Рішення

від 03.07.2019 по справі 826/16333/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2019 року № 826/16333/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКонцерну Військторгсервіс

доГоловного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення

представники позивача Байда О.Г.;

сторін: відповідача Козій А.М.,

(у судовому засіданні 04.07.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Концерн Військторгсервіс (надалі позивач або Концерн) подав на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1922615147 від 13.09.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2017 (суддя Літвінова А.В.) відкрито провадження у даній справі.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7112 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017 доручено Дніпропетровському окружному адміністративному суду провести допит, в якості свідка, гр. ОСОБА_1 (1989 року народження, адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ); судом зупинено провадження у справі до надходження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання доручення або неможливість виконання доручення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 поновлено провадження у справі № 826/16333/16; призначено справу до судового розгляду у судове засідання 01.08.2018.

У судових засіданнях 01.08.2018, 04.09.2018, 16.10.2018, 20.11.2018, 19.12.2018, 26.02.2019, 12.03.2019, 11.04.2019 та 06.06.2019 судом оголошувалась перерва. Розгляд справи призначено на 04.07.2019.

В судовому засіданні вказаної вище дати представник позивача просив, за викладених у мотивувальній частині позову підстав, задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову, за відзначених у відзиві обставин, заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Концерну Військторгсервіс (ідентифікаційний код - 33689922) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведених фінансово-господарських операціях за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг (ідентифікаційний код - 40044543).

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2016 за № 144/26-15-14-07-02-10/33689922 (в тексті Акт або Акт перевірки), яким встановлено порушення, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету на суму 304 622,00 грн. за лютий 2016 року.

Зважаючи на висновки Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 1922615147 від 13.09.2016 (за рішенням Податкове повідомлення або Спірне рішення або Оскаржуване рішення), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на 304 622,00 грн. та донараховано 76 155,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим Податковим повідомленням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів із відповідним позовом.

В обґрунтування позовних вимог Концерн звертає увагу, що на виконання своїх основних функцій і завдань, між Концерном «Військторгсервіс» та Міністерством оборони України укладалися договори про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. З метою виконання умов цих договорів, Концерном «Військторгсервіс» (як Замовником) в свою чергу було укладено договір поставки № 80216 від 08.02.2016 з ТОВ «Варуна Торг» (як Постачальником), за яким ТОВ «Варуна Торг» зобов`язується передати у власність Концерну фуфайку з короткими рукавами з полотна бавовняного, оливкового кольору, та фуфайку (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у відповідній кількості.

Позивач відмічає про укладення договору у відповідності до вимог чинного законодавства України, його посвідчення підписами та печатками уповноважених осіб всіх сторін договору.

Як вказує позивач, згідно умов договору ТОВ «Варуна Торг» поставило Концерну товар у відповідній кількості, а останній, у свою чергу, виконуючи умови первинного договору, поставляв товар Міністерству оборони України.

На думку позивача, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між Концерном «Військторгсервіс» та ТОВ «Варуна Торг», і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Тому, доводи, викладені в Акті, спростовуються належними доказами, а обставини, на які посилається уповноважена особа, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними/фіктивними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

В наданому суду відзиві ГУ ДФС у м. Києві проти позову заперечує, зокрема, з підстав правомірності прийняття Оскаржуваного рішення. Зазначає, що згідно наданих до перевірки документів, ІС ДФС України «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що товар фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору, фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами, який придбавався Концерном у ТОВ «Варуна Торг», не купувався у контрагентів - постачальників за перевіряємий період. Окрім цього, до ГУ ДФС у м. Києві надійшла ухвала 13 червня 2016 року по справі № 755/22751/15-к Дніпровського районного суду м. Києва про призначення та проведення позапланової перевірки у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000106 від 04.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно відповідної перевірки, допитаний по кримінальному провадженню як свідок засновник та директор ТОВ «Варуна Торг» (ЄДРПОУ - 40044546) ОСОБА_1 надала покази про те, що на посаді директора ТОВ «Варуна торг» ніколи не працювала; господарську діяльність підприємства не здійснювала; фінансово-господарські документи та податкові декларації не підписувала.

Також відповідач примічає, що Концерном до перевірки не надано будь - яких належним чином оформлених, відповідно до вимог законодавства України, документів, які підтверджують факт транспортування товару.

За твердженнями ГУ ДФС у м. Києві, операції здійснені ТОВ «Варуна Торг» не мали реального товарного характеру, через відсутність у нього матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Вирішуючи спір по суту, суд відзначає таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон).

Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, у відповідності до наведеної норми, первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, Концерн Військторгсервіс є державним господарським об?єднанням, заснованим на державній власності. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

На час проведення перевірки позивач був зареєстрований Солом?янською районною в місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.07.2005 за № 10731050002005056. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.07.2005 за № 12170, станом на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Варуна Торг. Перевірку проведено на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по справі № 755/2751/15-к.

На виконання своїх основних функцій і завдань між позивачем та Міністерством оборони укладалися договори, відповідно до яких позивач здійснював поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби. Зазначене підтверджується договором від 02.11.2015 № 286/3/15/559 про поставку фуфайок з короткими рукавами з трикотажного бавовняного полотна оливкового кольору.

На виконання договору № 286/3/15/559, між позивачем (Покупець) та ТОВ Варуна Торг (Постачальник) укладено договір поставки від 08.02.2016 № 80216 (по рішенню Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар 31 100 шт. фуфайок з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору вартістю 61,22 грн./шт. та 4000 фуфайок (тільників) з полотна трикотажного з блакитними смугами вартістю 117,00 грн./шт.

За п. 3.2 Договору, загальна ціна товару, що постачається, складає 2 372 000,00 грн. з ПДВ.

08.02.2016 ТОВ Варуна Торг виставило позивачу рахунок на оплату по замовленню № 112 на суму 2 372 000,00 грн.

25.02.2016 на виконання Договору ТОВ Варуна Торг виписало видаткові накладні на товар:

№ 112 фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234 000,00 грн. з ПДВ;

№ 113 - фуфайка (тільник) з полотна трикотажного з блакитними смугами у кількості 2000 шт. на суму 234 000,00 грн. з ПДВ;

№ 114 фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 6000 шт. на суму 367 378,00 грн. з ПДВ;

№ 115 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 10 000 шт. на суму 612 200 грн. з ПДВ;

№ 116 - фуфайка з короткими рукавами з полотна бавовняного оливкового кольору у кількості 15 100 шт. на суму 924 422,00 грн. з ПДВ.

В рахунок оплати позивачем перераховано кошти ТОВ Варуна Торг відповідно до платіжних доручень.

У подальшому зазначений товар позивачем було оприбутковано за бухгалтерським обліком та передано до військової частини НОМЕР_1 .

З урахуванням наведених обставин, суд звертає увагу, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом № 1307 від 31.12.2015 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (у редакції чинній на час заповнення податкових накладних у спірних правовідносинах; далі Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 2 Порядку податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках.

В силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), від 22.09.2015 (справа № 21-887а15), від 01.12.2015 (справі № 21-3788а15), також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 32015100040000106 від 04.12.2015, встановлено, що ТОВ Варуна Торг було зареєстровано на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Допитана по кримінальному провадженню засновник та директор ТОВ Варуна Торг ОСОБА_1 пояснила, що зареєструвала вказане підприємство на прохання невстановленої особи, від якої щомісячно отримувала грошову винагороду в розмірі 3 000,00 грн. на посаді директора працювала номінально.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2017 Дніпропетровському окружному адміністративному суду доручено допитати в якості свідка в адміністративній справі № 826/16333/16 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 з питань створення ТОВ Варуна Торг, його господарської діяльності, взаємовідносин з концерном Військторгсервіс.

Втім, 31.05.2018 до суду надійшли матеріали зібрані Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання судового доручення від 19.12.2017. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року повідомлено Окружний адміністративний суд міста Києва про неможливість виконання судового доручення у зв`язку з неявкою у судове засідання свідка ОСОБА_1 , яку належало допитати.

Поряд із цим, 01.11.2017 через канцелярію до суду надійшла заява від 27.10.2017 ОСОБА_1 та цієї ж дати нотаріально засвідчена заява останньої, в яких ОСОБА_1 , всупереч уже наданим, під час допиту її як свідка, свідченням про непричетність до створення та діяльності ТОВ Варуна Торг, пояснила наступне.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 приїхала до Києва та придбала ТОВ Варуна Торг у громадянина ОСОБА_2 . В лютому 2016 року уклала договір з концерном Віськторгсервіс на поставку фуфайок. Всі документи стосовно угоди з позивачем зі сторони ТОВ Варуна Торг підписувалися особисто нею ж.

Разом з тим, ОСОБА_1 , пояснила, що придбавала товар, який постачала концерну Військторгсервіс, у фізичних осіб-підприємців. По пам`яті назвати постачальників не може.

У відповідності до ст. 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права та обов`язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги: "Я, (прізвище, ім`я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. Допит свідка починається з пропозиції головуючого в судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі, після чого першою йому ставить питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім інші учасники справи (ст. 212 КАС України).

В силу ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 3, 4 ст. 76 КАС України).

З огляду на викладені ОСОБА_1 у заявах обставини, слід відмітити про розбіжності у поясненнях останньої щодо створення ТОВ Варуна Торг та угод з Концерном і підписання нею первинних документів, викладених у заявах від 27.10.2017, та поясненнях наданих нею під час допиту 22.05.2016. По-друге, необхідно зауважити, що приватним нотаріусом Двірник І.В. засвідчено лише справжність підпису ОСОБА_1 на заяві від 27.10.2017, однак не посвідчувалося фактів, викладених ОСОБА_1 в такій заяві. По-третє, доцільно підкреслити про попередження ОСОБА_1 під час її допиту 22.05.2016 про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань відповідно, разом з тим чого не мало місця під час формування ОСОБА_1 заяв від 27.10.2017. По-четверте, зважаючи, що в силу ст. 212 КАС України, перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права та обов`язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з`ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань (останнє, щодо попередження про кримінальну відповідальність, знаходить своє відображення в ст. 224 Кримінального процесуального кодексу України), варто акцентувати про набуття будь-якою особою прав та обов`язків свідка, яка повідомляє суд про відомі обставини, що належить з`ясувати у справі, конкретно з моменту складення присяги свідка і, як наслідок, отримання відповідного процесуального статусу.

За таких обставин, приймаючи до уваги зауважені процесуальні приписи, зважаючи на не складання ОСОБА_1 присяги свідка в рамках даної справи, суд не вважає, в розумінні ст.ст. 65, 76, 90, 212 КАС України, подані ОСОБА_1 заяви від 27.10.2017 достатніми доказами в площині питання оцінки таких заяв як самостійних доказів у цій справі, а тому відхиляє їх за наведених вище висновків.

Окремо, суд означує, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про перевезення товару, придбаного у ТОВ Варуна Торг, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово згадувала наявність товарно-транспортних накладних у своїх заявах від 27.10.2017.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-транспортних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України.

До того ж, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Варуна Торг перебуває на податковому обліку в Артемівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за № 265515149018, основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля. Перевіркою ТОВ Варуна Торг у підприємства встановлено відсутність офісних, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів. Фінансові звіти, декларації з податку на прибуток та розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку, підприємством не подавалися, контрагенти-постачальники товару відсутні.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа № 2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно з якою статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Згідно вказаних рішень вирок по ст. 205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте, навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Дані висновки суду касаційної інстанції узгоджуються з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (наведене правова позиція викладена також у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 802/4132/15-а).

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та постачання товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором поставки.

Таким чином, первинні документи (договір поставки № 80216, рахунок на оплату по замовленню № 112, видаткові накладні №№ 112-116, які стали підставою для формування витрат), виписані від імені особи ОСОБА_1 , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт постачання товарів позивачеві.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України та Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми витрат.

Додатково суд відмічає, що за ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2018 у справі № 826/16334/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, у задоволенні позову Концерну Військторгесвіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 13.09.2016 № 1912615147 відмовлено.

Зі змісту судового рішення суду першої інстанції, серед іншого, випливає про відсутність реальності господарських операцій між Концерном та ТОВ Варуна Торг, а виписані від імені особи ОСОБА_1 первинні документи, які стали підставою для формування витрат, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт постачання товарів позивачеві.

Таким чином, враховуючи, що під час розгляду справи № 826/16334/16 встановленими є обставини правомірності зазначених в акті № 144/26-15-14-07-02-10/33689922 від 05.09.2016, на підставі якого прийняте Оскаржуване рішення, висновків у площині питання нереальності господарських операцій між Концерном та ТОВ Варуна Торг, наявні підстави, в силу ст. 78 КАС України, для звільнення від доказування Контролюючим органом правомірності прийняття Спірного рішення.

З огляду на викладене в наведеному епізоді, суд висловлюється про прийняття до уваги обставин, встановлених під час розгляду справи № 826/16334/16, і які, в силу ст. 78 КАС України, не потребують доказування у даній справі.

Згідно з частиною першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів в рамках цієї справи правомірність свого рішення в межах наявних підстав позову, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували складення Акту, та прийняття Спірного рішення з порушенням вимог діючого законодавства.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з окреслених судом висновків в цілому, суд наголошує на відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову № 11/1664 від 17.10.2016 Концерну Військторгсервіс - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Текст рішення у повному обсязі складено 26.07.2019.

Суддя К.С. Пащенко