Рішення

від 01.08.2019 по справі 910/7138/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2019Справа № 910/7138/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування", м. Кременчуг

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", м. Київ

про стягнення 42 407,69 грн.

Представники:

від позивача: Савічев О.О., Фомуляєв О.В.;

від відповідача: Шилов С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 42 407,69 грн., у тому числі: 27 018,94 грн. - пені, 10 885,59 грн. - інфляційних втрат та 4 503,16 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору №УЗ/ЦЛ-18485/Ю/229-18 від 01.10.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.06.2019 р.

У судове засідання 24.06.2019 р. з`явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.06.2019 р. у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 01.08.2019 р.

У судове засідання 01.08.2019 р. з`явилися представники позивача, які просили суд задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача також з`явився у судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав, проте щодо задоволення позову заперечив, надавши усні пояснення, при цьому, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 р. між Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (далі - виконавець/позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (далі - замовник/відповідач) був укладений договір №УЗ/ЦЛ-18485/Ю/229-18 від 01.10.2018 р., відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язки надати послуги з атестації виробництва та сертифікації продукції, а саме: вагону пасажирського купейного типу 47К, побудови заводу Амендорф, відремонтованого в обсязі капітально-відновлювального ремонту виробничим підрозділом пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця", а замовник зобов`язується прийняти результат наданих послуг та оплатити його.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість послуг визначена у відповідності до калькуляції вартості послуг з атестації виробництва та сертифікації вагону пасажирського купейного типу 47К, побудови заводу Амендорф, відремонтованого в обсязі КВР з продовженням терміну експлуатування (додаток №2 до договору, який є його невід`ємною частиною) та становить 1 441 800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 240 300,00 грн.

Згідно п.п. 3.3., 3.4. договору, замовник, після підписання цього договору, протягом 30 календарних днів, на підставі рахунку виконавця, здійснює передплату в розмірі 50% від суми договору на розрахунковий рахунок виконавця, яка складає 720 900,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 20% - 120 150,00 грн.

Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками сторін, у відповідності до виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на протязі 30 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, але не раніше реєстрації податкової накладної. Замовник вказує в своєму платіжному дорученні номер і дату цього договору, номер і дату рахунку-фактури, що підлягає сплаті.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що днем надання послуг вважається дата підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

У пункті 6.5. договору сторони також погодили, що за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018 р., а в частині розрахунків по договору до повного виконання зобов`язань. (пункт 9.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2018 р. відповідачем було сплачено на рахунок позивача передоплату в розмірі 720 900,00 грн.

На виконання умов договору №УЗ/ЦЛ-18485/Ю/229-18 від 01.10.2018 р. Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" надано відповідні послуги, про що між сторонами складено акт №449-18 від 29.12.2018 р. здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 720 900,00 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками замовника та виконавця без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, відповідачем в порушення умов вказаного договору не було здійснено оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про повернення боргу №09-01.20-391 від 18.03.2019 р., №20.4-20 від 01.04.2019 р. та №20.4-23 від 17.04.2019 р., в яких просив Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" погасити заборгованість в сумі 720 900,00 грн. та нараховані штрафні санкції, у відповідь на які відповідач зазначив про визнання боргу та сподівання на його погашення найближчим часом.

Зазначену вище заборгованість за договором у розмірі 720 900,00 грн. відповідачем було сплачено на рахунок позивача лише 15.04.2019 р.

Враховуючи наведене, у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг за договором №УЗ/ЦЛ-18485/Ю/229-18 від 01.10.2018 р. позивач просить суд стягнути з відповідача 27 018,94 грн. - пені, 10 885,59 грн. - інфляційних втрат та 4 503,16 грн. - 3% річних за період з 29.01.2019 р. по 14.04.2019 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав послуги згідно договору на загальну суму 1 441 800,00 грн., які прийняті відповідачем по акту здачі-приймання виконаних робіт № 449-18 від 29.12.2018 р. без жодних зауважень.

Однак, відповідач здійснив оплату наданих послуг з порушенням встановлених у договорі строків.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 3.4. договору, відповідач зобов`язаний був повністю оплатити вартість наданих послуг протягом 30 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 018,94 грн. - пені, 10 885,59 грн. - інфляційних втрат та 4 503,16 грн. - 3% річних за період з 29.01.2019 р. по 14.04.2019 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи викладене, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат за період з 29.01.2019 р. по 14.04.2019 р. та встановив, що нарахування відповідають вимогам законодавства та договору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем було порушено умови договору №УЗ/ЦЛ-18485/Ю/229-18 від 01.10.2018 р. щодо своєчасної оплати наданих послуг, відповідно підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 407,69 грн., зокрема, нарахованої пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" ( 03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815 ) в особі філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" ( 01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Симона Петлюри, будинок 21 А; ідентифікаційний код 41022900 ) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (39621, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця І. Приходька, будинок 33; ідентифікаційний код 00388168) 27 018,94 грн. (двадцять сім тисяч вісімнадцять гривень 94 копійки) - пені, 10 885,59 грн. (десять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 59 копійок) - інфляційних втрат, 4 503,16 грн. (чотири тисячі п`ятсот три гривні 16 копійок) - 3% річних та 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 02.08.2019.

Суддя В.В. Бондарчук