Постанова

від 30.07.2019 по справі 826/11740/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11740/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Ключковича В.Ю., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрпластик на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2019 року (повний текст складено 11 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Укрпластик до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14 травня 2018 року №0000214109 та №0000224109.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14 травня 2018 року №0000214109 в частині завищення від`ємного значення в розмірі 559423,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2018 року №0000214109 в частині завищення від`ємного значення ПДВ на суму 1566406,00 грн та №0000224109 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ РА Діесді за змістом і обсягом підтверджені всіма необхідними первинними документами, які містять достовірні дані та складені відповідно до вимог чинного законодавства і такі операції викликали зміни в структурі активів та зобов`язань обох сторін, які брали участь у їх здійсненні.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що у ТОВ РА Діесді відсутні постачальники матеріальних та трудових ресурсів, підприємство не подавало податкову звітність, не залучало працівників за договорами аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), іншими договорами цивільно-правового характеру, а також відсутня інформація щодо надання підприємству послуг оренди або лізингу основних фондів.

Будучі належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, відповідач у судове засідання не з`явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу відповідача від 16 березня 2018 року №462 та направлень від 22 березня 2018 року №268, №269 в період з 22 березня 2018 року по 19 квітня 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку ПАТ Укрпластик з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Білд Брок та ТОВ РА Діесді за вересень 2016 року (по періодам відображення в деклараціях з ПДВ та відображені при формуванні показників фінансової звітності за періоди 2016 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідний податковий період) за результатами якої складено акт від 26 квітня 2018 року №1146/28-10-41-09/00203588 (а.с.12 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 7832031,00 грн, в тому числі: за три квартали 2016 року на суму 7832031,00 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2125829,00 грн, у тому числі за жовтень 2016 року в сумі 1566406,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 559423,00 грн;

- пп.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 2125829,00 грн, у тому числі, за жовтень 2016 року в сумі 1566406,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 559423,00 грн.

На підставі вказаного акта, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року:

- №0000214109 форми В4 (а.с.192 т.1), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2016 року на суму 1566406,00 грн, за грудень 2016 року на суму 559423,00 грн;

- №0000224109 форми П (а.с.195 т.1), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2016 року у розмірі 7832031,00 грн.

За наслідком оскарження акту перевірки та вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішення ДФС України від 12 липня 2018 року №23358/6/99-99-11-01-02-25 (а.с.75 т.1) податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року №0000214109 та №0000224109 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про нереальність господарської операції з ТОВ РА Діесді і, відповідно, безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат за її наслідками, а тому податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року №0000214109 та №0000224109 за наслідками господарської діяльності з вказаним контрагентом в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму за жовтень 2016 року у сумі 1 566 406,00 грн та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7832031,00 грн винесені контролюючим органом правомірно.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ РА Діесді .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ РА Діесді (виконавець) укладено договір про надання послуг від 05 лютого 2016 року №0502Д (а.с.108 т.1) за умовами якого замовник доручає виконавцю, а останній бере на себе зобов`язання надавати послуги по розробці та до друкарській підготовці дизайну до друку.

В акті перевірки позивача зазначено, що на підставі вказаного договору ТОВ РА Діесді на адресу ПАТ Укрпластик було виписано податкові накладні, а саме: №147 від 07 вересня 2016 року на суму загальну суму 1728900,00 грн, в т.ч. ПДВ 288150,00 грн, №148 від 07 вересня 2016 року на суму загальну суму 1128500,00 грн, в т.ч. ПДВ 188083,33 грн, №146 від 06 вересня 2016 року на загальну суму 815400,00 грн, в т.ч. ПДВ 135 900,00 грн, №145 від 02 вересня 2016 року на загальну суму 1927720,00 грн, в т.ч. ПДВ 321286,67 грн, №144 від 01 вересня 2016 року на загальну суму 3797917,00 грн., в т.ч. ПДВ 632986,17 грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року в сумі 1566406,17 грн.

З метою підтвердження отримання послуг та проведення розрахунків за вказаним договором, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг від 01 вересня 2016 року, 02 вересня 2016 року, 06 вересня 2016 року, 07 вересня 2016 року без номерів (а.с.112-116 т.1), в яких зазначено, що виконавцем виконані послуги по розробці та друкарській підготовці дизайну згідно договору №0502Д від 05 лютого 2016 року, а також надано копії платіжних доручень від 01 вересня 2016 року, 05 вересня 2016 року, 07 вересня 2016 року08 вересня 2016 року (а.с.117-147 т.1) на загальну суму 9398437,00 грн, в т.ч. ПДВ 1566406,17 грн.

В той же час, за умовами договору №0502Д від 05 лютого 2016 року (а.с.108 т.1) виконавець може надавати послуги шляхом розробки та надання макетів, комп`ютерної обробки дизайнів, підготовки порад, роз`яснень з питань провадження нових проектів дизайнів (п.2.1 договору). Пунктом 2.2 договору передбачено отримання замовлення від замовника до початку виконання послуг, яке має бути сформульовано чітко та однозначно (п.2.3 договору), в ньому має бути зазначено вид та обсяг послуг та конкретні завдання (п.3.2 договору).

В той же час, позивачем ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не було надано передбачених умовами договору, замовлень, на підставі яких визначається обсяг робіт, що підлягають виконанню, формується завдання та з отриманням якого виконавець приступає до виконання.

У відповідності до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наданими позивачем документами не розкрито зміст та обсяг наданих його контрагентом послуг по розробці та друкарській підготовці дизайну за умовами договору №0502Д від 05 лютого 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об`ємів та напрямків, за якими вони проводились, осіб, які надавали послуги по організації та проведенню розробки та надання макетів, комп`ютерної обробки дизайнів, підготовки порад, роз`яснень з питань провадження нових проектів дизайнів, кількість відпрацьованих годин, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів звертає увагу на встановлені контролюючим органом під час перевірки позивача обставини щодо ТОВ РА Діесді , за якими, згідно з ІС Податковий блок - стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку), свідоцтво платника ПДВ - діюче, кількість працюючих за трудовими договорами - 1 чол., фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік не подано, податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік не подано, відсутня інформація щодо залучення працівників за договорами аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), іншими договорами цивільно-правового характеру, а також відсутня інформація щодо надання підприємству послуг оренди або лізингу основних фондів, тобто, фактично у підприємства відсутні постачальники матеріальних та трудових ресурсів.

Також з матеріалів справи не вбачається наявність та узгодження між сторонами правочину використання технологічного обладнання, установлення технічних умов, затвердження форматів файлів, якими закріплюється форма дизайну, розшифрування виконаних робіт, погодження макету, подальші редагування, що передбачені звичайним діловим оборотом при наданні послуг по розробці та до друкарській підготовці дизайну до друку.

Враховуючи зазначене вище, об`єми задекларованих операцій, кількість наданих послуг, відсутність основних засобів та трудових ресурсів у сукупності із встановленими судом фактами, наявні підстави для обґрунтованого висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ РА Діесді .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку врахування витрат при проведенні господарських операцій та формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №807/2202/15 (876/7243/16), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку по операціям з ТОВ РА Діесді , з огляду на наявність сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом за договором про надання послуг №0502Д від 05 лютого 2016 року і при винесенні 14 травня 2018 року податкових повідомлень-рішень №0000214109 в частині завищення від`ємного значення ПДВ в розмірі 1566406,00 грн та №0000224109 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7832031,00 грн по операціям з ТОВ РА Діесді відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог законодавства, у зв`язку з чим права позивача, як платника податків, за захистом яких останній звернувся до суду, відповідачем не порушені та відсутні підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року №0000214109 в частині завищення від`ємного значення в розмірі 559423,00 грн, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрпластик - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 02 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.Ю.Ключкович

А.Ю.Кучма