Рішення

від 02.08.2019 по справі 910/6461/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2019Справа № 910/6461/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. , розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія

Енергоатом

про стягнення 3 438, 92 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Східний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - відповідач) про стягнення 3 438, 92 грн., з яких 2 192, 94 грн. пені та 1 245, 98 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 91/06/01ЕПП від 01.02.2018 та Договору № 580/06/28ЕПП від 26.07.2018, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі № 910/6461/19 позовну заяву Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

31.05.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/6461/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

01.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Зокрема, відповідач вказує на те, що передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в частині стягнення штрафу в сумі 1 245, 98 грн. та пені в сумі 1 708, 77 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем замовлення позивача № 02-07/1215 від 26.03.2018 починається з 11.05.2018 року та закінчується 11.05.2019 року, однак позивач звернувся до суду з даним позов лише 16.05.2019 року, тобто з пропуском позовної давності.

Також, відповідач вказує на те, що замовлення позивача № 02-10/1720 від 21.06.2018 було отримано ним 19.07.2018, тобто вже після закінчення строку дії Договору № 91/06/01ЕПП від 01.02.2018, і до укладення Договору № 580/06/28ЕПП від 26.07.2018 року. Таким чином відповідач вважає, що виконання ремонтних робіт за замовленням позивача № 02-10/1720 від 21.06.2018 не підпадає під дію жодного з цих договорів, а строки виконання такого замовлення сторонами не узгоджувались, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

09.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані заперечення на відзив, відповідно до змісту якого позивач вказує на те, що строк позовної давності за замовленням № 02-07/1215 від 26.03.2018 ним не пропущений, а факт виконання відповідачем замовлення позивача № 02-10/1720 від 21.06.2018 саме за Договором № 580/06/28 від 26.07.2018 підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, в якому міститься посилання на договір.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір № 91/06/01ЕПП про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати послуги, зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 1.2. Договору Виконавець зобов`язується надати в порядку та на умовах даного договору: Послуги з встановлення машин та обладнання спеціального призначення код 5154 (Технічне обслуговування, налагодження технологічних параметрів, програмного забезпечення рудосортувального обладнання РЗФ, геофізичної апаратури Охра , РКС на Інгульській, Новокостянтинівській шахтах та АСУТП купного вилуговування на Смолінській шахті ДП СХІДГЗК ) відповідно до письмових замовлень Замовника.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що послуги надаються з використанням запасних частин та комплектуючих Виконавця, перелік використання запасних частин та комплектуючих та їх вартість зазначаються обов`язково в Акті здачі-приймання наданих послуг, який складається на підприємстві Виконавця та підписується працівниками шахти Замовника.

Відповідно до пункту 3.1. Договору орієнтовна сума (ціна) договору визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1, який є невід`ємною частиною договору) та не повинна перевищувати 1 253 200, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 208 866, 67 грн., із них:

- по Інгульській шахті: 450 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 75 000, 00 грн.;

- по Новокостянтинівській шахті: 403 200, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 67 200, 00 грн.;

- по Смолінській шахті: 400 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 66 666, 67 грн.

За умовами пункту 5.1. Договору Виконавець приступає до надання послуг протягом 30-ти календарних днів з дня отримання від Замовника замовлення на надання послуг, при наявності всіх комплектуючих матеріалів. В разі відсутності комплектуючих матеріалів Виконавець попереджає Замовника про строки, в які будуть закуплені комплектуючі матеріали. Після закупівлі всіх необхідних матеріалів Виконавець приступає до надання послуг. Термін надання послуг по одному замовленню не повинен перевищувати 12-ти робочих днів з моменту виїзду працівників ВП АтаМ на місце надання послуг.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 30.06.2018 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

26.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із замовленням № 08-07/1215 на проведення ремонту блоків детектування БДЛГ 29 у кількості 3 шт.

Вказане замовлення було отримано відповідачем 26.03.2018 року за вхідним № 321/1 що підтверджується штампом підприємства відповідача.

Крім того, 21.06.2018 року позивач звернувся до відповідача із замовленням № 02-10/1720, в якому просив направити спеціалістів для ремонту СРК-11 (12,13) на якій сталася поломка 20.06.2018 року.

Вказане замовлення було отримано відповідачем 19.07.2018 року за вхідним № 773 (п) що підтверджується штампом підприємства відповідача.

Оскільки відповідачем замовлені послуги протягом строку дії Договору надані не були, та у зв`язку із закінченням строку дії Договору, 25.07.2018 року сторони уклали аналогічний Договір № 580/06/28 ЕПП, за умовами пункту 1.2. якого Виконавець зобов`язується надати в порядку та на умовах даного договору: Послуги з встановлення машин та обладнання спеціального призначення код 5154 (Технічне обслуговування, налагодження технологічних параметрів, програмного забезпечення рудосортувального обладнання РЗФ, геофізичної апаратури Охра , РКС на Інгульській, Новокостянтинівській шахтах та АСУТП купного вилуговування на Смолінській шахті ДП СХІДГЗК відповідно до письмових замовлень Замовника.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Виконавець приступає до надання послуг протягом 30-ти календарних днів з дня отримання від Замовника замовлення на надання послуг, при наявності всіх комплектуючих матеріалів. В разі відсутності комплектуючих матеріалів Виконавець попереджає Замовника про строки, в які будуть закуплені комплектуючі матеріали. Після закупівлі всіх необхідних матеріалів Виконавець приступає до надання послуг. Термін надання послуг по одному замовленню не повинен перевищувати 12-ти робочих днів з моменту виїзду працівників ВП АтаМ на місце надання послуг.

Судом встановлено, що замовлені позивачем на підставі замовлення № 08-07/1215 від 26.03.2018 року роботи були виконані відповідачем 21.08.2018 року, що підтверджується Актом № 580/06/28 ЕПП-1 здачі-приймання виконаних послуг згідно Договору № 580/06/28 від 26.07.2018 на суму 17 799, 72 грн., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень.

Також, судом встановлено, що замовлені позивачем на підставі замовлення № 02-10/1720 від 21.06.2018 роботи були виконані відповідачем 27.09.2018, що підтверджується Актом № 580/06/28 ЕПП-3 здачі-приймання виконаних послуг згідно договору № 580/06/28 ЕПП від 26.07.2018 на суму 22 007, 88 грн.

Оскільки відповідачем замовлені роботи виконані з пропуском встановленого Договором строку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 1 245, 98 грн. (за порушення строків виконання замовлення № 02-07/1215 від 26.03.2018) та пеню в сумі 2 194, 94 грн. (1 708, 77 грн. за порушення строків виконання замовлення № 02-07/1215 від 26.03.2018, а також 484, 17 грн. за порушення строків виконання замовлення № 02-10/1720 від 21.06.2018) на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як зазначалось судом вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що Виконавець приступає до надання послуг протягом 30-ти календарних днів з дня отримання від Замовника замовлення на надання послуг, при наявності всіх комплектуючих матеріалів. В разі відсутності комплектуючих матеріалів Виконавець попереджає Замовника про строки, в які будуть закуплені комплектуючі матеріали. Після закупівлі всіх необхідних матеріалів Виконавець приступає до надання послуг. Термін надання послуг по одному замовленню не повинен перевищувати 12-ти робочих днів з моменту виїзду працівників ВП АтаМ на місце надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що замовлення позивача № 08-07/1215 від 26.03.2018 було отримано відповідачем 26.03.2018 року. У відзиві на позов відповідач підтвердив вказану обставину.

У Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, а саме в частині першій статті 3 вказано, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem ( для цілей цієї Конвенції "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 253 Цивільного кодексу України).

Статтею 73 Кодексу законів про працю України визначено, що 1 та 9 травня є святковими днями.

У 2018 році розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1-р від 11.01.2018 Про перенесення робочих днів у 2018 році робочий день з понеділка 30 квітня було перенесено на суботу 5 травня.

Таким чином, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, статті 73 Кодексу законів про працю України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1-р від 11.01.2018 Про перенесення робочих днів у 2018 році , відповідач повинен був виконати замовлені позивачем роботи на підставі замовлення № 08-07/1215 від 26.03.2018 року у строк до 15.05.2018 року включно.

Проте, замовлені позивачем на підставі замовлення № 08-07/1215 від 26.03.2018 року роботи були виконані відповідачем лише 21.08.2018 року, що підтверджується Актом № 580/06/28 ЕПП-1 здачі-приймання виконаних послуг згідно Договору № 580/06/28 від 26.07.2018 на суму 17 799, 72 грн., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за кожний день прострочення виконання зобов`язань винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, від обсягу невиконаних зобов`язань.

Частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

У зв`язку з цим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 708, 77 грн. пені за період з 17.05.2018 року по 20.08.2018 року, а також штраф в сумі 1 245, 98 грн. за порушення відповідачем строків виконання замовлення № 02-07/1215 від 26.03.2018.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки, у зв`язку з чим на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 708, 77 грн. та штрафу в сумі 1 245, 98 грн.

Розглянувши вказану заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Положеннями частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

При цьому, частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Також, частиною 1 статті 3 Конвенції встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

Якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця (частина 2 статті 4 Конвенції).

Оскільки виконати замовлені позивачем на підставі замовлення № 08-07/1215 від 26.03.2018 роботи відповідач повинен був у строк до 15.05.2018 року включно, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення неустойки розпочався відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України на наступний день після дня, у який зазначені зобов`язання мали бути виконані відповідачем, а саме: з 16.05.2018 року. Річний строк, протягом якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки сплив 16.05.2019 року.

При цьому, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 16.05.2019 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на поштовому конверті, тобто в межах передбаченого статтею 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Щодо можливості стягнення в судовому порядку суми пені з урахуванням встановлених законом строків позовної давності Верховним Судом України висловлено позицію, яка полягає в тому: що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанови Верховного Суду України № 6-3006цс15 від 08.06.2016; № 6-1138цс15 від 25.05.2016).

Так, у вказаних постановах Верховного Суду України зазначено наступне:

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" також передбачено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка, пеня підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

За таких обставин суд вважає, що з вимогами про стягнення пені в сумі 1 708, 77 грн. за період з 17.05.2018 року по 20.08.2018 року, а також штрафу в сумі 1 245, 98 грн. позивач звернувся в межах встановленого законом строку позовної давності, а доводи відповідача про пропуск позовної давності безпідставними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1 708, 77 грн. за період з 17.05.2018 року по 20.08.2018 року, а також штрафу в сумі 1 245, 98 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 484, 17 грн. пені за період з 05.09.2018 року по 26.09.2018 року за порушення відповідачем строків виконання замовлення № 02-10/1720 від 21.06.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 484, 17 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

Доводи відповідача в частині того, що замовлення № 02-10/1720 від 21.06.2018 відповідачем було отримано вже після закінчення строку дії Договору № 91/06/01ЕПП від 01.02.2018 та до укладення договору № 580/06/28ЕПП від 26.07.2018, внаслідок чого виконання ремонтних робіт за замовленням позивача № 02-10/1720 від 21.06.2018 не підпадає під дію жодного з цих договорів і строк виконання цього замовлення є неузгодженим, суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Так, на виконання вищевказаного замовлення позивача сторонами було складено Акт № 580/06/28 ЕПП-3 від 27.09.2018, в якому зазначено, що відповідачем на підставі Договору № 580/06/28ЕПП від 26.07.2018 були виконані роботи з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування на загальну суму 22 007, 88 грн.

При цьому, у вищевказаному акті зазначено, що він є підставою для проведення розрахунків за договором № 580/06/28 від 26.07.2018. Відповідачем цей акт підписано без зауважень та заперечень.

Таким чином, підписавши Акт № 580/06/28 ЕПП-3 від 27.09.2018 як позивач, так і відповідач узгодили, що вказані у ньому роботи виконані відповідачем саме на виконання умов Договору № 580/06/28 від 26.07.2018, пунктом 5.1. якого врегульовані строки виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 3 438, 92 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат (52210, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; код ЄДРПОУ 14309787) пеню в сумі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 94 коп., штраф в сумі 1 245 (одну тисячу двісті сорок п`ять) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.08.2019 року.

Суддя В.С. Ломака