Рішення

від 23.07.2019 по справі 910/30966/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2019Справа № 910/30966/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, код ЄДРПОУ 31725604)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп"(03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6, код ЄДРПОУ 35122889)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6, код ЄДРПОУ 39497314)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6)

про стягнення 111 272 684,90 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача 1: не з`явився

Від відповідача 2: не з`явився

Від третьої особи: Кравець В.В. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" про визнання договору відступлення прав вимоги № 091214 від 15.12.2014, укладеного між ТОВ "Сіті Транспорт Груп" та ТОВ "Сіті Транспорт Групп" недійсним.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю повідомлення та згоди боржника на відступлення права вимоги відповідачем 1 (цемент) на користь відповідача 2 (цесіонарій) за договором про закупівлю № 06/24-08 від 16.12.2008, а відтак укладений відповідачами договір суперечить вимогам чинного законодавства, також умови договору не містять повного викладу обставин, зокрема п.3.4, на який є посилання в п.4.1.3 щодо переходу прав від цедента до цесіонарія - відсутній, та зазначають про інший правочин № 06/24-12 від 16.12.2008, який між учасниками спірних відносин не укладався взагалі.

Ухвалою суду від 10.12.2015 порушено провадження у справі №910/30966/15, розгляд справи призначено на 12.01.2016.

Ухвалою суду від 12.01.2016 суд залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відклав розгляд справи на 09.02.2016.

08.02.2016 позивач через загальний відділ діловодства подав клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2016 зупинено провадження у справі № 910/30966/15 до вирішення та набрання законної сили рішенням по справі № 910/30418/15 за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" та Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті транспорт Груп" про визнання договору уступки права вимоги від 17.09.2014 недійсним.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/30418/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 позовні вимоги Комунального підприємства "Київпастранс" задоволено повністю та визнано недійсним Договір уступки права вимоги від 17.09.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи".

Ухвалою суду від 15.05.2019, у зв`язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 910/30966/15, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.06.2019.

Ухвалою суду від 11.06.2019 у зв`язку із неявкою відповідачів, відкладено підготовче провадження на 09.07.2019.

У засіданні суду 09.07.2019 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті спору на 23.07.2019.

19.07.2019 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.07.2019 представник третьої особи надав усні пояснення.

Відповідач 1 та відповідач 2 письмового відзиву на позов не подали, у жодне судове засідання не з`явились, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті спору, належне повідомлення сторін про розгляд справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши всі обставини справи та надані докази в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (продавець, відповідач-1) та комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець, позивач) укладено договір про закупівлю № 06/24-08, відповідно до якого продавець зобов`язався здійснити поставку і передати у власність покупцю нові автобуси А 191 F0 (далі - товар) в кількості 32 одиниці відповідно Специфікації (Додаток № 1) в комплектності відповідно до п. 4.4. договору, за ціною, зазначеною в п. 2.1. договору, з технічним характеристиками, наведеними в додатку № 2 до договору № 06/24-08, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, наведених у розділі 2 договору. Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3. договору поставка товару повинна бути здійснена продавцем до 30.04.2009.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору ціна одного автобуса складає 1 301 500,00 грн, в т.ч. ПДВ, а вартість всього товару на момент укладення договору становить 41 648 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3395/14, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Львівські автобусні заводи" до КП "Київпастранс" задоволено частково. Зобов`язано КП "Київпастранс" виконати умови договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008 та прийняти від ТОВ "Львівські автобусні заводи" п`ятнадцять автобусів А 191 F0 за визначеним в рішенні переліком. Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Львівські автобусні заводи" вартість п`ятнадцяти автобусів в розмірі 19 522 500,00 грн, збитки в розмірі 4 880 949,67 грн та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано два накази від 10.06.2014 про зобов`язання передати автобуси в кількості 15 одиниць згідно з переліком та про стягнення грошових коштів.

На підставі судового наказу про стягнення грошових коштів старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України за постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2014 відкрито виконавче провадження № 44517273.

17.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи", як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп", як новим кредитором, укладено договір уступки права вимоги відповідно до п. 1 якого, первісний кредитор уступив новому кредитору своє право кредитора до КП "Київпастранс", що виникло в межах виконавчого провадження № 44517273 від 26.08.2014 відповідно до наказу господарського суду міста Києва від 10.06.2014 № 910/3395/14 про стягнення з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Львівські автобусні заводи" вартості п`ятнадцяти автобусів в розмірі 19 522 500,00 грн, збитків в розмірі 4 880 949,67 грн та судового збору в розмірі 73 080,00 грн на загальну суму 24 476 529,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/3395/14 за заявою ТОВ "Львівські автобусні заводи" та ТОВ "Сіті Транспорт Груп" замінено сторону виконавчого провадження на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.09.2014, а саме: стягувача з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на ТОВ "Сіті Транспорт Груп".

20.03.2015 Відділом примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/3395/14 на підставі ухвали суду від 18.11.2014.

15.12.2014 між ТОВ "Сіті Транспорт Груп" (цедент, відповідач 1) та ТОВ "Сіті Транспорт Групп" (цесіонарій, відповідач 2) був укладений договір відступлення прав вимоги № 091214, за умовами якого цемент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув від цедента прав вимоги до боржника - КП "Київпастранс" та інші прав вимоги, які відступаються згідно з цим договором, з моменту та на умовах належного виконання цесіонарієм у повному розмірі свого обов`язку по оплаті цементу таких прав згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору № 091214, права вимоги до боржника, що відступаються цементом цесіонарію на умовах цього договору, охоплюють права вимоги всієї заборгованості, визначеної в п.1.3 цього договору.

За умовами п.1.3 договору № 091214, заборгованість - всі невиконані станом на дату укладення цього договору грошові зобов`язання боржника перед цедентом за договором про закупівлю, строк виконання яких (зобов`язань) настав чи настане в майбутньому, зокрема невиконані грошові зобов`язання щодо:

- повернення (погашення) боргу за договором № 06/80-12 про закупівлю від 21.05.2012, укладеного між цементом та боржником, далі - договір про закупівлю № 06-24-12 від 16.12.2008;

заборгованість за виконавчим провадженням № 44517273 від 26.08.2014 відповідно наказу Господарського суду м.Києва від 10.06.2014 № 910/3395/14 про стягнення з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Львівські автобусні заводи" вартості п`ятнадцяти автобусів в розмірі 19 522 500,00 грн, збитків в розмірі 4 880 949,67 грн та судового збору в розмірі 73 080,00 грн. на загальну суму 24 476 529,67 грн.

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до Господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним вказаного вище договору уступки права вимоги від 15.12.2014, посилаючись на те, що спірний договір суперечать чинному законодавству України, зокрема перехід права вимоги до боржника всупереч умов договору про закупівлю № 06-24-12 від 16.12.2008 відбувся без повідомлення та згоди боржника, умови правочину є суперечливими, містять неточні дані та посилання на неіснуючі умови цього договору та договір № 06/24-12 від 16.12.2008, який сторонами не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зі змісту спірного договору відступлення прав вимоги № 091214 від 15.12.2014 вбачається, що його предметом стало відступлення права вимоги кредитора (цедента) - ТОВ "Сіті Транспорт Груп" до КП "Київпастранс", що виникло в межах виконавчого провадження № 44517273 від 26.08.2014 відповідно до наказу господарського суду міста Києва від 10.06.2014 № 910/3395/14, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі №910/3395/14 - за договором № 06/24-12 від 16.12.2008.

При цьому, розгляд справи № 910/3395/14, виконавче провадження та предмет відступлення права вимоги за договором від 17.09.2014, на підставі якого цедент і отримав право вимоги до КП "Київпастранс", стосувалися правовідносин сторін щодо виконання умов та наявності заборгованості по договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008.

Доказів укладення між КП "Київпастранс" та ТОВ "Львівські автобусні заводи" договору № 06/24-12 від 16.12.2008, що в подальшому був би предметом спору у справі № 910/3395/14, та невиконання якого стало підставою укладення договору про відступлення права вимоги від 17.09.2014, та в результаті заміни стягувача у виконавчому провадженні якого цедент отримав право вимоги до боржника, суду не надано.

Також, проаналізувавши положення договору відступлення прав вимоги № 091214 від 15.12.2014, суд зауважує, що умовами п.4.1.4 цього договору передбачено зобов`язання цедента не відступати права вимоги до боржника та інші права вимоги, які відступаються згідно з цим договором, після їх переходу від цедента до цесіонарія відповідно до п.3.4 цього договору.

Тобто, по суті за умовами п.4.1.4 спірного договору, порядок переходу права вимоги від цедента до цесіонарія мав би бути передбачений у п.3.4 договору.

Проте, пункт 3.4 у договорі відступлення прав вимоги № 091214 від 15.12.2014 відсутній, стаття 3 Умови розрахунків та переходу прав містить лише пункти 3.1-3.3.2.

Докази внесення сторонами змін до договору в частині доповнення пунктом 3.4 договору, матеріали справи не містять.

Крім того, умови договору щодо визначення понять заборгованість (п.1.3 договору) та заборгованість за виконавчим провадженням (п.1.3.3 договору) містить різне трактування та значення, не є ідентичними та визначають різні за обсягом межі права, що переходять до нового кредитора.

Тобто, спірний договір відступлення права вимоги не містить визначення чітких та однозначних умов як обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу, як того вимагає ст.514 ЦК України.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачипає його інтересів.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Як вже зазначалось судом, зобов`язання КП "Київпастранс" перед ТОВ "Львівські автобусні заводи", що було предметом спору у справі № 910/3395/14 стосувалось виконання умов договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008.

ТОВ "Сіті Транспорт Груп" (цедент) отримав право вимоги до кредитора до КП "Київпастранс", що виникло в межах виконавчого провадження № 44517273 від 26.08.2014 відповідно до наказу господарського суду міста Києва від 10.06.2014 № 910/3395/14 про стягнення з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Львівські автобусні заводи" вартості п`ятнадцяти автобусів в розмірі 19 522 500,00 грн, збитків в розмірі 4 880 949,67 грн та судового збору в розмірі 73 080,00 грн на загальну суму 24 476 529,67 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 17.09.2014, сторону у виконавчому провадженні замінено ухвалою суду від 18.11.2014.

В подальшому це право вимоги було уступлено ТОВ "Сіті Транспорт Груп" (цедент) на користь ТОВ "Сіті Транспорт Групп" (цесіонарій) за спірним договором відступлення права вимоги № 091214 від 15.12.2014.

Матеріали справи не містять доказів отримання згоди позивача на укладення відповідачами договору відступлення права вимоги № 091214 від 15.12.2014, а відтак, вказаний договір суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/30418/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 позовні вимоги КПР Київпастранс задоволено повністю, визнано недійсним договір уступки права вимоги від 17.09.2014, укладений між ТОВ "Сіті Транспорт Груп" та ТОВ "Львівські автобусні заводи", стягнуто з ТОВ "Сіті Транспорт Груп" та ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь КП "Київпастранс" по 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 910/30418/15 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/30418/15 встановлено:

- договір був укладений в порушення ч. 1 ст. 516 ЦК України без згоди позивача, як боржника, на заміну кредитора у зобов`язанні, обов`язковість якої була передбачена в п. 5.2. договору про закупівлю № 06/24-08 від 16.12.2008, укладеного між позивачем та відповідачем-1, з якого у його сторін виникли взаємні права та обов`язки.

- договір передбачав заміну кредитора у зобов`язанні на стадії виконавчого провадження з виконання судового наказу, але ні наказ суду, ні постанова про відкриття виконавчого провадження не є підставами виникнення зобов`язання, а відтак, договір суперечить главі 47 ЦК України (ст.ст. 512, 514 ЦК України).

Відповідно до змісту Постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2016 у справі № 910/30418/15 касаційною інстанціє визначено, що оскільки за спірним договором віступлення права вимоги від 17.09.2014 було передано право вимоги виконання зобов`язання, що виникло з договору про закупівлю від 16.12.2008, і така передача права відбулась без згоди позивача (боржника), що тягне за собою недійсність спірного правочину, то заміна кредитора у зобов`язанні не відбулась, а у зобов`язанні зі сплати судового збору відповідачі укладенням спірного договору фактично замінили стягувача судового збору на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, з огляду на що, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, оскільки судове рішення у справі № 910/30418/15, яке набрало законної сили 09.06.2016 не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому суд відзначає, що укладаючи спірний договір № 091214 від 15.12.2014 відповідач 1 передав на користь відповідача 2 право вимоги до позивача, яке він не мав, оскільки заміна кредитора по договору від 17.09.2014 в силу визнання його недійсним не відбулась.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп"(код ЄДРПОУ 35122889) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (код ЄДРПОУ 39497314) договір відступлення права вимоги № 091214 від 15.12.2014 суперечить вимогам чинного законодавства, а саме положенням ст. 203, 514, 516 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київпастранс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 091214 від 15.12.2014 у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та інші витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

1 Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 091214 від 15.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп"(код ЄДРПОУ 35122889) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (код ЄДРПОУ 39497314).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп"(03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6, код ЄДРПОУ 35122889) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, код ЄДРПОУ 31725604) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті транспорт групп" (03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6, код ЄДРПОУ 39497314) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, код ЄДРПОУ 31725604) 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 02.08.2019.

Суддя О.М.Ярмак