Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/6227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/6227/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/6227/19

За позовомПриватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" доАкціонерного товариства "Київенерго" (відповідач 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (відповідач 2). простягнення 79 758,89 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхових машин" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач 1) та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (відповідач 2) про стягнення 79 758,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю переплати за договором № 111-0636 від 04.08.1999 року.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

Через відділ діловодства суду 14.06.2019 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав не порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Через відділ діловодства суду 20.06.2019 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав не порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся.

05.07.2019 Приватним акціонерним товариством "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" було подано відповідь на відзив відповідача 2, де позивач спростовує власними аргументами заперечення відповідача 2.

12.07.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач 2 заперечував проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , яке перейменоване на Акціонерне товариство Київенерго та Закритим акціонерним товариством Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхових машин , яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхових машин укладено договір № 111-0636 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір ), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.3.1. договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Згідно п. 8.1., п. 8.4. договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з Законом України Про заставу , як засіб гарантії сплати теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року АТ ОКБ Будшляхмаш на поточний рахунок AT Київенерго були перераховані наступні платежі:

- грошові кошти в розмірі 153 337гривень 97 копійок, в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 18.01.2018р.;

- грошові кошти в розмірі 54 763 гривні 56 копійок, в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 30.03.2018р.

Після проведення AT Київенерго зарахування грошових коштів в рахунок сплати абонентом за постачання теплової енергії по договору у позивача по договору існує переплата за теплову енергію у сумі 79 758 гривень 89 копійок, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р., який складений та підписаний представниками позивача та відповідача 1.

Так, 24.04.2018 рішенням Київської міської ради № 571/4581 "Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2011, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) внесено зміни до угод щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, кладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "Київенерго".

Додатковою угодою до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 було встановлено новий строк дії угоди, зокрема, відповідно до п. 5.1 дана угода набуває чинності з моменту її підписання повноваженими представниками обох сторін і скріплення печатками і діє:

- в частині користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого по вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (Завод "Енергія"), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ "Київенерго" до 31.07.2018 включно;

- у частині користування іншим майном, крім майна, зазначеного п.п. 5.1.1 п. 5.1 цієї угоди, до 30.04.2018 включно.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, відповідач 1 відмовився перерахувати йому грошові кошти в сумі 79 758,89 грн., авансовані за договором від 04.08.1999, незважаючи на те, що послуги теплопостачання ним вже для позивача не надаються і підприємство не споживатиме послуги відповідача в силу зміни теплопостачальної організації за наслідками реформування відповідної галузі на місцевому рівні.

Судом встановлено, що листом № 19 від 06.12.2018р. та претензією № 21/03-2019 від 21.03.2019 р. позивач звертався з проханням до відповідача 1 повернути залишок коштів згідно з актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 30.04.2018, що стосується правовідносин за договором від 04.08.1999 р.

Зважаючи на те, що звернення і претензія позивача залишилися невиконаними, Приватне акціонерне товариство "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" звернулося до суду з позовом про стягнення 79 758,89 грн. попередньої плати.

Відповідач 1 проти позову заперечував, вказуючи на помилковість посилань позивача на обрані ним норми Цивільного та Господарського кодексів України та на чинність договору від 04.08.1999.

Обставини, які покладені позивачем в основу позову, як-то, наявність переплати, законність, правомірність і чинність актів звіряння, отримання вимог і претензії відповідач 1 не спростував та не заперечив.

Розглядаючи заявлений спір та встановлюючи праву природу договору, що був укладений сторонами, суд зазначає, що у науковому середовищі існує дискусія щодо правової природи договорів на постачання різних видів енергоресурсів та правильність їх віднесення до договорів купівлі-продажу, поставки або ж договорів про надання послуг та, навіть і виокремлення їх як самостійного підвиду з огляду на специфічність об`єкту та наявність цілої низки підзаконних актів, які регулюють правовідносини у кожній з галузей природних і перетворених видів палива та енергії, наявність типових договорів тощо. На переконання суду, укладений сторонами договір містить ознаки як договору поставки, так і договору про надання послуг (в частині обслуговування та ін.).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Закону України "Про енергозбереження" визначає, що паливно-енергетичними ресурсами слід розуміти сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З аналізу вищенаведених положень законодавства слідує, що до правовідносин сторін, що виникли з договору від 04.08.1999 підлягають застосуванню як загальні положення про зобов`язання, так і, серед іншого, норми, якими регулюються правовідносини з договору купівлі-продажу.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Обставини того, що відповідач не здійснює постачання теплової енергії позивачеві у зв`язку з вищеописаними обставинами Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Київенерго") не заперечило і судом також зворотнього не встановлено.

Факт отримання вимог і претензії, правильність проведених сторонами за договором від 04.08.1999 звірок як розрахунків так і обсягів постачання і вартості теплової енергії, визначеного сальдо, дебету і кредиту розрахунків відповідачем 1 не заперечено і не спростовано, а тому суд вважає правомірними позовні вимоги про повернення суми попередньої плати за теплову енергію, яка не була поставлена відповідачем 1 і не була спожита позивачем, проте попередньо оплачена.

Доказів постачання позивачеві теплової енергії на суму сальдо, визначену добровільно сторонами в акті звіряння розрахунків за теплову енергію відповідачем 1 суду подано не було, так само як і доказів перерахування позивачеві попередньої плати після направлення вимог і претензії.

Поряд з викладеним вище, суд приймає до уваги, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості за спожиту позивачем теплову енергію, яка поставлялася відповідачем 1 за договором від 04.08.1999, вимог відповідача 1 про сплату боргу з урахуванням штрафних санкцій, які він вправі заявляти за умовами договору у разі прострочення абонента. А тому, розглядаючи всі обставини у сукупності, заперечення відповідача 1 видаються такими, що спрямовані на захист небажання повернути внесену позивачем попередню плату за теплову енергію, яка не поставлялася і не буде поставлена.

Щодо заперечень відповідача 1 в частині безпідставності посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне. Так, у ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд погоджується з відповідачем 1 стосовно безпідставності застосування позивачем положень ст. 1212 Цивільного кодексу України для правового обґрунтування заявленого позову, оскільки приписи цієї норми законодавства не застосовуються до правовідносин, які виникли з двостороннього письмового правочину. Разом з тим, не вбачає у цьому підставу для відмови у заявленому позові, оскільки у мотивувальній частині позову, позивач просить суд стягнути з відповідачів саме попередню плату, а така позовна вимога видається суду законною і доведеною усією сукупністю наявних у справі доказів.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На переконання суду, відхилення позовних вимог лише через неправильність посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України не відповідатиме ст. 5 Господарського процесуального кодексу України та порушуватиме принцип верховенства права.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 39 879 грн. 45 коп. попередньої плати підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог Приватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суд відзначає наступне.

Як вже зазначалося вище, з 01.05.2018 за КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО на праві господарського відання закріплено майно територіальної громади міста Києва та саме з цього періоду Підприємство стало постачальником теплової енергії у будинок за адресою: м . Київ, вул. Дегтярівська, 52.

З матеріалів справи вбачається, що КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО не є правонаступником AT КИЇВЕНЕРГО , яке раніше постачало теплову енергію до зазначеного будинку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва AT КИЇВЕНЕРГО , статуту КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО , у якому відсутні положення про перехід до нього прав та обов`язків від AT КИЇВЕНЕРГО , договорами, що підтверджували передачу від АТ КИЇВЕНЕРГО до КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО кредиторської заборгованості споживачів, зокрема, сум здійснених споживачами переплат.

Таким чином, доводи позивача щодо правонаступництва КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО у спірних правовідносинах не містять жодних фактів, які б підтверджували таке правонаступництво. Докази щодо передачі будь-яких прав та обов`язків за договором на постачання теплової енергії у гарячі воді від 04.08.1999 № 111-0636 відповідачу 2 відсутні, а тому немає підстав для застосування процесуального правонаступництва згідно ст. 52 ГПК України.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач 2 не є стороною договору на постачання теплової енергії у гарячі воді від 04.08.1999 № 111-0636 та жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволенню не підлягають.

За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., Марї`нський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства "Особливе конструкторське бюро будівельних і шляхобудівельних машин" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 52; ідентифікаційний код 00241229) 39 879 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 45 коп. попередньої плати та 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко