Рішення

від 29.07.2019 по справі 917/310/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019Справа № 917/310/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Кононівська, 152)

до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

про стягнення збитків внаслідок неправомірних дій у розмірі 320 402,50 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Таламанчук О.С.,

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" до Державної казначейської служби України про стягнення збитків внаслідок неправомірних дій у розмірі 320 402,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок незаконного опечатування майна останнього органом досудового слідства - слідчого відділу Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.02.2019 № 917/310/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" до Державної казначейської служби України про стягнення збитків у розмірі 320 402,50 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

25.03.2019 матеріали вказаного позову надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.04.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 відкрито провадження по справі № 917/310/19 та призначено підготовче засідання на 20.05.2019

20.05.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву по справі, у якій просить відмовити у задоволенні позову, розглядати справу без участі представника позивача, залучити до участі у справі Головне управління Національної поліції України в Полтавській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області.

В підготовче засідання 20.05.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не прибув.

20.05.2019 Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.06.2019.

07.06.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В підготовче засідання 10.06.2019 представники сторін не з`явилися. При цьому, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю часу для ознайомлення з матеріалами справи новим представником позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 917/310/19 на 01.07.2019, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідно до вимог статей 165, 166 ГПК України - до 24.06.2019.

25.06.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В підготовче засідання 01.07.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якому міститься вимога про поновлення строку на подання цього документа.

Ухвалою від 01.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судом постановлено залишити відповідь на відзив позивача без розгляду.

За наслідками підготовчого засідання 01.07.2019 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 відмовлено у прийнятті до розгляду відповіді на відзив, що надійшла до суду 03.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016".

18.07.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншої особи в якості відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" про залучення до участі у справі іншої особи в якості відповідача залишено без розгляду.

В судове засідання 29.07.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.11.2018 у справі № 539/4082/18 задоволено клопотання слідчого СВ Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А. та надано дозвіл на проведення огляду земельної ділянки та встановлених на ній споруд, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152 , що перебуває у приватній власності та належить ВАТ Лубнигаз (код ЄДРПОУ 05524713), серед іншого також земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:05:088:0003 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень - порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що створює загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, самовільного зайняття земельної ділянки та використання її не за цільовим призначенням, а також вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження - технологічного обладнання, призначеного для приймання, зберігання скрапленого газу для заправлення ним авто - мото транспорту.

23.11.2018 слідчим СВ Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюшем Я.А. на підставі вказаної ухвали слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області проведено огляд за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська, 152 , на території АГЗП, що належить ТОВ Владислав-2016 , в ході якого виявлено та вилучено технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання скрапленого газу та заправлення ним автотранспорту, а саме: ємність виробництва ТОВ Завод газ спец обладнання Пропан заводський номер 969, 2010 року випуску об`ємом 10 метрів кубічних, герметичну, призначену для зберігання скрапленого газу та газову колонку призначену, для заправлення автотранспопорту.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.12.2018 у справі № 539/4503/18 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А. про накладення арешту на технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання скрапленого газу та заправлення ним автотранспорту, а саме: ємність виробництва ТОВ Завод газ спец обладнання Пропан заводський номер 969, 2010 року випуску об`ємом 10 метрів кубічних, герметичну, призначену для зберігання скрапленого газу, газову колонку призначену для заправлення автотранспорту, ємність виробництва ТОВ Завод газ спец обладнання Пропан заводський номер 969, 2010 року випуску об`ємом 10 метрів кубічних, герметичну, призначену для зберігання скрапленого газу, газову колонку призначену для заправлення автотранспорту, розташоване на території АГЗС за адресою Полтавська область м. Лубни вул. Кононівська, 152 , яке належать на праві власності ТОВ Владислав-2016 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42018171240000176 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що його майно було вилучено шляхом опечатування, що унеможливлювало його комерційне використання починаючи з 24.11.2018 по 04.12.2018, тобто, товариство не працювало 11 днів, при цьому, підприємство нараховувало заробітну плату працівникам, використовувало електроенергію, однак при цьому не здійснювало відпуск скрапленого газу (пропан-бутану) населенню, що завдало істотних збитків. Отже, за твердженнями позивача, внаслідок необґрунтованого опечатування АГЗП Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" слідчим слідчого відділу Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюшем Я.А. позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 320 402,50 грн. У зв`язку з цим, посилаючись на статті 22, 1166, 1174, 1176 Цивільного кодексу, позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України заподіяний збиток у розмірі 320 402,50 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що Державна казначейська служба України не може бути єдиним відповідачем за даним позовом, а також те, що не допускається стягнення з казначейства шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2018 у справі № 916/2507/16, від 20.06.2019 у справі № 910/17999/17.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відшкодування шкоди за даним позовом позивач вказує протиправність дій слідчого СВ Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А., що виявилися у вилученні та опечатуванні майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Владислав 2016" шляхом виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.11.2018 у справі № 539/4082/18.

Однак, оскільки вказані дії не підпадають під вичерпний перелік дій, наведений у частині 1 статті 1176 ЦК України, а позивач у справі - суб`єкт підприємницької діяльності, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України, а посилання в позові на цю норму є помилковим.

Разом з тим, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи посадової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії органу державної влади чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, Суд зазначає, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №199/6713/14-ц.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Такими органами у цій справі мав би бути орган державної влади, дії службової особи якого позивач вважає неправомірними, та казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Однак, посилаючись на неправомірність дій органу досудового слідства, позивачем визначено в якості відповідача Державну казначейську службу України, у якої наявний лише обов`язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів. Натомість, дії вказаної особи в межах даної справи позивачем не оскаржуються, тому відповідно порушення прав позивача такою особою не вчинено.

Поряд з викладеним, Суд також звертає увагу, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом також у встановленому порядку не доведено належними та достатніми доказами відповідно до статей 79, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування шкоди.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірність дій слідчого СВ Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А., однак перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

При цьому, Суд зазначає, що ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.12.2018 у справі № 539/4503/18, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А. про накладення арешту на технологічне обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю Владислав-2016 , встановлено відсутність підстав для накладення арешту на таке майно, однак, не встановлено неправомірності чи протиправності дій слідчого під час його вилучення.

Крім того, позивачем не доведено завдання йому шкоди у вигляді упущеної вигоди, не підтверджено її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданими збитками.

Суд звертає увагу, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Суд зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 320 402,50 грн у випадку, якби майно не було вилучено, а також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди.

При цьому, надані позивачем довідки, самостійно складені підприємством, про отримання валових доходів та розрахунок упущеної вигоди, Суд не бере до уваги в якості належних та достатніх доказів наявності неодержаних доходів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що збитки позивача були дійсно завдані саме в результаті дій слідчого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Фалюша Я.А.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки судовий збір за заявлені позивачем вимоги не справляється та в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат в цій частині.

Разом з тим, оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подання вказаного позову, то ця сума судового збору підлягає поверненню останньому в разі подання ним відповідного клопотання в порядку приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко