Ухвала
від 01.08.2019 по справі 1.380.2019.001997
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001997

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

01 серпня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Лилика В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні у місті Львові клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

22.04.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» ЄДРПОУ 01293961, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144 до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ЄДРПОУ 35009269, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Конотопська, 6/8, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.07.2018 ВП № 56783678 .

Ухвалою від 13.05.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Львівській області.

Позивач подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, викладене в позовній заяві. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач не отримував оскарженої постанови, а про її наявність дізнався 05.04.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача клопотання підтримав, просив суд поновити пропущений строк звернення до суду.

В судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд відмовив. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, повідомив, що оскаржена постанова 19.07.2018 надіслана позивачу та вручена йому 31.07.2018, що підтверджується відповідними доказами.

В судове засідання третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без її участі не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи зазначеним кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вказаною нормою КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Згідно з поштовим штемпелем на конверті позивач звернувся з позовом до суду 15.04.2019. Позивач зазначає, що про наявність оскарженої постанови дізнався 05.04.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Тому, вважає, що строк пропущений з поважних причин.

Суд, оцінюючи наведені позивачем обставини, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 вказаного Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд встановив, що оскаржена постанова прийнята 17.07.2018, і 19.07.2018 скерована позивачу за належною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується реєстром поштових відправлень (а.с. 91) та фіскальним чеком (а.с. 62).

Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок щодо скерування копії постанови про відкриття виконавчого провадження належним чином.

З метою перевірки факту отримання зазначеної постанови суд витребував у відповідача докази. До суду подано повідомлення про вручення поштового відправлення 7904409095374, яке підтверджує факт вручення позивачу оскарженої постанови 31.07.2018.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржену постанову позивач отримав 31.07.2018, а не дізнався про її існування 05.04.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, як вказано в позовній заяві. Тому суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 щодо зазначених обставин пояснила, що позивач міг пропустити строк звернення до суду у зв`язку із значною кількістю виконавчих проваджень, великою навантаженістю юристів, а також великою плинністю працівників, які відповідали за оскарження таких рішень.

Разом з тим, суд зазначає, що, по-перше, позивач не надав жодного доказу на підтвердження існування таких обставин, а по-друге, з врахуванням значного пропуску строку звернення до суду (з 31.07.2018 по 15.04.2019) та спеціального строку оскарження постанови (10 днів) такі обставини не свідчать самі по собі про поважність причин їх пропуску та не можуть бути визнані поважними.

Частиною першою ст. 121 КАС України передбачено можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду, якщо причини його пропуску є поважними. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, не можуть вважатися поважними, оскільки такими, відповідно до норм КАС України, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду шляхом подання відповідного позову.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 819/859/16, яку суд враховує при вирішенні клопотання.

Аналіз вказаних обставин дає суду підстави для висновку про те, що строк звернення до суду позивач пропустив з причин, які виникли з його волі, а отже такі не можуть бути визнані поважними.

Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

Суд при розгляді клопотання також враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статтей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (« Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne» , заява №116/1997/900/1112).

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (« Kanye de Honji v. Spain» ) заява № 55782/00, пункт 36; «Гору проти Греції» (№ 3) (« Gorou v. Greece» (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; «Михолапа проти Латвії» (« Miholapa v. Latvia» ), заява № 61655/00, пункт 24 та «Андрєєва проти Латвії» (« Andrejeva v. Latvia» ), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (« Ilhan v. Turkey» , заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (« Stagno v. Belgium» , заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи те, що позивач не довів поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення його клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду відсутні.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, в ч. 3 вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду відсутні, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 5 ст. 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.05.2019 №4373, а також відомостями з КП «ДСС» про зарахування сплачених коштів на казначейський рахунок до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, оскільки позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що позивачеві слід повернути з Державного бюджету України сплачений за подання позову судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.

Повернути приватному акціонерному товариству «Фірма «Нафтогазбуд» код ЄДРПОУ 01293961, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн 00 коп.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.Г. Гулик

Дата ухвалення рішення01.08.2019
Оприлюднено03.08.2019

Судовий реєстр по справі —1.380.2019.001997

Ухвала від 01.08.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 13.05.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 23.04.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні