Рішення

від 30.07.2019 по справі 200/6290/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. Справа№200/6290/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,

за участю

представника позивача - Онищенко І.В. (за ордером),

представника відповідача - Ярової С.Е. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005591302 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 1852207,78 грн., в т.ч. за основним платежем - 1481766,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 370441,55 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005621302 про визначення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 154350,63 грн., в т.ч. за основним платежем - 123480,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30870,12 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005561302 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3503364,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2802691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 700673,00 грн.;

- вимоги від 16.04.2019 № Ф-0005451302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 242458,92 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 2 липня 2019 року.

02.07.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2019.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2019.

23.07.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 11 по 15 березня 2019 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку, якою встановлені порушення позивачем податкового законодавства. На підставі проведеної перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу, з якими він не погоджується, оскільки вони прийняті незаконно та порушують його права.

02.07.2019 представником позивача до суду надані доповнення до обґрунтування позовних вимог, відповідно до яких він зазначає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, у зв`язку з чим надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога є правомірними, оскільки прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з порушенням позивачем приписів Податкового кодексу України.

16.07.2019 відповідачем надано додаткові пояснення, у яких він зазначив, що з огляду на вимоги абзаців 5, 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платник єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 була зобов`язана перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася діяльність, яка не передбачена у пп. 1 або 2 п. 291.4. ст. 291 ПК України, тобто з 01.04.2016 (меморіальний ордер № 273 від 03.03.2016 на суму 34255,00 грн. (акт виконаних робіт № 2-1-1/1, договір № 1 від 18.02.2016 - з надання послуг (поточний ремонт приміщень спального корпусу, кабінету СБО, Миколаївській спеціальній загально - освітній школі - інтернат № 7 Донецької обласної Ради (код ЄДРПОУ 21969053)). Проте, ФОП ОСОБА_1 не здійснила такий перехід з 01.04.2016, як того вимагає податкове законодавство.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в адміністративному позові та доповненні до нього, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податків та знаходиться на обліку в органах Державної фіскальної служби.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 15.12.2015, з 08.10.2015 ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку другої групи.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 06.06.2017, з 01.07.2016 ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку третьої групи.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов`язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов`язкових платежів, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб`єктів владних повноважень у розумінні п.7 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2015 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт № 298/05-99-13-02/2318613664 від 22.03.2019.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

1) підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, абзацу 5 пункту 293.4 статті 293, пункту 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) (порушення умов перебування на другій групі платників єдиного податку);

2) підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 1481766,23 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 731912,81 грн., за 2017 рік на суму 462969,25 грн., за 2018 рік на суму 286884,17 грн.;

3) підпункту 16.1.2, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168, пп. а п. 176.1 ст. 176, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 123480,51грн., у тому числі за 2016 рік на суму 60992,73 грн., за 2017 рік на суму 38580,77 грн. , за 2018 рік на суму 23907,01 грн.;

4) підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, абзацу а) пункту 185.1 статті 185, абзацу б) пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді що перевірявся на загальну суму 2802691 грн., в тому числі заниження податку за серпень 2016 року - 131 166 грн., вересень 2016 року - 274 489 грн.,жовтень 2016 року - 4 805 грн., листопад 2016 року - 207 475 грн., грудень 2016 року - 31 212 грн., березень 2017 року - 7 877 грн., квітень 2017 року - 7 350 грн., червень 2017 року - 340 000 грн., серпень 2017 року - 139 991 грн., жовтень 2017 року - 152 797 грн., листопад 2017 року - 95 960 грн., грудень 2017 року - 410 808 грн., січень 2018 року - 20 000 грн., березень 2018 року - 560 грн., квітень 2018 року - 14 669 грн., травень 2018 року - 38 511 грн., червень 2018 року - 85 349 грн., липень 2018 року - 37 000 грн., серпень 2018 року - 394 927 грн., вересень 2018 року - 46 033 грн., жовтень 2018 року - 87 909 грн., листопад 2018 року - 273 803 грн.;

5) пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI: занижена база нарахування єдиного внеску за 2016, 2017, 2018 роки, в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальну суму 242458,92 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 54003,84 грн., за 2017 рік на суму 50853,00 грн., за 2018 рік на суму 137602,08 грн.

Відповідачем встановлено, що позивач, як платник єдиного податку другої групи, 18 лютого 2016 року уклав договір № 1 з Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом № 7 Донецької обласної ради, яка не є платником єдиного податку, про виконання замовлення - поточного ремонту приміщень спального корпусу, кабінету СБО школи. Сума договору склала 34255,00 грн.

Умови договору були виконані позивачем та у березні 2016 року отримано грошові кошти в рахунок оплати за виконані роботи у сумі 34255,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 273 від 03.03.2016 на суму 34255,00 грн. (акт виконаних робіт №2-1-1/1, договір № 1 від 18.02.2016).

У зв`язку із наведеним, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 здійснювалася діяльність, яка не передбачена у пп. 1 або 2 п. 291.4. ст. 291 ПК України, і вона, як платник єдиного податку другої групи, у відповідності до приписів абзаців 5, 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, була зобов`язана перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася діяльність, яка не передбачена у пп. 1 або 2 п.291.4. ст. 291 ПК України, тобто з 01.04.2016.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005591302 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 1852207,78 грн., в т.ч. за основним платежем - 1481766,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 370441,55 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005621302 про визначення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 154350,63 грн., в т.ч. за основним платежем - 123480,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30870,12 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0005561302 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3503364,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2802691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 700673,00 грн.;

- вимога від 16.04.2019 № Ф-0005451302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2016-2018 р.р. в сумі 242458,92 грн.

Рішенням відповідача від 25.04.2019 № 145/05-99-47-10 на підставі зазначеного акту перевірки ФОП ОСОБА_1 анульовано реєстрацію платником єдиного податку з 01 квітня 2016 року у зв`язку із здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування згідно з пп. 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення та вимогу відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення по суті спору суд виходить з наступного.

Положеннями пп. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 291.2, п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пп. 1, пп. 2 та пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень;

- третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Таким чином, фізична особа-підприємець платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб`єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

В ході проведення перевірки встановлено та не оспорюється позивачем під час розгляду справи, що у період з 01.01.2016 по 25.04.2019 позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до положень глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України та здійснював господарську діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленою для платників єдиного податку другої, а з 01.07.2016 - третьої групи, які сплачувались ним до бюджету.

Тобто, позивач у І кварталі 2016 року займався господарською діяльністю, яка не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки останнім надавалися послуги особі, яка не є платником єдиного податку.

Згідно положень п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

В силу вимог пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

Оскільки перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем за період, що перевірявся, надавалися послуги Миколаївській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату № 7 Донецької обласної ради, які не підпадають під визначення об`єкта оподаткування платників єдиного податку другої групи, суд дійшов висновку, що сума отриманого позивачем доходу від надання Миколаївській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату № 7 Донецької обласної ради послуг з поточного ремонту приміщень у першому кварталі 2016 року на загальну суму 34255,00 грн. підлягає оподаткуванню єдиним податком за ставкою 15% згідно положень п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві нараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору і податку на додану вартість, та вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність, або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

В той же час, позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2-4 квартали 2016 року, 2017, 2018 роки та не задекларовано отриманий дохід.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1-1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Питання щодо податку на додану вартість врегульовані нормами розділу V Податкового кодексу України.

Згідно п. 180.1. ст. 180 ПК України платниками податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить або шанує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як тат ник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України встановлено, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок реєстрації платником ПДВ розповсюджується на тих платників, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), протягом останніх 12 календарних місяців. У разі не проведення обов`язкової реєстрації такі платники несуть відповідальність на рівні зареєстрованих платників ПДВ.

При цьому суд звертає увагу сторін на наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу вимог пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Враховуючи, що позивачем порушено умови перебування на ІІ групі спрощеної системи оподаткування у першому кварталі 2016 року, він повинен був з 01 квітня 2016 року перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, а саме на загальну систему оподаткування.

У разі, якщо платник єдиного податку в порушення вимог пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України самостійно не переходить на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, контролюючий орган на підставі акта перевірки приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Із сукупного аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обов`язок щодо нарахування і сплати інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, виникає у платника податків після його переходу зі спрощеної на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, а в разі прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, повноваження (обов`язок) щодо нарахування контролюючим органом такому платнику податків грошових зобов`язань та штрафних санкцій з інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, виникає з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, але після прийняття контролюючим органом такого рішення.

Як вже зазначалось судом, рішення № 145/05-99-47-10 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 квітня 2016 року прийнято відповідачем лише 25 квітня 2019 року, тобто після прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги, з урахуванням чого відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень і вимоги, якими позивачеві визначено податкові зобов`язання з ПДФО, військового збору, ПДВ та зобов`язання зі сплати ЄСВ діяв протиправно, тобто не в порядку та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Крім того, суд зазначає про наявність інших підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка є спірною у цій справі.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , тоді як змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII не прийнято.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.

Водночас, на виконання приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Слов`янськ.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО (ООС) триває.

Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску.

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням № 33 від 10 травня 2019 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 9605,00 грн. судового збору.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецької області у розмірі 9605,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Будюхіної Флорики ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 18 квітня 2019 року №0005591302.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 18 квітня 2019 року №0005621302.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 18 квітня 2019 року №0005561302.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16 квітня 2019 року № 0005451302.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені документально підтверджені судові витрати у розмірі 9605,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 2 серпня 2019 року.

Суддя С.В. Ушенко