Рішення

від 23.07.2019 по справі 909/491/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/491/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Івана Федорова, буд.32, літ.А, м. Київ, 03038

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артур", вул. Пушкіна, буд.8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення страхового відшкодування в сумі 563 048 грн 80 к.

за участю:

від позивача: представники не з`явилися

від відповідача: представники не з`явилися

встановив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артур" (далі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 563 048 грн 80 к.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, як особа, відповідальна за заподіяний збиток внаслідок пожежі застрахованого позивачем автомобіля, зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди у розмірі, визначеному у звіті "Про оцінку вартості матеріального збитку".

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 14.05.2019 року залишив без руху позовну заяву та запропоновав позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку в розмірі 4545,73 грн.

27.05.2019 року до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява від позивача вх. № 9092/19 про усунення недоліків позовної заяви.

Суд ухвалою від 28.05.2019 року відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.06.2019 року.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09.07.2019 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2019 о 11:00 год.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання у даній справі здійснювалось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення вх. №14138 від 18.07.2019 року. Будь-яких клопотань про причини неявки та відкладення розгляд справи суду не подав.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов не подав. Разом з тим, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду від 09.07.2019 року з відміткою "за відсутністю адресата".

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в Господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів учасникам судового процесу.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артур" зареєстроване за адресою вул. Пушкіна, буд.8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300, тобто за адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались відповідачу.

Отже, як встановлено судом, ухвала по справі направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження, яке зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення сторони, яка не з`явилась в судове засідання про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Проте, відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів шляхом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, причини їх не подання суд не повідомив, доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд зазначає, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано наступне.

16 листопада 2016 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (по договору - страховик/по справі - позивач) та ОСОБА_1 (по договору - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку та пасажирами на транспорті №28-0901-16-00047. Вигодонабувачем за даним договором є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк".

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки "Мазда 3" 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 .

22 січня 2017 року на території охоронюваної автостоянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Артур" (відповідач по справі) виникла пожежа із застрахованим майном ( автомобіля "Мазда 3", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Згідно технічного висновку ДСНС України Івано-Франківської області №10/10/31.01.2017 від 31.01.2017 року встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка мала місце 22.01.2017 року в легковому автомобілі марки "Мазда 3", червого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на стоянці під охороною по вул. Ринкова, 5, м. Еалуш, Івано-Франківська область стало занесення стороннього джерела вогню невідомими особами , шляхом спеціальної підготовки події - підпал.

По даному факту органом досудового розслідування Калуським відділом Національної поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області порушено кримінальне провадження №12017090170000105, за кваліфікацією ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Звіту "Про оцінку вартості матеріального збитку" №05/17 від 09.02.2017 року вартість матеріальної шкоди власнику застрахованого майна складає 573 948 грн17к.

23 січня 2017 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивачем складено страхові Акти №ЗСКА-6204 від 04.04.2017 року, №ЗСКА-6204/1 від 12.04.2017 року, на підставі якого і була сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 563 048 грн 80к. (копія платіжного доручення №7128 від 12.04.2017 року долучена до матеріалів справи).

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

За змістом ч.2 ст. 977 Цивільного кодексу України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів , прийнятих на зберігання згідно з цими правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1,2 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: - у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; - у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування", зокрема, передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто пожежа автотранспорту, внаслідок якої відбулося знищення майна, із володінням та користуванням яким пов`язані майнові інтереси страхувальника, що є об`єктом майнового страхування за укладеним із страховиком договором.

Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Українська страхова група" було виплачено позивачу 563 048 грн 80 страхового відшкодування.

За наведених обставин у позивача виникло право вимоги до власника автостоянки, зокрема ТзОВ "Фірма Артур" відшкодування страхової суми в розмірі 563 048 грн 80к.

Відтак, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та встановлені обставини, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.8, 16, 20, 25 Закону України "Про страхування", ст. 633, 936, 937, 950, 951 , 988, 993 Цивільного кодексу України, ст. 42, 165, 222, 129, 207, 233, 237-238, 240-241, Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артур" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 563 048 грн 80 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артур" (вул. Пушкіна, буд.8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300, код 13664500) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. Івана Федорова, буд.32, літ.А, м. Київ, 03038, код 30859524) - 563 048 грн 80 к. (п`ятсот шістдесят три тисячі сорок вісім гривень вісімдесят копійки) - страхового відшкодування та 8 445 грн 73 к. (вісім тисяч чотириста сорок п`ять гривень сімдесят три копійки) витрат по сплаті судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2019

Суддя Фанда О. М.