Ухвала

від 01.08.2019 по справі 910/1225/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.08.2019Справа № 910/1225/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. , розглянувши без виклику представників учасників справи заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Богуслав" про вжиття заходів з метою забезпечення виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД АТ" в особі Голови комісії з припинення - ліквідатора Підсуха Олександра Миколайовича (надалі - відповідач) про зобов`язання включити в проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД АТ" кредиторські вимоги в сумі 15 543 387,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач та голова комісії з припинення ухиляються від розгляду кредиторських вимог (заява кредитора про грошові вимоги б/н від 05.05.2018 року була направлена позивачем на відповідні адреси), звідси вбачається, що грошові вимоги позивача розглянуті не були, внаслідок чого й не були включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження в справі № 910/1225/19, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 позов Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ" задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД АТ" в особі Голови комісії з припинення - ліквідатора Підсуха Олександра Миколайовича включити в проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД АТ" кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК БОГУСЛАВ" в сумі 15543387,66 грн.

15.07.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/1225/19 видано накази.

31.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) позивач подав заяву про вжиття заходів з метою забезпечення виконання рішення суду.

За результатами проведення автоматизованого розподілу заяву по справі №910/1225/19 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

У своїй заяві стягувач просить суд вжити заходів про забезпечення виконання судового рішення шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД АТ щодо реорганізації будь-яким шляхом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД АТ та реєстрації припинення діяльності юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТБУД АТ .

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 327 Господарського процесуального кодексу України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 3 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення виконання рішення суду, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення виконання рішення суду є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення виконання рішення суду. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання на стадії виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливість поновлення в подальшому прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В обґрунтування заяви стягувач зазначив, що невжиття таких заходів, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, позбавить АТ Банк Богуслав та ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого воно звернулося, оскільки є велика ймовірність припинення ТОВ ІНВЕЄТБУД АТ , як юридичної особи, найближчим часом. За твердженням заявника, відповідач мас можливість подати будь-якому державному реєстратору ліквідаційний баланс ТОВ ІНВЕСТБУД АТ із недостовірною інформацією щодо погашення заборгованості ТОВ ІНВЕСТБУД АТ , що виникла на підставі Кредитного договору, для проведення реєстраційних дій з припинення ТОВ ІНВЕСТБУД АТ . при цьому, чинною редакцією Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не передбачено обмежень щодо проведення реєстраційних дій за місцезнаходженням реєстраційної справи, а тому вчиняти реєстраційні дії стосовно ТОВ ІНВЕСТБУД АТ може будь-який державний реєстратор у будь-якій адміністративно-територіальній одиниці України, а отже АТ Банк Богуслав ризикує втратити будь-яку можливість отримати від Відповідача, як ліквідатора ТОВ ІНВЕСТБУД АТ , будь-які грошові кошти в погашення заборгованості ТОВ ІНВЕСТБУД АТ за Кредитним договором.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Богуслав" не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наведених ним обставин, зокрема, щодо намірів відповідача подати будь-якому державному реєстратору ліквідаційний баланс ТОВ ІНВЕСТБУД АТ із недостовірною інформацією щодо погашення заборгованості ТОВ ІНВЕСТБУД АТ , а отже не доведено, що невжиття заходів саме вказаним в заяві шляхом, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та доказів ухилення відповідача від виконання судового рішення. Разом з цим суд зауважує, що в поданій заяві заявник просить вжити заходи забезпечення виконання рішення суду, які за своїм змістом не стосуються предмету спору у справі №910/1225/19.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

Враховуючи викладене, здійснивши оцінку доводів заявника, суд вважає подану заяву необґрунтованою, оскільки позивачем не зазначено будь-яких обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень щодо здійснення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оцінюючи в сукупності докази, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Богуслав".

Керуючись статтями 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Богуслав" про вжиття заходів з метою забезпечення виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя М.О. Лиськов