Рішення

від 01.08.2019 по справі 903/414/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2019 р. Справа № 903/414/19

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., розглянувши справу

за позовом: Відділу по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради , м. Ковель

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хороших Юрія Васильовича, м. Ковель

про стягнення 2713,50 грн.

Без виклику представників сторін.

Встановив: Позивач - Відділ по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради, звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця Хороших Юрія Васильовича в якому просить суд стягнути 2713,50грн. заборгованості з них: основний борг - 2167,67 грн., пені - 545,83 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. в частині своєчасного здійснення орендних платежів, виникнення у зв`язку з цим заборгованості та нарахування пені.

Ухвалою суду від 07.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу; роз`яснено сторонам порядок подання клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ухвалу суду отримав 13.06.2019, позивач 14.06.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4500200766471, №4500810363816.

Строк для подання відзиву по 28.06.2019.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із такого.

24 жовтня 2013 року між Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хороших Юрієм Васильовичем (орендар) було укладено договір оренди №593 нежитлового приміщення, у відповідності до умов п.п. 1.1.-1.2. якого орендодавець на підставі розпорядження міського голови від 24.10.2013 року №348-р передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину підвального приміщення площею 25,92 кв.м. по АДРЕСА_1 . Первісна балансова вартість приміщення станом на 01.10.2013р. становить 57,43грн. Приміщення передається в оренду і буде використовуватися як складське. Орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акта приймання-передачі.

Згідно п. п. 2.1.-2.2. цього договору, строк оренди встановлюється з 24.10.2013р. по 23.10.2014р. включно. Для продовження договору оренди орендар зобов`язаний за 30 днів до закінчення терміну його дії подати заяву на продовження договору оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку.

Орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акта приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору. В разі припинення цього договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди протягом 3 (трьох) днів з моменту розірвання договору чи закінчення терміну оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Протягом терміну, визначеного п. 3.3 даного договору, орендар зобов`язаний звільнити приміщення, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. На момент передачі приміщення орендар зобов`язаний провести повний розрахунок за орендними платежами (п.п. 3.1.-3.5. договору оренди).

Відповідно до п. п. 4.1.-4.6. даного договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку плати за оренду майна, що належить територіальній громаді м. Ковеля", затвердженої рішенням Ковельської міської ради №13/4 від 26.12.2006р., і становить за базовий місяць розрахунку вересень 2013р.- 201,00грн. Розрахунок орендної плати подано в додатку №2, який є невід`ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата вноситься в грошовій формі і перераховується на рахунок орендодавця 37326001004408 банк ГУДКСУ у Волинській області м. Луцьк МФО 803014, і.к. 23254967. Оплата за орендоване приміщення перераховується орендарем щомісяця не пізніше 16 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі зміни виду діяльності, зазначеного в п. 1.1.

У відповідності до пунктів 8.1.,8.3. вказаного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі припинення договору орендар зобов`язаний передати орендоване приміщення у термін, передбачений даним договором.

Крім того, додатковою угодою №1 від 17.10.2014р. до договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. сторони погодили пункт 2.1. договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. викласти в наступній редакції: "Строк договору оренди встановлюється з 24 жовтня 2014 року до 23 вересня 2017 року".

Згідно пунктів 3, 4 цієї додаткової угоди додаткова угода набирає чинності 24 жовтня 2014 року і є невід`ємною частиною договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р.

На виконання умов договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. орендодавець по акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 24.10.2013р. передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду частину підвального приміщення площею 25,92 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Даний акт приймання-передавання підписано сторонами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Як встановлено, у сторін виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору оренди.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди № 593 від 24.10.2013р. з додатковою угодою до нього від 17.10.2017р. орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 25,92 кв.м.

Дана обставина підтверджена актом приймання - передачі нежитлового приміщення в оренду від 24.10.2013р. (а.с. 11).

Як вбачається із заяви підприємця Хороших Ю. В. від 11.02.2019р. (а.с. 18), листа № 3 від 02.01.2019р. та акту приймання - передачі нежитлового приміщення, яке перебувало в оренді від 28.02.2019р. відповідач припинив користуватися об`єктом оренди 28.02.2019р. та договір оренди сторонами розірвано.

