.396 ЦК України і ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Позбавлення відповідача права оренди після десяти років фактичних орендних відносин, проти яких позивач не виловлював жодних заперечень також буде свідчити про порушення принципу правової визначеності , оскільки орендар, який належним чином виконує протягом багатьох років свої зобов`язання перед орендодавцем, має законне право очікувати і в подальшому розраховувати на збереження свого права орендаря, яке встановлено договором, який є обов`язковим для обох сторін. Представник відповідача звертала увагу на відсутність у позивача порушених прав, що є також окремою підставою для відмови у позові. Також представник указала, що факт отримання позивачем орендної плати протягом тривалого періоду свідчить про порушення позивачем строку позовної давності, адже факт виплати орендної плати,яка виплачується виключно на підставі діючого договору оренди землі, і яка сплачувалася відповідачем на користь позивача та факт її прийняття протягом тривалого періоду свідчить про обізнаність позивача з умовами договору оренди землі. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав, що свідчить про пропуск строку позовної давності і відсутність поважних причин для поновлення цього строку. Обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (а.с.31-33).

У відповіді на відзив, поданої 20.12.2018 представником позивача, остання указала, що представник відповідача у відзиві не спростувала тверджень позивача. Отримання орендної плати позивачем на протязі більш ніж 4 роки жодним чином не свідчить про обізнаність позивача із наявністю договору. Позивач уклав договір строком на 5 років, і саме за цим договором до 2017 року отримував оренду плату. Лише у січні 2018 року, після звернення до відповідача дізнався про наявність та реєстрацію договору укладеного начебто на 10 років, який він не підписував. Таким чином, отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, а також подальші за часом події, що відбувалися після підробки спірного документа, не можуть свідчити про укладання (підписання) чи схвалення позивачем оспорюваного договору і жодним чином не спростовує відсутність волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору оренди землі. Відповідачу із самого початку було відомо про порушення прав позивача, що виразилось у реєстрації спірного договору, який позивач не підписував. У зв`язку із такими активними та умисними діями відповідача, спрямованими на приховання порушеного права позивача, позивач не знав та не міг знати про порушення свого права (а.с.45-48).

Під час розгляду справи судом було залучено як відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки , оскільки відповідно до Статуту ТОВ АФ Семереньки , затвердженого протоколом загальних зборів учасників 28.01.2019, ТОВ АФ Семереньки є правонаступником Приватного підприємства Печинське , яке було приєднане до товариства, у результаті чого ТОВ АФ Семереньки є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків ПП ПЕЧИНСЬКЕ згідно з передавальним актом, затвердженим рішення власника ПП ПЕЧИНСЬКЕ від 02.02.2018 (а.с.86-95,110-128).

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без сторони позивача, позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити та стягнути з відповідача також судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 2250,24 грн.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі, повідомила, що ТОВ "АФ "Семереньки" у повному обсязі заперечує проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позові .

Ураховуючи заяви представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

На підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 03.04.2012, судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,8388 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с.10).

Позивач указував, що на зазначену земельну ділянку 17.05.2012 він укладав із ПП ПЕЧИНСЬКЕ договір оренди землі та передав у оренду земельну ділянку площею 2,8388 га строком на 5 років, але доказів цього суду не надав.

Як убачається з наданого 24.01.2019 у процесі підготовки справи до розгляду ОСОБА_1 договору оренди землі від 17.05.2012 (а.с.62), даний договір був укладений між позивачем та ПП ПЕЧИНСЬКЕ з приводу передачі у оренду земельної ділянки площею 2,8388 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на 10 років. Указаний договір був зареєстрований 27.12.2012 у відділі Держкомзему Тростянецького району Сумської області за № НОМЕР_2 .

Другий та третій примірники договору оренди землі від 17.05.2012, зареєстрованого 27.12.2012, відповідачем, відділом у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та реєстраційною службою Тростянецької РДА Сумської області надано не було (а.с.13,14,22,53, 60,61).

Договір оренди землі від 17.05.2012, зареєстрований 27.12.2012, оспорюється позивачем із підстав відсутності його волевиявлення на укладення цього договору. При цьому, позивач стверджує, що підпис у договорі, який укладено між ПП ПЕЧИНСЬКЕ та ним, від його імені виконала інша особа, яку він не уповноважував на підписання та реєстрацію цього договору.

За клопотанням позивача судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу щодо належності позивачу підпису у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 17.05.2012 (а.с.159-160).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи за №19/119/6-6/37е від 20.05.2019 підписи від імені ОСОБА_1 у графах Орендодавець у договорі оренди землі від 17.05.2012, який укладений між ОСОБА_1 та ПП Печинське , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на дослідження (а.с.175-186).

З огляду на вказаний висновок експерта, суд приходить до висновку, що спірний оренди землі від 17.05.2012, зареєстрований 27.12.2012, який укладено між ПП Печинське та ОСОБА_1 , останнім не підписувався, що свідчить про порушення вимог щодо форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення.

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладання договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Частиною першою ст.205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, зважаючи на те, що договір оренди землі від 17.05.2012, зареєстрований 27.12.2012, позивачем не підписувався, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, який суд вважає достовірним доказом, посилання позивача на те, що було відсутнє його вільне волевиявлення на укладення цього додаткового договору, є таким, що ґрунтується на законі, а тому заявлена ним вимога про визнання недійсним зазначеного додаткового договору підлягає задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про наявність у позивача такого вільного волевиявлення, із огляду на отримання ним орендних платежів більш ніж як 4 роки. При цьому, суд виходить із того, що по-перше, судом встановлено відсутність підпису позивача на договорі, що є свідченням відсутності його вільного волевиявлення на укладення додаткового договору, а по-друге, позивачем не було надано належних доказів, які б вказували на те, що у період 2012-2017 років позивачу було відомо про інший укладений договір оренди землі.

Натомість, позивач стверджує, щопро існування іншого договору оренди землі йому стало відомо лише у січні 2018 року, коли представник відповідача усно повідомив його, про те що строк дії договору оренди земельної ділянки складає 10 років згідно із укладеним договором оренди землі. Указане свідчить про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення свого права у зв`язку із чим строк позовної давності ним не пропущений та позивач має право на захист свого порушеного права.

З огляду на викладене, продовження користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , після закінчення у 2017 році строку дії договору оренди землі від 17.05.2012 є безпідставним і порушує права позивача як власника цього нерухомого майна.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин, використання відповідачем після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного сторонами на строк 5 років, всупереч волі ОСОБА_1 як власника, земельною ділянкою на підставі іншого договору оренди землі від 17.05.2012, зареєстрованого 27.12.2012 та укладеного строком на 10 років, який підлягає визнанню недійсним, є безпідставним, земельна ділянка підлягає поверненню із незаконного володіння відповідача, а тому заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку підлягає задоволенню.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідно до ст.141 ЦПК України. Із огляду на те, що у задоволенні позову задоволено повністю, судові витрати, понесені позивачем (1409,60 грн. судового збору та 2250,24 грн. за проведення судово-почеркознавчої експертизи, а.с.3,197) підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 17.05.2012, укладений ОСОБА_1 та приватним підприємством ПЕЧИНСЬКЕ (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки ), щодо передачі у оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 27.12.2012 у відділі Держкомзему Тростянецького району Сумської області за № НОМЕР_2 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,8388 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1 , надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп. та у відшкодування витрат за проведення судової експертизи 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.С.Линник