Рішення

від 30.07.2019 по справі 914/1226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 справа № 914/1226/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Демчук А.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест , с.Жирівка, Пустомитівський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція , м.Львів,

про стягнення 20 313,84грн,

За участю представників:

від позивача: Роюк В.В. - директор;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Пласт-Інвест звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція про стягнення 20 313,84грн.

Ухвалою від 01 липня 2019 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 30 липня 2019 року.

В судове засідання 30 липня 2019 року з`явився представник позивача, подав заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн та пені в сумі 2 372,78грн, просив суд стягнути з відповідача 370,58грн інфляційних втрат та 1 597,32грн штрафу.

Відповідач не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного 12 листопада 2018 року між ТзОВ «Пласт-Інвест» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція» (покупець) договору купівлі-продажу №17, продав, а відповідач, як покупець прийняв плитку тротуарну на загальну суму 96 766,56грн., що підтверджують видаткові накладні №РН-860 від 15.11.2018р., №РН- 896 від 23.11.2018 року, № РН-34 від 13.03.2019 року, підписані та пропечатані відповідачем.

Оплату за отриманий товар, відповідач провів частково у зв`язку із чим станом на дату подання позову до суду в нього виникла заборгованість в сумі 15 973,16грн. Однак після подання позову до суду, дана заборгованість була погашена в повному обсязі.

За неналежне виконання договірних зобов`язань, а саме несвоєчасну оплату отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 2 372,78грн пені, 370,58грн інфляційних втрат, 1 597,32грн штрафу, які просить суд стягнути з відповідача.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 12 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Інвест» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №17, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити їх в порядку і на умовах передбачених договором.

Договір було укладено строком до 31.12.2019р. (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визначили, що продаж товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця, згідно накладної, яка містить в собі окремі товарні позиції та ціни на одиницю товару і являється невід`ємною частиною даного договору.

Як визначено положеннями п. 6.2, 6.3 договору, моментом переходу права власності на Товар є момент фактичного приймання-передачі Товару Сторонами (представниками Сторін). Для цілей даного Договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку Сторони домовились, що моментом купівлі-продажу партії Товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній. Товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Покупцем по кількості і якості з підписанням Сторонами накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору продав, а відповідач, як покупець прийняв товар (плитку тротуарну, бордюр, піддони) на загальну суму 96 766,56грн., що підтверджують видаткові накладні №РН-0000860 від 15.11.2018р., №РН- 0000896 від 23.11.2018 року, № РН-34 від 13.03.2019 року, підписані та пропечатані відповідачем, копії яких долучені до справи. (а.с. 13,14).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунку-фактури, який є невід`ємною частиною даного договору. Строк відтермінування становить 30 (тридцять) календарних днів 3 дати отримання Товару Покупцем.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, положення о п. 6.3 договору, згідно якого товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Покупцем по кількості і якості з підписанням Сторонами накладних, та беручи до уваги строки оплати, визначені в п.4.2 договору, відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача товар у наступні строки:

- за накладною №РН-0000860 від 15.11.2018р. на суму 44958,24грн - до 15.12.2019р. включно;

- за накладною №РН- 0000896 від 23.11.2018 року на суму 41014,92грн - до 24.12.2018р. включно;

- за накладною №РН-0000034 від 13.03.2019 року на суму 10793,40грн- до 12.04.20219р. включно.

Однак відповідач отриманий товар оплатив частково, а саме 14.11.2018р. в сумі 80793,40грн, що вбачається із оборотно-сальдової відомості по рахунку, яка долучена до справи. Таким чином, відповідачем своєчасно був оплачений товар отриманий по накладній №РН-0000860 від 15.11.2018р. та частина товару в сумі 35 835,16грн по накладній №РН- 0000896 від 23.11.2018 року.

Станом на дату подання позову до суду за відповідачем числилась заборгованість в сумі 15 973,16грн, яка включала в себе залишок боргу в сумі 5 179,76грн по накладній №РН- 0000896 від 23.11.2018 року та борг в сумі 10 793,40грн по накладній № РН-0000034 від 13.03.2019 року.

Оскільки, після подання позову до суду дана заборгованість була погашена відповідачем в добровільному порядку, позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 15 973,16грн основного боргу.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.ч.3-5 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Судом роз`яснено представнику позивача наслідки відмови від позову, зокрема те, що у разі прийняття судом відмови від позову, суд закриває провадження у справі, і повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплати за отриманий товар, а відтак порушено взяті на себе договірні зобов`язання.

Відповідно до п.п. 8.3, 8.4 договору, у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 4.2. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару. За протермінування виконання зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов`язань, позивач нарахував відповідачу:

- 2 372,78грн пені;

- 370,58грн інфляційних втрат;

- 1 597,32грн штрафу;

В ході розгляду справи, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 2 372,78грн пені.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.ч.3-5 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення 2 372,78грн пені не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу зрозумілі наслідки відмови від позову в цій частині, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 2 372,78грн.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків штрафу та інфляційних нарахувань

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 1967,90 грн з яких:

- 1 597,32грн штраф;

- 370,58грн інфляційні втрати.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн та пені в сумі 2 372,78грн і така відмова прийнята судом, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн та пені в сумі 2 372,78грн слід закрити.

Судові витрати.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При поданні позову до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2019р. №370.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивач відмовився від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн та пені в сумі 2 372,78грн, і провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито, суд дійшов висновку, що позивачу слід повернути із державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору пропорційно до розміру позовних вимог від яких він відмовився, а саме 867,45грн.

Решту судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру позовних вимог, а саме 1053,55грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що питання повернення судового збору вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція»

(79000,м.Львів, вул. Чайковського,8/18, ідентифікаційний код 39216954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Інвест» (81138, Львівська область, Пустомитівський район, с.Жирівка, вул. Центральна,81, ідентифікаційний код 32819022) - 1 597,32грн штрафу, 370,58грн інфляційних втрат та 1053,55грн судового збору.

3.Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15 973,16грн та пені в сумі 2 372,78грн.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 02.08.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.