Рішення

від 30.07.2019 по справі 904/1722/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1722/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Сергієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехметал", смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг у розмірі 10809грн.40коп., пені у розмірі 3514грн.55коп., 30% річних у розмірі 2967грн.29коп. та інфляційних втрат у розмірі 1010грн.64коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протехметал" з позовом про стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг у розмірі 10809грн.40коп., пені у розмірі 3514грн.55коп., 30% річних у розмірі 2967грн.29коп. та інфляційних втрат у розмірі 1010грн.64коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №138479 від 15.06.2017р., в частині розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Соловйовою А.Є. за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 18.06.2019р. (суддя Господарського суду Дніпропетровської області Соловйова А.Є.).

Від позивача 05.06.2019р. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами.

01.07.2019р. у зв`язку з перебуванням судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є. у тривалій відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №1021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1722/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/1722/19 передано до розгляду судді Господарського суду Дніпропетровської області Новіковій Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2019р. справу №904/1722/19 прийнято до свого провадження суддею Новиковою Р.Г. та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.07.2019р.

У судовому засіданні, призначеному на 30.07.2019р., сторони участі своїх представників не забезпечили. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно з матеріалами справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів та копіями реєстрів згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням №32 від 03.05.2019р., №291 від 27.05.2019р. та №78 від 04.07.2019р.

За інформацією з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку https://ukrposhta.ua/ поштові відправлення ухвал суду від 02.05.2019р., 23.05.2019р. та 03.07.2019р. були доставлені підприємством поштового зв`язку до точки видачі/доставки, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми чинного законодавства та з урахуванням заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив наступне.

15.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промехметал" (далі - замовник) укладено договір №138479 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір).

За умовами пунктів 2.1-2.3 вказаного договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. Експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Відповідно до пункту 5.1 договору загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Так, на підтвердження наданих послуг позивач надав односторонньо підписані ним акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10809грн.40коп., а саме:

- акт №НП/62-002391 від 20.10.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 10057грн.90коп. (а.с. 24);

- акт №НП/62-002882 від 30.11.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 111грн.50коп. (а.с. 23);

- акт №НП/62-002962 від 10.12.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 610грн.00коп. (а.с. 22);

- акт №НП/62-003041 від 20.12.2017р., загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ - 30грн.00коп. (а.с. 21).

Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) і рахунки-фактури, направивши їх 12.04.2018 року на адресу останнього цінним листом з описом вкладення.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що поштове відправлення із вказаними вище актами, які були направлені позивачем засобами поштового зв`язку у двох примірника разом із рахунками-фактурами на оплату та актом звірки взаєморозрахунків, 24.05.2018 року було повернуто позивачу відділенням поштового зв`язку із повідомленням "за закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 25-26).

Відтак, на думку позивача, оскільки від відповідача письмової мотивованої відмови від підписання актів не надходило, надані позивачем послуги слід вважати такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання сплатити вартість наданих позивачем послуг. Однак, як стверджує позивач, відповідач своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 10809грн.40коп.

Наведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №138479 від 15.06.2017р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) обов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 929 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 5.1, 5.3 договору відповідач повинен був підписати надіслані позивачем акти наданих послуг упродовж 2-х робочих днів з їх дати отримання та оплатити вартість наданих послуг упродовж 2-х банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг та рахунків-фактур.

Оскільки, за матеріалами справи, акти наданих послуг та рахунки-фактури на оплату вартості наданих послуг були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем надання позивачем вказаних документів відповідачу слід вважати дату оформлення підприємством зв`язку відповідного повідомлення - а саме 24.05.2018р.

При цьому ухилення відповідача від одержання на підприємстві зв`язку поштового відправлення позивача з актами наданих послуг за договором та рахунками-фактурами на оплату вартості цих послуг (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вказані документи не наданими.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язань, визначених умовами договору, є таким, що настав 30.05.2018р. (з 24.05.2018р. - два робочих дні на підписання актів та два банківських дні на їх оплату, за виключенням 26.05.2018р. та 27.05.2018р., які є вихідними днями).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання, які випливають з договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача 10809грн.40коп. вартості наданих послуг підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач за порушення відповідачем узгоджених сторонами у договорі строків оплати наданих послуг нарахував та заявив до стягнення з нього пеню в сумі 3514грн.55коп. за період з 24.05.2018р. по 22.04.2019р.

Перевіркою наведеного в позові розрахунку пені, судом виявлено помилку у визначенні дати початку періоду нарахування пені.

Датою початку періоду нарахування пені позивачем визначено 24.05.2018р., що не відповідає умовам пунктів 5.1, 5.3 договору. Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору зобов`язання по оплаті вартості послуг мало бути виконано відповідачем до 30.05.2018р. включно. А отже, право на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання виникло у позивача лише 31.05.2018р.

Тож, після здісненого судом перерахунку пеня за період з 31.05.2018р. по 22.04.2019р. становить 3444грн.20коп., з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 70грн.35коп. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 30% річних у сумі 2967грн.29коп. за період з 24.05.2018р. по 22.04.2019р. та інфляційні нарахування у сумі 1010грн.64коп. за період з 24.05.2018р. по 22.04.2019р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 30% річних на загальну суму 2967грн.29коп. судом виявлено помилку у визначенні дати початку періоду нарахування річних аналогічну тій, що допущена при нарахуванні пені.

Після здісненого судом перерахунку річні у розмірі 30% за період з 31.05.2018р. по 22.04.2019р. становлять 2905грн.21коп., у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 30% річних підлягають частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення 30% річних у сумі 62грн.08коп. слід відмовити.

Дослідженням розрахунку інфляційних збитків судом виявлено помилку у визначенні позивачем періоду їх нарахуванння.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач згідно з умовами договору повинен був підписати надіслані позивачем акти наданих послуг та оплатити їх вартість у строк до 30.05.2018р., тому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції повинен визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день травня 2018 року, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з червня 2018 року. Останнім місяцем нарахування інфляційних збитків є березень 2019р., оскільки на дату звернення позивача до суду з даним позовом (25.04.2019р.) ще не було опубліковано індексу інфляції за квітень 2019р.

Після перерахунку інфляційні нарахування за період з червня 2018 року по березень 2019 року становлять 835грн.16коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню. У позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 175грн.48коп. слід відмовити..

З огляду на вимоги ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, своїми правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, будь-яких заперечень проти позову або доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводів позивача не спростував.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1888грн.68коп.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехметал" про стягнення суми основного боргу за договором про надання послуг у розмірі 10809грн.40коп., пені у розмірі 3514грн.55коп., 30% річних у розмірі 2967грн.29коп. та інфляційних втрат у розмірі 1010грн.64коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехметал" (ідентифікаційний код 40205474; місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (ідентифікаційний код 31316718; місцезнаходження: 03131, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, пов. 9) суму боргу в розмірі 10809грн.40коп., пеню в розмірі 3444грн.20коп., 30% річних в розмірі 2905грн.21коп., суму інфляційної складової в розмірі 835грн.16коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1888грн.68коп.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 70грн.35коп., суми 30% річних в розмірі 62грн.08коп., суми інфляційної складової в розмірі 175грн.48коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 30.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.08.2019р.

Суддя Р.Г. Новікова