Рішення

від 01.08.2019 по справі 340/1356/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1356/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мечиславської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області наданої у формі листа від 10.04.2019 р. №136 щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення сесії сільської ради про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства. Однак, відповідачем надано відмову у наданні такого дозволу у формі повідомлення без зазначення навіть номера та дати такого рішення, в якій зазначено що, заяву позивача від 22.03.2019 винесено на розгляд 23-ї сесії Мечиславської сільської ради сьомого скликання, яка відбулася 05 квітня 2019 року, в ході розгляду якої рішення прийнято не було у зв`язку з тим, що депутати сільської ради проголосували проти відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства. Не погоджуючись з такою відмовою, наполягаючи на тому, що ОСОБА_1 виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, посилався на порушення відповідачем вимог статей 116, 118, 123 Земельного кодексу України, пункту г) статті 6 Закону України «Про землеустрій» і як наслідок частини 2 статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також представником позивача надана відповідь на відзив (а.с.41-44).

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.33-35), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що, дійсно, до відповідача звернувся позивач із заявою про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надав схему земельної ділянки. Зазначав, що при розгляді даної заяви відповідачем встановлено, що по даній земельній ділянці 06.02.2014 прийнято рішення №167, у відповідності до якого було погоджено передати у власність для ведення особистого селянського господарства особам які мають місце роботи в соціальній сфері села Мечиславка. Тому, 05 квітня 2019 року відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у виділенні земельної ділянки оскільки вільних земельних ділянок немає.

У відповідності до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2019 позивач звернувся до Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви позивачем додані: копії паспорта, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.15).

Листом від 10.04.2019 №136 Мечиславською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області повідомлено позивача, що його заяву від 22.03.2019 винесено на розгляд 23-ї сесії Мечиславської сільської ради сьомого скликання, яка відбулася 05 квітня 2019 року, в ході розгляду якої рішення прийнято не було, у зв`язку з тим, що депутати сільської ради проголосували проти відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.16).

Крім того, судом встановлено, що 11.05.2019 адвокат Мелєзгінов Ю.В. звернувся, в інтересах ОСОБА_1 , до відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із адвокатським запитом про надання інформації, зокрема, чи входять до земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які перебували у приватній власності), у власність Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, як комунальна власність згідно графічних матеріалів які додаються до запиту. Та надано графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, які додані позивачем до вищезазначеної заяви від 22.03.2019 (а.с.21-22).

Того ж дня відділом у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надано відповідь, за змістом якої згідно зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП «Дружба» Мечиславської сільської ради земельна ділянка, що вказана в поданих схематичних матеріалах - входить до складу земель колективної власності (а.с.23).

Водночас, 11.05.2019 адвокат Мелєзгінов Ю.В. звернувся, в інтересах громадян, також і ОСОБА_1 , до Мечиславської сільської ради із адвокатським запитом про надання належним чином завірених копій рішень 23 сесії Мечиславської сільської ради сьомого скликання від 5 квітня 2019 року, які стосуються розгляду заяв, зокрема позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.19).

Листом від 16.05.2019 за №164 Мечиславська сільська рада повідомила про те, що рішення щодо звернення громадян, зокрема ОСОБА_1 , прийнято не було у зв`язку з тим, що депутати сільської ради проголосували проти відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.20).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.«в» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.

Із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, отримавши 22.03.2019 заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельну ділянку, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність протягом зазначеного строку відповіді визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Натомість, відповідачем неодноразово надавалися позивачу відповіді, що за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийнято жодного з рішень, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Проте, як вбачається із відзиву на позов та доданих до нього матеріалів, відповідачем 05 квітня 2019 було прийнято рішення №212 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю вільних земель запасу та резерву на території Мечиславської сільської ради (а.с.37-38, 39).

Крім того, відповідач у відзиві посилався на те, що по земельній ділянці, яку бажає отримати позивач, сільською радою 06.02.2014 було прийнято рішення №167, яким надано погодження місця розташування земельних ділянок, що плануються для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства особам, які мають місце роботи в соціальній сфері села Мечиславка та проживають на її території (а.с.36).

Проте, доказів, що дане рішення реалізовано та особам надано дозвіл чи надано у власність земельні ділянки, відповідачем не надано.

До того ж, суд зазначає, що наявність інших заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є підставою для відмови іншій особи, яка звертається із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки на підставі того, що подібна заява вже розглядається або розглядалась.

Крім того, така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.

Судом досліджено матеріали, які подавались позивачем разом з заявою, а саме: копії паспорта, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови. Такий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки Мечиславською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області прийнято рішення №212 від 05.04.2019, яке не відповідає вимогам земельного законодавства та з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнає таке рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області прийняти рішення сесії сільської ради про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки, площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.

Суб`єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Так, за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, орган місцевого самоврядування на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглядаючи відповідне клопотання громадянина, повинен перевірити відповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, бажане місце розташування земельної ділянки зазначається у викопіюванні з кадастрової карти (плану) або в інших графічних матеріалах, які подаються до клопотання та повинні ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали є частиною документації із землеустрою, відповідно до статей 29, 50 Закону України "Про землеустрій".

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що при розгляді заяви позивача, відповідач повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, установленого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1, 3 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.3, 4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області ( 26415, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Мечиславка, вул. Травнева, 112 Б, ЄДРПОУ: 24145068) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області №212 від 05 квітня 2019 Про розгляд заяви ОСОБА_1 .

Зобов`язати Мечиславську сільську раду Благовіщенського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 24145068) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина