Рішення

від 01.08.2019 по справі 914/1560/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019 справа № 914/1560/16

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс» , м. Львів;

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Львівське комунальне підприємство «Граніт» ,м. Львів;

про: зобов`язання вчинити дії

Представники:

Позивача: Іваненко О.В. - представник (довіреність від 11.01.2019р. №32-вих-94);

Відповідача: Магировський Т.А. - представник (ордер від 07.03.2019р. серії ЛВ №022531);

Третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс» про зобов`язання вчинити дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2016р. визначено суддю Галамай О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.06.2016р. Ухвалою суду від 23.06.2016р. залучено до участі у справі Львівське комунальне підприємство «Граніт» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 05.07.2016р. Ухвалою суду від 05.07.2016р. у зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання розгляд справи відкладено на 20.07.2016р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2016р. суд постановив Зупинити провадження у справі № 914/1560/16 відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення і набрання рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі №462/525/16-а законної сили.

25.03.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло клопотання Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради б/д б/н (вх.№12698/19) про поновлення провадження у справі №914/1560/16.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 25.03.2019р. №109 у зв`язку із закінченням повноважень, як вперше призначеної на посаду судді ОСОБА_1 та необхідністю розгляду клопотання про поновлення провадження у справі №914/1560/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1560/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2019р. у даній справі суд постановив поновити провадження у справі; прийняти справу №914/1560/16 до провадження; продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2019р. у даній справі судом постановлено підготовче засідання відкласти на 22.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 22.05.2019р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 11.06.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 11.06.2019р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 02.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 16.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2019р. судом постановлено судове засідання з розгляду спору по суті відкласти на 01.08.2019р.

01.08.2019р. в судовому засіданні оголошувалась перерва в межах дня слухання до 16год. 00хв.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 01.08.2019р клопотання Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 01.08.2019р. про зупинення провадження у справі №914/1560/16 до вирішення справи №462/5653/16-ц відхилено з причин та підстав, зазначених в ухвалі.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в задоволенні позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області не виконала, про причини невиконання суду не повідомила.

Сторонами визнано відповідність наявних в матеріалах справи копій документів оригіналам, що не ставилось представниками під сумнів.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд зобов`язати Відповідача за власні кошти відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування цокольного поверху і сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_1 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування з підстав здійснення перепланування без одержання відповідних дозволів органів місцевого самоврядування.

При цьому, представник Позивача зазначила, що позов подано не у зв`язку з виконанням управлінських функцій, а щодо речового права Позивача як співвласника та управителя будинком. Крім того, представник Позивача зазначила, що станом на момент подання позову такий стосувався і речового права Відповідача - права власності Відповідача на спірне приміщення. Представник також пояснила, що позов подано у зв`язку з порушенням Відповідачем правил утримання та користування приміщеннями, тобто здійснення перепланування без одержання відповідних дозвільних документів органів місцевого самоврядування, що порушує речові права Позивача.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 06.06.2019р. за вх. №23712/19 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні, в тому числі з покликанням на ст.41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, зазначаючи що Позивачем порушено права Відповідача як власника спірного майна.

Також Відповідач зазначає, що Позивач, звертаючись до суду із позовом, використовує делеговані владні управлінські функції, а відтак, спір має ознаки публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог покликається на те, що жодних актів-попереджень чи протоколів про адміністративне правопорушення на адресу Відповідача не надходило, а відтак, відсутні підстави вважати що Відповідачем проводилось таке самочинне будівництво.

В доповнення до викладеного зазначає, що в Позивача відсутній достатній обсяг повноважень для зобов`язання Відповідача здійснити демонтаж замурованого дверного прорізу. В той же час, таке замуровування проводилось на підставі припису ГУ ДСНС у Львівській області та на підставі дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. В подальшому такі приміщення прийнято в експлуатацію державною приймальною комісією, акт якої затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р., на підставі якого Відповідачем отримано свідоцтво про право власності на вказані приміщення, включаючи спірне приміщення коридору площею 4,7 м.кв.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Третій особі можливості для подання пояснень, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Третьої особи.

За результатами дослідження наданих Сторонами доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

06.12.2005р. між Управління комунального майна Львівської міської ради та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №1308, за умовами якого УКМ ЛМР продало, а Відповідач купив нежитлові півпідвальні приміщення загальною площею 65,2 м.кв., позначені в технічних паспортах Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, складених 05.04.1999р. та 19.07.2000р. під літерами від 1-1 до 1-5 включно та під літерами від 3-1 по 3-4 включно, які розташовані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

23.01.2006р. за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу від 06.12.2005р. №1308, посвідченого нотаріусом приватним нотаріусом Львівського МНО Попович Г.І.в реєстрі за №2086 та акту приймання-передачі від 16.12.2005р. №1308 зареєстровано право колективної власності на нежитлові півпідвальні приміщення загальною площею 65,2 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., реєстраційний номер майна 13625173.

Технічним паспортом на нежитлові приміщення від 18.01.2006р., виготовленим ОКП ЛОР БТІ та ЕО встановлено наявність дверного прорізу між сходовою кліткою та приміщенням цокольного поверху.

Розпорядженням від 16.05.2006р. №565 Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради затвердила висновок міжвідомчої комісії від 18.04.2006р. №13, параграф 1; погодила Відповідачу технічну можливість проведення реконструкції нежитлових підвальних приміщень загальною площею 65,2 м.кв. на АДРЕСА_2 . Бр. АДРЕСА_3 під офісні приміщення згідно з погодженими проектними пропозиціями. Після реконструкції офісні приміщення будуть складатись з коридору площею 4,7 м.кв., тамбурів площею 2,1 м.кв. та 1,4 м.кв., кабінетів площею 10,3 м.кв., 11,1 м.кв., 13,0 м.кв., 15,1 м.кв., кухні площею 3,0 м.кв., вбиралень площею 1,0 м.кв. та 2,1 м.кв. Після реконструкції загальна площа офісних приміщень буде становити 68,3 м.кв.

Пунктом 3 вказаного розпорядження зобов`язано Відповідача отримати в управлінні архітектури і містобудування вихідні дані на проектування; протягом трьох місяців з дня прийняття розпорядження розробити через ліцензовану проектну організацію документацію на перепланування приміщень і погодити її у встановленому порядку з управлінням архітектури і містобудування; отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в міській інспекції Держархбудконтролю, зареєструвати його в ЛКП Граніт ; виконати роботи через ліцензовану будівельну організацію протягом двох років з дня прийняття розпорядження, переплановані приміщення здати в експлуатацію у встановленому порядку.

Приписом старшого інспектора Державного пожежного нагляду Залізничного РВ м.Львова ГУ МНС України в Львівській області Кузиляка В.Й. від 15.01.2007р. при проведенні планової перевірки реконструкції нежитлових приміщень під офісні приміщення по АДРЕСА_3 запропоновано Відповідачу, серед іншого, відокремити приміщення офісів від сходової клітки житлового будинку протипожежною перегородкою (по проекту) (п. 11. Припису).

Копією поверхового плану цокольного поверху, який є додатком до Технічного паспорта, від 05.06.2007р. на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 71,9 м.кв. визначено в тому числі під індексом 1 приміщення площею 4,7 м.кв. У вказаному технічному паспорті відображено дверний проріз між сходовою кліткою та приміщенням під індексом 1 площею 4,7 м.кв., який самочинно закрито.

15.02.2008р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано Відповідачу Дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 під офісні приміщення №37-08rр.

01.10.2008р. ОКП ЛОР БТІ та ЕО виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 71,9 м.кв., у якому вже зазначалось, що дверний проріз між сходовою кліткою та приміщенням під індексом 1 площею 4,7 м.кв. відсутній.

Відтак, дверний проріз був відсутній вже 01.10.2008р.

В подальшому Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. (зареєстровано Інспекція ДАБІ у Львівській області від 02.02.2009р. за №390) державна приймальна комісія, утворена наказом департаменту містобудування від 25.04.2008р. №318 у складі директора департаменту містобудування Павліва ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , голови Залізничної РА ЛМР ОСОБА_4 , директора ТзОВ ХОРС ОСОБА_5 , директора генерального підрядника ТзОВ Герц ОСОБА_6 , головного архітектора проекту СПД ФО ОСОБА_7 , державного санітарного лікаря Залізничного району м.Львова ОСОБА_8 , начальника сектору з наглядово-профілактичної діяльності Залізничного РВ ГУ МНС України у м.Львові Хтея Б.Р., начальника управління соціального захисту ОСОБА_9 , заступника начальника інспекції ДАБІ у Львівській області Миськіва В.І., депутата міської ради Сварника М ОСОБА_10 , голови правління ЛОВУФ Реабілітація інвалідів Грибальського Я. ОСОБА_11 , начальника Львівської ДІПБ І ОП, СКС, АПК, ЛДП ОСОБА_12 та начальника територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Львівській області серед іншого встановила що площа об`єкта до реконструкції становила 68,30 м.кв., після її завершення 71,9 м.кв. З врахуванням наведеного державна приймальна комісія вирішила прийняти в експлуатацію пред`явлений державний приймальній комісії офіс після реконструкції існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р. №1460 затверджено акт від 07.10.2008р. Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта офісу на АДРЕСА_1 після реконструкції існуючих приміщень, яку здійснило ТзОВ ХОРС на підставі розпорядження Залізничної РА ЛМР від 16.05.2006р. №565 та дозволу Інспекції ДАБІ від 15.02.2008р. №37-08rр.

Наказом Управління комунальної власності Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-3 Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 наказано оформити право приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 згідно з технічним паспортом.

Пунктом 2 вказаного наказу Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничного району наказано оформити та видати згідно пункту 1 наказу свідоцтво про право власності на квартиру.

Пунктом 3 наказу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-3 Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 наказано Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРС зареєструвати свідоцтво про право власності на квартиру в ОКП ЛОР БТІ та ЕО .

16.04.2009р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради Відповідачу видано свідоцтво про право приватної власності на нежитлові приміщення, які розташовані на АДРЕСА_3 , про те, що вони дійсно належать ТзОВ ХОРС на праві приватної власності та в цілому складаються з нежитлових приміщень цокольного поверху 1,2,3,4,5,6,7,8,9 загальною площею 71,9 м.кв.; характеристика приміщень та їх обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього Свідоцтва; Свідоцтво видане на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-З.

Зверненням від 08.10.2015р. мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулись до міського голови м.Львова із проханням скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації від 16.05.2005р. №565 та зобов`язати Відповідача усунути перешкоди в користування мешканцями будинку проходом у двір та встановити двері, які відповідають нормам пожежної безпеки і повернути рівень підлоги в попередній стан.

Актом від 24.11.2015р. б/н комісія третьої особи встановила самочинне закриття дверного отвору між коридором та сходовою кліткою, що перешкоджає мешканцям будинку АДРЕСА_1 користуватись коридором.

Супровідним листом від 24.11.2015р. б/н Третя особа надіслала голові Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради копію акту від 24.11.2015р.

Рішенням міжвідомчої комісії від 01.12.2015р., оформленим протоколом засідання міжвідомчої комісії від 01.12.2015р. №35, вирішено рекомендувати Відповідачу відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування та сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_1 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування.

Розпорядженням від 08.12.2015р. №754 голова Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради розпорядився затвердити висновок міжвідомчої комісії (протокол від 01.12.2015р. №35, параграф 8); рекомендувати Відповідачу, власнику нежитлових приміщень цокольного поверху в будинку АДРЕСА_1 в термін до 30.12.2015р. відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування та сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_1 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування.

Попередженням від 25.12.2015р. вих. №2/818 Третя особа 26.12.2015р. повідомила Відповідача про необхідність в строк до 30.12.2015р. відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування та сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_1 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування.

Актом від 21.01.2016р. б/н, складеним комісією Третьої особи, встановлено, що власниками нежитлового приміщення ТзОВ ХОРС , яке знаходиться в цокольному приміщенні даного будинку самочинно закладено дверний проріз між коридором загального користування та сходовою кліткою даного будинку. Вимог розпорядження від 08.12.2015р. №754 відновими самочинно замурований дверний проріз не виконано.

Проте, 22.02.2016р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданий 16.04.2009р. видавник: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1,2,3,4,5,6,7,8,9 загальною площею 71,9 м.кв., які розміщені в будинку АДРЕСА_3 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860029546101, в тому числі, з врахуванням даних технічного паспорту від 01.10.2008р. та Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. (зареєстровано Інспекція ДАБІ у Львівській області від 02.02.2009р. за №390), і на спірне приміщення площею 4,7, що не спростовано в судовому засіданні представниками Сторін.