Статтею 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, продовження відповідачем користування об`єктом оренди та відсутність будь-яких заперечень стосовно користування відповідачем спірним майном зі сторони позивача підтверджує той факт, що договір оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.10.2014р. до нього) продовжував діяти і після строку на який його було укладено згідно додаткової угоди №1 від 23.09.2017р.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов`язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України, оскільки буде передбачати продовження обов`язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов`язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Положеннями Договору оренди № 593 від 24.10.2013р. сторонами було встановлено обов`язок орендаря по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном до його повернення орендарю (п.п. 3.4.-3.5. Договору).

З огляду на викладене вбачається, що основне зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припинялось, оскільки його припинення у розумінні умов спірного договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору, що відповідає приписам ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки щодо обов`язку орендаря сплачувати оренду плату за весь час фактичного користування майном викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2014р. у справі №927/1215/13 (залишеній без змін в частині визнання правомірним стягнення орендної плати після припинення договору за фактичний час користування орендованим майном постановою Верховного Суду України від 02.09.2014р.), від 05.02.2014р. у справі №907/669/13, від 08.12.2011р. у справі №37/121, від 22.10.2009р. у справі №26/399.

Отже, відповідно до умов договору факт закінчення строку його дії та припинення нарахування орендної плати припиняються після фактичного повернення майна за відповідним актом приймання-передачі об`єкту оренди, то в силу наведених положень чинного законодавства України та приписів спірного договору у відповідача виник обов`язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.

Відтак, в період з 01.11.2018 по 28.02.2018 позивачем було нараховано відповідачу до сплати 2713,50грн. (з розрахунку: 532,80грн. - орендна плата за листопад 2018 року, 540,26грн. - орендна плата за грудень 2018 року, 544,58грн. - орендна плата за січень 2019 року, 550,03грн. - орендна плата за лютий 2019 року), а також було виставлено відповідні рахунки на оплату оренди.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків в обумовлені строки по орендній оплаті не виконував, що стало підставою для виникнення суми заборгованості в розмірі 2167,67грн. та наступного звернення позивача з відповідним позовом про її стягнення з боржника до господарського суду.

Відтак, звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача 2167,67грн. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. за період з 01.11.2018 по 28.02.2018.

Судом встановлено, що помісячний розмір того чи іншого орендного платежу позивачем визначено з врахуванням п. 4.1. договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. (орендна плата становить без ПДВ, з врахуванням конкурсної пропозиції, за базовий місяць розрахунку вересень 2013р.- 201,00грн.), а також з врахуванням п. 4.3. договору оренди (орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.).

Визначені нарахування помісячних розмірів орендних платежів є вірними та такими, що не суперечать положенням укладеного та підписаного між сторонами договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р., а відтак, суд засвідчує, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів перед позивачем згідно договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. за період з 01.11.2018 по 28.02.2018 (включно) становить 2167,67грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2167,67грн. заборгованості є підставними та такими, що відповідають обставинам та матеріалам справи.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.1. договору оренди №593 нежитлового приміщення від 24.10.2013р. сторонами було визначено, що у відповідності до пунктів 8.1.,8.3. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оплата за орендоване приміщення перераховується орендарем щомісяця не пізніше 16 числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.5. договору).

Отже, сторони у п. 8.1. договору від 24.10.2013р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Орендарем умов договору щодо строків проведення обов`язкових орендних платежів. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.1 не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем сплати орендних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 545,83грн., нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в частині проведення належних розрахунків за період з 02.11.2018р. по 28.02.2019р.

Здійснивши контррозрахунки пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон суд встановив, що підставним та таким, що підлягатиме до стягнення з боржника, буде загальний розмір пені, що становить 545,83грн.

Разом з цим суд не може залишитись поза увагою суду та обставина, що відповідач, маючи в наявності позовну заяву із відповідними розрахунками заявлених до стягнення сум заборгованості, пені та документи в обґрунтування пред`явлених позовних вимог, будучи повідомленим про день та час розгляду справи судом не скористався належним йому згідно ст. 267 Цивільного кодексу України правом щодо заперечення позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми пені за період з 02.11.2018р. по 28.02.2019р., контррозрахунків суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України решта суми судового збору, сплаченого позивачем, у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 23254967) 2167,67грн. заборгованості по орендній платі, 545,83грн. пені, 1921,00грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 01.08.2019р.

Суддя В. М. Дем`як