Рішення

від 23.07.2019 по справі 902/496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2019 р. Cправа № 902/496/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Вінниця

до Управління соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації, м.Козятин Козятинського району Вінницької області

про стягнення 15394,52 грн заборгованості за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають пільги

учасники процесу:

представник позивача: Венгрин К.О., діє на підставі довіреності;

представник відповідача: Островська Ю.М., діє на підставі довіреності.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 21.06.2019 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації суму боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 15 394,52 грн.

За вказаним позовом ухвалою суду від 25.06.2019 відкрито провадження у справі №902/496/19, призначено судове засідання на 23.07.2019.

08.07.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №03/1350 від 03.07.2019, в якому відповідач зазначає, що не заперечує факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та повідомляє про підтвердження законності нарахованої позивачем суми компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, наданих деяким категоріям громадян, що проживають у Козятинському районі. Окрім того, зазначає, що дана сума відшкодована не з вини відповідача.

Водночас, відповідач заперечує проти позовних вимог, поміж іншого зазначаючи, що у Законі України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачені. Додатково відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не укладався договір про надання послуг зв`язку, а оскільки відповідач фінансується з державного бюджету, то здійснювати будь-які виплати самостійно без надходження видатків і субвенцій з бюджету не має права.

Також відповідач повідомляє, що сільські (селищні) ради, з якими ПАТ "Укртелеком" самостійно уклав угоди, компенсують кошти ПАТ "Укртелеком" із місцевого бюджету за користування пільговими телекомунікаційними послугами.

При цьому, у відзиві відповідач додатково просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача представника управління державної казначейської служби України в Козятинському районі. Водночас суд констатує, що відповідачем не дотримано положення ч.ч. 1, 3 ст.50 ГПК України щодо порядку звернення до суду з відповідним клопотання.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Частиною 3 зазначеної статті визначено: "У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі".

Разом з тим, судом не встановлено, що майбутнє, можливе рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Управління державної казначейської служби України в Козятинському районі. Тоді як, відповідно до п.1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

З огляду на наведенні положення слідує, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.

Таким чином, враховуючи викладене, а також встановивши відсутність юридичного інтересу в Управління державної казначейської служби України в Козятинському районі до предмета спору, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи третьої особи.

На визначену судом дату (23.07.2019) з`явилися представники обох сторін.

Під час судового засідання, 23.07.2019, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Таким чином, суд закінчивши з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення та орієнтовний час проголошення його вступної та резолютивної частин.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явились.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 надано послуги пільговим категоріям населення, що проживають на території Козятинського району Вінницької області, на загальну суму 43712,06 грн. При цьому, кошти в сумі 28317,54 грн були компенсовані селищними радами Козятинського району шляхом здійснення відповідних оплат.

Таким чином, вартість невідшкодованих послуг становить 15394,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, розрахунком суми боргу тощо (а.с. 11-109).

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільговій основі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Позивач, як постачальник послуги зв`язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв`язку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як свідчать матеріали справи, у період з січня по грудень 2018 року позивачем надані послуги зв`язку на пільгових умовах населенню Козятинського району Вінницької області на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг за формою № 2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці №535 від 04.10.2007.

За період з січня по грудень 2018 року сума понесених позивачем витрат на надання пільг у Козятинського районі становила 43712,06 грн. Суму витрат за кожен місяць 2018 року підтверджено Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг. Разом з тим, як зазначалось раніше сума невідшкодованих витрат позивача становить 15394,52 грн.

При цьому, суд наголошує, що відповідач не заперечує факту надання позивачем телекомінакаційних послуг пільговим категоріям населення та підтверджує законність нарахованої позивачем суми компенсації вказаних пільг.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп."б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.91 Бюджетного кодексу України, пільги окремим категоріям громадян, що передбачені вищевказаними законами України відносяться до державних програм соціального захисту населення та фінансуються за рахунок видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад.

Згідно із ч.1 ст.102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п.2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг Козятинського району Вінницької області є управління соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню Козятинського району Вінницької області послуг зв`язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій. Проте, в порушення вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій №20 від 11.01.2005 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій") №64 від 25.02.2015, відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 15394,52 грн.

При цьому, суд зазначає, що як слідує з розрахунку боргу (а.с.10) та підтверджено позивачем, останнім при зверненні до суду враховано суми, які були відшкодовані сільськими радами Козятинського району позивачу на погашення видатків останнього на надання пільг мешканцям цих сіл та в ціну позову не включені.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні пільги) в межах встановлених норм (розмірів).

Це свідчить про обов`язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню Козятинського району Вінницької області, виконавши взяте на себе зобов`язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов`язок реалізовувати державну соціальну політику в Козятинському районі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб`єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, управління соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15394,52 грн основної заборгованості є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Тоді як, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Окрім того, відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул.В.Стуса, буд.25; код ЄДРПОУ 03191874) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 15394,52 грн боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі та 1921,00 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29 липня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2-3 - позивачу (вул.Соборна, 8, м.Вінниця, 21050; бул.Т.Шевченка, 18, м.Київ, 01601);

4 - відповідачу (вул.В.Стуса, 25, м.Козятин, Вінницька обл., 22100)