При цьому суд зазначає, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 21.07.2016р., копія якої наявна в матеріалах справи, сформована Позивачем.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 02.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. у справі №462/525/16 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРС до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третіх осіб - Львівського комунального підприємства Граніт , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання неправомірними дій відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Окрім того, вказаною постановою встановлено, що:

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 08.12.2015р. №754 Про самочинне будівництво, яке здійснене ТзОВ Хорс рекомендовано ТзОВ Хорс в термін до 30.12.2015р. відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування цокольного поверху і сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_3 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування.

… ТзОВ Хорс самовільно, без належного дозволу, затвердженої проектної документації, дозволу усіх співвласників коридору загального користування … .

Окрім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 0911.2017р. у справі № 462/525/16 встановлено, що:

З матеріалів справи видно, що розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 754 від 08.12.2015 Про самочинне будівництво, яке здійснене ТзОВ ХОРС товариству було рекомендовано в термін до 30.12.2015 відновити самочинно замурований дверний проріз між коридором загального користування цокольного поверху і сходовою кліткою житлового будинку АДРЕСА_3 та забезпечити вільний доступ мешканців будинку до коридору загального користування.

Зі змісту спірного розпорядження видно, що останнє носить виключно рекомендаційний характер для позивача.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім осіб, яким адресовано спірне розпорядження), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним розпорядженням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом до суду взагалі, наслідком чого є відмова в задоволенні позову. .

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач у поданому 06.06.2019р. за вх. №23712/19 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивач, звертаючись до суду із позовом, використовує делеговані владні управлінські функції, а відтак, спір має ознаки публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог покликається на те, що жодних актів-попереджень чи протоколів про адміністративне правопорушення на адресу Відповідача не надходило, а відтак, відсутні підстави вважати що Відповідачем проводилось таке самочинне будівництво.

В доповнення до викладеного зазначає, що в Позивача відсутній достатній обсяг повноважень для зобов`язання Відповідача здійснити демонтаж замурованого дверного прорізу. В той же час, таке замуровування проводилось на підставі припису ГУ ДСНС у Львівській області та на підставі дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. В подальшому такі приміщення прийнято в експлуатацію державною приймальною комісією, акт якої затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р., на підставі якого Відповідачем отримано свідоцтво про право власності на вказані приміщення, включаючи спірне приміщення коридору площею 4,7 м.кв.

Відповідач наголошує у відзиві з покликанням на ст.41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, що Позивачем порушено права Відповідача як власника спірного майна.

27.06.2019р. за вх. №26671/19 Позивачем подано до суду Відповідь на відзив, у якій в спростування викладених у відзиві на позовну заяву доводів Відповідача покликається на те, що будинок АДРЕСА_3 знаходиться на балансі Третьої особи, яка 31.03.2016р. встановила, що Відповідачем самочинно закрито дверний отвір між коридором та сходовою клітиною, що перешкоджає мешканцям будинку користуватись коридором.

В подальшому Позивачем прийнято розпорядження від 08.12.205р. №754, яким рекомендовано Відповідачу демонтувати самочинно встановлену перегородку, яке Третя особа скеровувала на адресу Відповідача 25.12.2015р.

В доповнення до викладеного зазначає, що влаштування перегородки в місці загального користування та його перекриття є грубим порушенням чинного законодавства та інтересів власників житлових приміщень в будинку. Можливість такого перепланування передбачена лише за умови наявності дозволів інших власників приміщень в будинку.

В той же час зазначає, що будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі Третьої особи, яка підпорядкована Позивачу, який управляє підпорядкованими комунальними підприємствами житлового фонду та забезпечує утримання та належну експлуатацію ними житлового фонду.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ззідно ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч.1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.2 ст.319 ЦК України). При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Нормою ч.5 вказаної статті встановлено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормою ч.2 ст.331 ЦК України встановлено, що абуття права право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст.334 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.7 вказаної статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Щодо доводів Відповідача про те, що вказана реконструкція нежитлових приміщень під офісні по АДРЕСА_3 була зроблена на виконання припису Державного пожежного нагляду від 15.01.2007р., яким було запропоновано приміщення офісів відокремити від сходової клітки житлового будинку глухою протипожежною перегородкою (по проекту), суд зазначає наступне.

Згідно п.1.6. Положення №835, ознаками самочинного будівництва є нове будівництво, розширення будинків або споруд без дозволу виконавчого органу міської ради, без належно затвердженої проектної документації, без дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на виконання будівельних робіт.

Крім того, до ознак самочинного будівництва підпунктом 1.6.2 Положення № 835 віднесено ремонт, капітальний ремонт, розширення (надбудова), реконструкція, реставрація, переобладнання приміщень та будинків, віднесених у встановленому порядку до пам`яток архітектури, нове будівництво, розширення (прибудова) об`єктів, а також виконання робіт, обумовлених у підпунктах 1.6.1 і 1.6.6, у зоні охорони пам`ятки без дозволу виконавчого органу міської ради або без дозволу управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, або з істотним відхиленням від проекту, або без охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, або порушення правил охорони і використання пам`яток культурної спадщини.

У відповідності до п. 4.6, 4.7 Положення про порядок врегулювання питань з самовільного будівництва у м. Львові №406 від 04.05.2005р., фізична або юридична особа, яка здійснює (здійснила) самочинне будівництво, отримавши висновок департаменту містобудування, зобов`язана подати заяву на ім`я голови районної адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, з клопотанням про надання дозволу на закінчення самочинно розпочатого будівництва (реконструкції), погодження самочинно здійсненого будівництва. До заяви додаються завірена нотаріально або директором львівського комунального підприємства, що обслуговує житловий фонд, згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) при наявності таких.

Відтак, відповідно до вказаних вище правових норм, ТзОВ ХОРС повинно було перед виконанням припису від 15.01.2007р. отримати дозвіл виконавчого органу міської ради на виконання відповідних робіт.

Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №565 від 16.05.2006р. не є тим дозволом, який передбачений п.1.6.2 Положення №835, оскільки вказаними документами було надано дозвіл на реконструкцію приміщень без приєднання коридору загального користування.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Позивачем не подані докази про видання та скерування Відповідачу актів-попереджень чи протоколів про адміністративне правопорушення.

Крім цього суд критично оцінює доводи Позивача щодо здійснення Відповідачем самовільного будівництва, оскільки, відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Щодо наявності у Відповідача на праві приватної власності приміщення площею 71,9кв.м. за адресою АДРЕСА_3 суд зазначає наступне.

Як встановлено вище в мотивувальній частині рішення, 22.02.2016р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданий 16.04.2009р. видавник: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1,2,3,4,5,6,7,8,9 загальною площею 71,9 м.кв., які розміщені в будинку АДРЕСА_3 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860029546101.

Відтак, з врахуванням даних технічного паспорту від 01.10.2008р. та Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. (зареєстровано Інспекція ДАБІ у Львівській області від 02.02.2009р. за №390), за Відповідачем зареєстроване право приватної власності, в тому числі за волевиявленням Позивача (представником якого, а саме - головою районної адміністрації, підписано Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 , і на спірне приміщення площею 4,7, що не спростовано в судовому засіданні представниками Сторін.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновків про те, що Відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 , оскільки право на таке майно набуто Відповідачем у зв`язку із реконструкцією нежитлових приміщень цокольного поверху будинку АДРЕСА_3 під офісні на підставі дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано Відповідачу Дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 під офісні приміщення від 15.02.2008р. №37-08rр, Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. та Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р. №1460 і Наказу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-3 Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , яким на підставі вищенаведених документів наказано оформити право приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 згідно з технічним паспортом, а 22.02.2016р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданий 16.04.2009р. видавник: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради зареєстровано таке право.

Доказів скасування права власності Відповідача на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи позовну заяву подано до господарського суду 08.06.2016р., тобто після здійснення за Відповідачем реєстрації права власності на приміщення площею71,9кв.м., проте, зареєстрована позовна заява Позивачем 15.02.2016р. за №32-вих-258. З підстав наведеного суд зазначає про недоведеність обставин, які Позивач покладає в підстави позову щодо факту самовільного закриття дверного прорізу між сходовою кліткою та коридором загального користування, оскільки на такий (приміщення під індексом 1 площею 4,7 м.кв., яке в технічному паспорті ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 05.06.2007р. було визначене як коридор загального користування без зазначення його площі) на підставі вищевказаних документів Відповідачем набуто право приватної власності до подання Позивачем позову до господарського суду.

В той же час, суд критично оцінює доводи Позивача щодо обґрунтувань підстав позову з огляду на здійснення перепланування без одержання відповідних дозволів органів місцевого самоврядування з підстав того, що Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. (зареєстровано Інспекція ДАБІ у Львівській області від 02.02.2009р. за №390) державна приймальна комісія, утворена наказом департаменту містобудування від 25.04.2008р. №318 серед іншого встановила що площа об`єкта до реконструкції становила 68,30 м.кв., після її завершення 71,9 м.кв. З врахуванням наведеного державна приймальна комісія вирішила пред`явлений державний приймальній комісії офіс після реконструкції існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 .

При цьому, голова Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4 входила до складу комісії, а відтак була обізнана із фактом здійснення Відповідачем реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху в будинку АДРЕСА_3 .

Окрім цього, з врахуванням прийнятого державною приймальною комісією рішення, а також відсутності належних достатніх та допустимих доказів в обґрунтування оскарження чи скасування такого рішення, суд приходить до висновків про недоведеність Позивачем доводів щодо невідповідності здійсненої реконструкції вимогам проектно-кошторисної документації на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 .

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що вчинення Позивачем дій, спрямованих на набуття та реєстрацію Відповідачем права власності на реконструйовані ним під офіс приміщення цокольного поверху в будинку АДРЕСА_3 , зокрема і щодо приміщення коридору загального користування, право власності на який набуто Відповідачем як на приміщення під індексом 1 площею 4,7 м.кв., в тому числі прийняття у складі державної приймальної комісії в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р., а також затвердження Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р. №1460 вказаного акту та встановлення наказом Управління комунальної власності Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-3 Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 підстав до оформлення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 згідно з технічним паспортом, а також відсутність доказів скасування запису про право власності Відповідача на такі приміщення ставлять під сумнів доводи Позивача про самочинність такого закриття.

При цьому суд зазначає, що вказане не суперечить постанові Залізничного районного суду м.Львова від 02.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017р. у справі №462/525/16, оскільки в межах сказаної справи судом надавалась оцінка наявності повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на видачу розпорядження від 08.12.2015р. №754 Про самочинне будівництво, яке здійснене ТзОВ Хорс , а не підставності такого.

Окрім того, суд зазначає що з врахуванням встановлених у даній справі обставин не знаходять свого підтвердження належними, достатніми та допустимими доказами у справі доводи Позивача щодо істотного відхилення Відповідача при реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб або істотного порушення будівельних норм і правил як підстави до зобов`язання останнього до усунення таких порушень.

З врахуванням визначених Позивачем підстав позову, а також встановлених судом обставин справи, а відтак предмету доказування у даній справі суд дійшов висновків про те, що Позивачем не обґрунтовано порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів внаслідок замуровування Відповідачем дверного прорізу, оскільки таке приміщення станом на момент подання позову не було і не є місцем загального користування, а належить Відповідачу на праві приватної власності як приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_3 під індексом 1 площею 4,7 м.кв. Більш того, з врахуванням вказаних обставин питання прав та обов`язків будь яких інших осіб, окрім Позивача не досліджувалось та не було предметом доказування у даній справі, оскільки Позивачем як підставу позову визначено саме здійснення Відповідачем перепланування без одержання відповідних дозволів органів місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що рішення суду у даній справі не прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки мешканців будинку АДРЕСА_3 , а стосується виключно прав та обов`язків Позивача та Відповідача, відтак, рішення у даній справі не позбавляє власників таких житлових приміщень в будинку права на звернення до суду у випадку наявності порушень їх прав чи охоронюваних законом інтересів у встановленому чинним законодавством України порядку.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази в обґрунтування підставності набуття Відповідачем права приватної власності на вказане приміщення, проте, виходячи, зокрема із встановленого факту участі голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4 у державній приймальній комісії з прийняття такого об`єкта в експлуатацію, що, в сукупності з іншими обставинами зумовило виникнення у Відповідача права на оформлення права приватної власності на вказане приміщення, державної реєстрації такого права за Відповідачем, відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування факту скасування запису про право власності Відповідача на приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_3 під індексом 1 площею 4,7 м.кв., а також встановленої приписами ч.2 ст.328 ЦК України презумпції правомірності набуття права власності суд дійшов висновків про те, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем його права як власника будинку внаслідок замуровування дверного прорізу між сходовою кліткою та належним Відповідачу на праві приватної власності приміщенням цокольного поверху під індексом 1 площею 4,7 м.кв.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права. Конвенція допускає втручання держави у право на "майно". Проте таке втручання повинно відповідати визначеним вимогам (критеріям): законність, легітимна мета та пропорційність, проте, Позивачем не доведено відповідності його вимог щодо втручання у право власності Відповідача критеріям законності та легітимної мети.

Окрім того, суд зазначає, що, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/72698858) рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 12.03.2018р. у справі №462/5653/16-ц за позовом Залізничної районної адміністрації ЛМР до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики ЛМР, ОСОБА_8 - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу,/треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Хорс , ОСОБА_7, Львівська міська рада про визнання протиправним наказу, скасування виданого на його підставі свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора суд вирішив в задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради /ід.код юридичної особи 04056084/ до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради /ід.код юридичної особи 25558625/, ОСОБА_8 - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу, /треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Хорс /ід.код юридичної особи 20852946/, ОСОБА_7, Львівська міська рада /ід.код юридичної особи 04055896/ /про визнання протиправним наказу, скасування виданого на його підставі свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Постановою від 11.03.2019р. у вказаній справі (http://reestr.court.gov.ua/Review/80440008) Львівський апеляційний суд постановив апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково; рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12 березня 2018 року скасувати; провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Хорс , ОСОБА_5 та Львівська міська рада, про визнання протиправним наказу, скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора закрити; повідомити Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, що розгляд вказаної справи віднесений до юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2019р. клопотання Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 березня 2019 року задоволено; поновлено Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 березня 2019 року; відкрито касаційне провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Хорс , ОСОБА_1 , Львівська міська рада, про визнання протиправним наказу, скасування виданого на його підставі свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2019 року.

Доказів звернення Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до господарського суду із відповідним позовом станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому, як вбачається із системи електронного документообігу суду (комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду ), а також даних Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на час розгляду спору по суті докази звернення Позивача із відповідним позовом до господарських судів відсутні.

Щодо доводів Відповідача про наявність публічно-правових відносин у даному спорі та відсутності повноважень Позивача на звернення до суду суд зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010р. № 3704 (чинного станом на час подання позову до суду) затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, пунктом 3.4. розділу 6 якої до повноважень районних адміністрацій в галузі будівництва належить розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самочинного будівництва.

Пунктом 4.3.4. рішення від 06.01.2012р. №5 (чинного станом на час подання позову до суду) розгляд і вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом Львівської міської ради порядку щодо фактів самочинного будівництва належить до повноважень районної адміністрації.

Окрім того, згідно п.4.3.3 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016р №777 та пункту 4.66. рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016р. №977 (у чинній станом на час розгляду спору по суті редакції) до повноважень Позивача належить розгляд і вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самочинного будівництва. Розгляд фактів самочинного будівництва регламентований Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011р. №835.

Відтак, вказаними рішеннями унормовано повноваження Позивача на звернення до суду із даним позовом. При цьому суд зазначає, що, з урахуванням встановлених судом при розгляді даного спору обставин, в тому числі рекомендаційного характеру розпорядження Залізничної районної адміністрації від 08.12.205р. №754 Позивач у спірних правовідносинах виступає як власник будинку АДРЕСА_3 , а не як орган влади, а відтак у справі відсутній публічно-правовий характер відносин і спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Представник Позивача зазначила, що позов подано не у зв`язку з виконанням управлінських функцій, а щодо речового права Позивача як співвласника та управителя будинком. Крім того, представник Позивача зазначила, що станом на момент подання позову такий стосувався і речового права Відповідача - права власності Відповідача на спірне приміщення. Представник також пояснила, що позов подано у зв`язку з порушенням Відповідачем правил утримання та користування приміщеннями, тобто здійснення перепланування без одержання відповідних дозвільних документів органів місцевого самоврядування, що порушує речові права Позивача.

Доводи щодо того, що будинок АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади м.Львова зазначались Позивачем і в поясненнях від 23.06.2016р. вх.№26590/16.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До Переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) увійшов, в тому числі, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. №728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /підприємств та організацій житлово-комунального господарства області/» затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів районів м.Львова.

Щодо покликання Відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №1519/2-787/11 (провадження №14-48цс18) суд зазначає наступнею

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №1519/2-787/11 вказано: …Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. .

Проте, предметом спору у справі, що переглядалась (№1519/2-787/11) було зобов`язання привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану. У справі ж 914/1560/16 встановлено, що предмет спору належить Відповідачеві на праві приватної власності.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №1519/2-787/11 також зазначено:

ВеликаПалата Верховного Суду також враховує, що вона вже розглядала питання юрисдикційної належності справ, спірні правовідносини в яких є подібними до справи, яка розглядається.

Зокрема це стосується справи № 461/12052/15-ц (провадження № 14-14цс18), у якій зроблено висновок, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

З метою уникнення ситуації юридичної невизначеності, Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне звернути увагу на те, що відмінність висновків

про юрисдикційну належність спору у справі № 1519/2-787/11 (провадження

№ 14-48цс18) яка розглядається, та у справі № 461/12052/15-ц (провадження

№ 14-14цс18) обумовлена принциповою відмінністю характеру інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд у цих двох справах.

Так, у справі № 461/12052/15-ц Галицька районна адміністрація Львівської міської ради порушувала перед судом питання про зобов`язання ОСОБА_8 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований металевий каркас з пластиковим покриттям на рівні першого поверху на дворовому фасаді будинку.

Переглядаючи згадану справу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери.

З огляду на те, що спір у справі № 461/12052/15-ц стосувався речового права відповідача щодо здійснення ним права власника житлового приміщення та виник у зв`язку із запереченням позивачем такого права на проведення змін на стіні житлового будинку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, про те, що такий спір є цивільно-правовим за своїм змістом і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2018р. у справі №461/12052/15-ц зазначено:

37. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

38. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, і в якому держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

39. Отже, визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. У даному випадку відсутнє вертикальне підпорядкування відповідача-фізичної особи позивачу-виконавчому органу місцевого самоврядування.

40. З огляду на положення статей 3 і 15 ЦПК України , статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування, з одного боку, та суб`єктом приватного права-фізичною особою, в якому орган місцевого самоврядування звернувся до суду про захист права не публічного, а цивільного, зокрема права на забезпечення схоронності нерухомого майна, яке є частиною комунального житлового фонду. У такому випадку це спір про право цивільне незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права. .

Враховуючи вищенаведене, в тому числі того, що Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області за реалізацією та захистом своїх прав як власника, управителя будинком, у якому знаходиться спірне приміщення, тобто за захистом свого речового права, Позивачем не порушено положень діючої на час звернення редакції ГПК України в частині підвідомчості спору, спір підвідомчий господарським судам, а відтак, відсутні правові підстави до закриття провадження у справі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Позивачем з врахуванням визначених при поданні позову до господарського суду підстав позову не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі обставин і фактів, на які покликається як на підстави заявлених позовних вимог, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, видачу Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Відповідачу дозволу від 15.02.2008р. на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 офісні приміщення №37-08rр, участь голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Чілімової І. ОСОБА_15 у державній приймальній комісії з прийняття в експлуатацію, прийняття Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Офіс на АДРЕСА_1 від 07.10.2008р. (зареєстровано Інспекція ДАБІ у Львівській області від 02.02.2009р. за №390) офісу в експлуатацію, затвердження Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2008р. №1460 вказаного акту та наказ Управління комунальної власності Львівської міської ради від 16.04.2009р. №920-НЖ-3 Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 оформити право приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю ХОРС на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 згідно з технічним паспортом, беручи до уваги видачу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Відповідачу Свідоцтва про право власності від 16.04.2009р. на нежитлові приміщення цокольного поверху 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 71,9 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 та реєстрацію 22.02.2016р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за Відповідачем права приватної власності на нежитлові приміщення цокольного поверху 1,2,3,4,5,6,7,8,9 загальною площею 71,9 м.кв., які розміщені в будинку АДРЕСА_3 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860029546101, враховуючи відсутність доказів порушення Відповідачем прав Позивача як власника будинку АДРЕСА_3 внаслідок замуровування дверного прорізу між сходовою кліткою та належним Відповідачу на праві приватної власності приміщенням цокольного поверху під індексом 1 площею 4,7 м.кв., а також відсутність доказів скасування запису про реєстрацію за Відповідачем права власності на нежитлове приміщення цокольного поверху під індексом 1 площею 4,7 м.кв. в будинку АДРЕСА_3 , суд дійшов висновків про недоведеність заявлених позовних вимог, а відтак, в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (у чинній станом на час звернення Позивача із позовом до господарського суду редакції - 08.06.2016р.) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Приписами статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня в розмірі 1378 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 18.02.2019р. №40 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1378грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №8 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1378грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1378грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані судові витрати за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.41, 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 376 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за Позивачем.

3. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 02.08.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.