Рішення

від 31.07.2019 по справі 916/938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/938/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/938/19

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5,м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41172602),

про стягнення 40674,57 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41172602)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5,м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 234993,38 грн.

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Гамарц О.С.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" - Поливана А.С.

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" про стягнення 40674,57 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2019р. позовну заяву (вх. №957/18 від 01.04.2019) залишено без руху, позивачем подано заяву про усунення недоліків, ухвалою від 22.04.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2019.

20.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Прім Груп" звернулось до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 234 993,38 грн.

22.05.2019 оголошено перерву до 05.06.2019.

Ухвалою від 27.05.2019 зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

05.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.07.2019.

05.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" звернулось із зустрічною позовною заявою (вх.№1630/19) з клопотанням про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви у зв`язку із механічною помилкою при попередньому поданні зустрічного позову. Ухвалою від 10.06.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" строк для подання зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

13.06.2019 Товариством подано заяву про усунення недоліків. Ухвалою від 14.06.2019 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

01.07.2019 оголошено перерву до 15.07.2019.

09.07.2019 надано відзив на зустрічну позовну заяву.

15.07.2019 подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

15.07.2019 оголошено перерву до 24.07.2019.

19.07.2019 надійшло заперечення позивача за первісним позовом.

24.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" надійшли додаткові пояснення.

24.07.2019 оголошено перерву до 31.07.2019.

26.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку та визнання поважним строку пропуску подання доказів.

30.07.2019 від позивача подано заяву про визнання доказів недопустимими.

31.07.2019 представником відповідача подано клопотання про поновлення строків та залучення до матеріалів справи.

31.07.2019 ухвалою суду було відмовлено у поновленні строків подання доказів, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В процесі розгляду справи відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП було змінено місцезнаходження, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.07.2019. На даний момент місцезнаходження Товариства встановлено за адресою: (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

В обґрунтування первісного позову позивач вказує, що між сторонами було укладено Договір поставки, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (далі - Товариство) зобов`язалось передати у власність Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації, а Замовник (Залізниця) зобов`язався оплатити товар на умовах договору. П.5.2. Договору передбачено, що в межах конкретного періоду поставки товару, визначеного Графіком поставки, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок Замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб.

П.5.3. Договору встановлено, що у разі відсутності письмової заявки Замовника, Постачальник самостійно в межах конкретного періоду визначає дату виконання обов`язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду, визначеного Графіком поставки.

Залізниця направила Товариству письмову заявку (від 25.05.2018) щодо поставки контакторів електромагнітних на суму 984392,40 грн.

26.06.2018 Товариство поставило контактори електромагнітні на суму 193799,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №16 від 26.06.2018.

27.11.2018 Залізницею було направлено заявку на поставку товару на суму 790593,00 грн., 17.12.2018 Товариством було поставлено товар на суму 655282,92 грн. (видаткова накладна №25).

Вказує, що таким чином товар було поставлено всього на суму 849082,32 грн., а продукцію на суму 135310,08 грн. так і не було поставлено.

Положеннями Договору передбачено відповідальність Постачальника - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки, а також штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Просить стягнути пеню у розмірі 13612,56 грн., а також штраф у сумі 27062,01 грн.

У зустрічному позові Товариство зазначає, що для виконання Договору поставки, укладеного з Залізницею, було укладено Договір купівлі-продажу товару №6П-21/08 з ТОВ Солард від 21.08.2018 та договір купівлі-продажу №2510 з ТОВ Солард від 25.10.2017, товар закуплявся поетапно (видаткові накладні №184 від 25.06.2018 на суму 149013,50 грн., №409 від 13.12.2018 на суму 476787,07 грн.).

Вказує, що оплата за Договором поставки із Залізницею відбулась несвоєчасно, так, 193799,40 грн. за видатковою накладною №16 від 26.06.2018 було сплачено 16.08.2018. Оплата за видатковою накладною №25 на загальну суму 655282,92 грн. була здійснена частинами: 327641,46 грн. 15.04.2019 та 16.04.2019 на суму 327641,46 грн.

Зазначає, що відповідно до п.7.2. Договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару. П.11.2 Договору поставки передбачено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Просить стягнути з відповідача 30966,40 грн. пені, 5170,80 грн. - 3% річних, 28922,21 грн. - інфляційних втрат.

Зазначає, що з урахуванням прострочення Залізниці Товариство було позбавлено можливості розрахуватися в строк з ТОВ Солард , тому Підприємство було вимушено сплатити штрафи у розмірі 183007,86 грн., просить стягнути збитки у вказаному розмірі.

У відзиві на зустрічну позовну заяву зазначено, що із зустрічного позову не вбачається можливим зрозуміти та розрахувати, яким чином сума штрафних санкцій нарахована у розмірі 51985,52 грн. Крім того, вказує, що ТОВ Солард не є стороною по справі, посилання на неможливість розрахуватися з контрагентом не має ніякого відношення до даної справи.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву надано більш детальний розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат.

У запереченні позивач за первісним позовом вказує, що умовами Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН. З урахуванням вказаного не вбачається можливим з`ясувати, з якого періоду починається відлік 20 банківських днів, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано податкові накладні.

Щодо стягнення збитків вказує, що з наданих видаткових накладних ТОВ Солард неможливо встановити, що продукція придбавалася саме з метою перепродажу Укрзалізниці.

У додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" вказує, що податкові накладні зареєстровані вчасно, надає копії податкових накладних, крім того, пояснює, що позиції у видаткових накладних ТОВ Солард відповідають поставленому позивачеві товару.

Позивач вказує, що відповідачем не було вчасно подано докази, а саме - разом із зустрічним позовом, тому просить визнати податкові накладні, подані відповідачем, недопустимими доказами.

Відповідач просить визнати причини пропуску строку подання доказів поважними, оскільки податкові накладні має тільки бухгалтер, і відповідачу був необхідний час для отримання таких документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (Замовник) (надалі найменування змінено, що підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП (Постачальник) було укладено Договір поставки №ОД/НХ-18-418НЮ від 15.05.2018 (далі - Договір поставки), згідно з яким Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - Товар), які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених у Договорі (п.1.1.).

Найменування товару: контактори електромагнітні (п.1.2. Договору поставки).

Згідно з п.3.1. Договору поставки кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору.

Договором встановлено, що Товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені Графіком поставки (Додаток №2 до Договору). В межах конкретного періоду (кварталу) поставки Товару, визначеного Графіком поставки, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару на підставі письмових заявок Замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою: cityprimgroup@gmail.com, листом за адресою: 65114, вул. Леонтовича, 6-Б, офіс 3) (п.п. 5.1., 5.2. Договору поставки).

У разі відсутності письмової заяви Замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, Постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов`язку із поставки Товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного Графіком поставки (п.5.3 Договору поставки).

Відповідно до п.6.1. Договору поставки Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. Загальна сума по договору 984392,40 грн. (п.6.4. Договору поставки).

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3.).

Розділом 11 Договору поставки встановлено відповідальність сторін.

Сторонами було підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору) (а.с. 18-22), відповідно до якої погоджено кількість та асортимент товару на загальну суму 984392,40 грн.

Також сторонами було погоджено Графік поставки (Додаток №2 до Договору) (а.с. 23-24), відповідно до якого товар мав бути поставлений у ІІ кварталі (до 30.06.2018).

Залізниця направила Товариству письмову заявку від 25.05.2018 №НХ-12/4521 щодо поставки контакторів електромагнітних на суму 984392,40 грн., направлення заявки підтверджується копією опису вкладення, фіскальним чеком від 31.05.2018.

Постачальник поставив контактори електромагнітні на суму 193799,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №16 від 26.06.2018 (а.с.28).

Також, Замовником було направлено заявку від 26.11.2018 за вих.№ НХ-12/9323 на поставку товару на суму 790593,00 грн., що підтверджується накладною та описом вкладення від 27.11.2018.

17.12.2018 Постачальником було поставлено товар на суму 655282,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №25 (а.с. 33).

З урахуванням вказаного, товар було поставлено на загальну суму 849082,32 грн., а продукцію на суму 135310,08 грн. так і не було поставлено.

Таким чином, Постачальником було порушено умови Договору та несвоєчасно та не у повному обсязі поставлено Товар.

Згідно з п.11.3. Договору поставки Постачальник несе наступну відповідальність:

- у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки;

- за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, Постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції;

- при постачанні неякісної продукції Постачальник має проводити заміну продукції на якісну за власний рахунок у термін, що не перевищує 20 діб, та сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості поставленої продукції належної якості;

- у разі передачі прав і обов`язків по укладеному Договору постачання продукції іншим особам - Постачальник, що порушив зобов`язання, сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

Відповідно до вказаної норми у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Так, Постачальником було порушено умови Договору щодо строків та обсягів поставки, оскільки в межах Графіку поставки, погодженого сторонами, останнім днем такої поставки було встановлено 30.06.2018.

У матеріалах справи наявні докази поставки лише частини погодженого обсягу Товару, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про застосування до Постачальника штрафних санкцій.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий Замовником, суд приходить до висновку, що він є вірним, так, відповідно до п.11.3. Договору поставки, за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, Постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції, 20% від вартості непоставленого товару становить 27062,01 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 13612,56 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, сторонами не було погоджено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж шість місяців, тому, враховуючи, що останнім днем поставки за Договором сторонами було погоджено 30.06.2018, прострочення виконання розпочалось з 01.07.2018. Останнім днем шестимісячного періоду нарахування санкцій є, таким чином, 31.12.2018.

Відповідно до положень ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У межах заявленого Замовником періоду нарахування пені з 18.12.2018 по 29.03.2019 суд вважає обґрунтованим стягнення в межах періоду з 18.12.2018 по 31.12.2018. Судом здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що стягненню підлягає 1868,39 грн.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то судом встановлено наступне.

Як вказано вище, постачальник поставив контактори електромагнітні на суму 193799,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №16 від 26.06.2018 (а.с.28).

17.12.2018 Постачальником було поставлено товар на суму 655282,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №25 (а.с. 33).

Згідно з п.7.2. Договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3.).

Оплату у розмірі 193799,40 грн. за першу частину поставки Постачальником було проведено 14.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1127373 (а.с. 87).

Оплату за видатковою накладною №25 було проведено двома частинами: 327641,46 грн. було оплачено 15.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1751271 (а.с. 88), 327641,46 грн. було оплачено 16.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1751727 (а.с. 89).

Так, відповідно до п.11.2. Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що Замовником було порушено строки оплати за Договором постачання, так, оплата за видатковою накладною №16 від 26.06.2018 мала відбутися протягом 20 банківських днів, тобто до 25.07.2018, з 26.07.2018 почалось прострочення виконання.

За видатковою накладною №25 від 17.12.2018 оплата мала відбутися до 17.01.2019, прострочення оплати почалось з 18.01.2019.

Відносно посилання Замовника на те, що оплата здійснюється протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, то суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази порушення Постачальником строків реєстрації податкових накладних.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, згідно з п.7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 отримувач (покупець) - платник податку має право звіряти дані отриманих податкової накладної та/або розрахунку коригування на відповідність даним Реєстру.

Згідно з п.18 Порядку квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Таким чином, покупець (Замовник) повідомляється про дату реєстрації податкової накладної відповідно до вимог законодавства і має бути обізнаним щодо строків реєстрації Продавцем податкових накладних.

З урахуванням викладеного, пояснення щодо неможливості встановити строки реєстрації податкових накладних Замовником не відповідають дійсності, оскільки, як зазначено вище, окрім безпосереднього повідомлення покупця щодо реєстрації податкової накладної, така особа має можливість у будь-який час надіслати запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання відповідної інформації.

Постачальник просить стягнути з Замовника пеню у розмірі 30966,40 грн.

Судом здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що позивачем за зустрічним позовом невірно здійснений розрахунок. Так, за першою оплатою Постачальник просить стягнути 2044,19 грн., однак, за розрахунком суду, пеня до стягнення становить 1765,43 грн., оскільки першим днем прострочення є 26.07.2018, а останнім 13.08.2018, оскільки Замовником здійснено оплату у розмірі 193799,40 грн. 14.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1127373.

Щодо пені за заборгованістю по видатковій накладній №25 від 17.12.2018 позивач заявляє до стягнення 28922,21 грн., судом було здійснено власний розрахунок та встановлено, що пеня у межах заявленого періоду становить 28275,91 грн. з урахуванням періоду прострочки з 18.01.2019 по 14.04.2019 та з 18.01.2019 по 15.04.2019.

Таким чином, загальна сума пені до стягнення становить 30041,34 грн.

Крім того, Постачальник просить стягнути із Замовника 3% річних у розмірі 2990,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28922,21 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він зроблений невірно, вказує, що в межах прострочення оплати за видатковою накладною №16 стягненню підлягає 302,65 грн. В межах прострочення оплати за видатковою накладною №25 стягненню підлягає 4712,65 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, судом також перевірено розрахунок та встановлено його неправильність, здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованою є сума у розмірі 12525,88 грн.

Також Постачальником у зустрічному позові заявлено до стягнення збитки за Договорами купівлі-продажу товару №6П-21/08 від 21.08.2018 та №2510 з ТОВ Солард від 25.10.2017, згідно з якими товар закуплявся поетапно (видаткові накладні №184 від 25.06.2018 на суму 149013,50 грн., №409 від 13.12.2018 на суму 476787,07 грн.) і на виконання Договору постачання із Замовником. Оцінивши доводи щодо стягнення збитків у розмірі понесених штрафних санкцій за Договорами із ТОВ Солард , суд приходить до висновку про недоведеність понесення таких збитків.

Так, ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП вказує, що було вимушено сплатити штрафи у розмірі 183007,86 грн. і просить стягнути збитки у вказаному розмірі, однак у матеріалах справи відсутні докази відповідної оплати штрафу та пені за Договором №6П-21/08.

Вказаним Договором купівлі-продажу №6П-21/08 від 21.08.2018, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Солард виступає Продавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРІМ ГРУП , який виступає Покупцем, передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 25 банківських днів (п.3.1.).

Крім того, посилається на те, що Договорами з ТОВ Солард встановлено відповідні штрафні санкції (п.6.3., яким передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 30% від суми заборгованості).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому Постачальником не доведено наявність шкоди (збитків) та її розмір, що виключає можливість стягнення збитків на користь ТОВ СІТІ ПРІМ ГРУП . У матеріалах справи відсутні платіжні доручення, рахунки тощо, на підтвердження фактичного понесення збитків.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком кредитора, тому встановлення факту порушення зобов`язання боржником безпосередньо не спричиняє наслідку у вигляді сплати штрафних санкцій.

Більше того, акт звірки, не може бути самостійним доказом наявності грошових зобов`язань боржника перед кредитором, а також сплати заборгованості, оскільки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік. Наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами: договором, заявками, накладними, рахунками тощо.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про відмову у стягненні збитків за зустрічним позовом.

Інші аргументи позивача за зустрічним позовом, зокрема, аналіз відповідності позицій видаткових накладних за договорами, висновку по суті не спростовують.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ч.11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 202, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 629, ст.ст. 193, 224, 225, 230, 232 ГК України, ст.ст. 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5,м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41172602) про стягнення 40674,57 грн. задовольнити частково в частині стягнення 1868,39 грн. пені, 27062,01 грн. штрафу, 1366,41 грн. витрат зі сплати судового збору.

2. В решті позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" відмовити.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41172602) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5,м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 234993,38 грн. задовольнити частково в частині стягнення 30041,34 грн. пені, 5015,30 грн. - 3% річних, 12525,88 грн. інфляційних втрат, 713,79 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5,м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРІМ ГРУП" (вул. Вінтера, буд. 16, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 41172602) відповідно до передбаченого ч.11 ст. 129, ч.11 ст. 238 ГПК України зустрічного зарахування 17999,50 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 31.07.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 02 серпня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков