Рішення

від 30.07.2019 по справі 918/688/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/688/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Матвіюка Олександра Леонідовича

до відповідача Малого приватного підприємства "Моріон"

до співвідповідача Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування виконавчого комітету Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Рівненська міська рада

про визнання недійсним паспорту ринку

За участю представників сторін:

від позивача: Матвіюк О.Л.; представник Овдійчук О.О.;

від відповідача: представник Полюхович Л.В.;

від співвідповідача: не з"явився;

від третьої особи: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Матвіюк Олександр Леонідович (далі по тексту Позивач, Підприємець, ФОП, ФОП Матвіюк О.Л. ) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Малого приватного підприємства "Моріон" (далі по тексту Відповідач, Підприємство, МПП "Моріон") в якому просить визнати недійсним Паспорт ринку МПП Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7, 2010 року, підписаний начальником Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Остапенко І.М .. Свої вимоги Позивач мотивує тим, що ринок МПП Моріон не створювався у спосіб та порядку, визначеному чинним законодавством, а тому будь-які торгівельні місця в даному випадку відсутні . Позивач стверджує, що в порушення Положення про порядок проведення конкурсів на право створення ринків і надання їх в оренду, затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 21 травня 1996 року N 290, в даному випадку будь-якого конкурсу не проводилося і земельна ділянка під ринок не відводилася. Згідно із паспортом ринку МПП Моріон дата та номер рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки під ринок - 04.06.1999 р. №00226. Проте Позивач зазначає, що Рівненською міською радою таке рішення ніколи не приймалося, як і не приймалося рішення про виділення земельної ділянки під ринок по вул. Шевченка, 3 чи по вул. Шевченка, 7 в м. Рівне . Крім того, Позивач стверджує, що на місці, на яке МПП Моріон вказує як на ринок, не дотримані вимоги Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576, що, на думку Позивача, свідчить про відсутність ринку як такого.

Відтак Позивач стверджує, що будь-яких торгівельних місць по вул. Шевченка, 7 в м . Рівне немає, а паспорт ринку Моріон нібито підтверджуючий існування цього ринку, є незаконним, а тому підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду від 14 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 28 листопада 2018 року подав до суду клопотання в якому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Подане клопотання Відповідач обгрунтовує наступним.

Відповідно до листа Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.08.2018р. № 07-23 копія додається) типовий паспорт ринку та паспортизація ринків на законодавчому рівні не визначені. Паспортизацію ринків у м. Рівне запроваджено у 1999 році з метою впорядкування роботи ринків та збору інформації щодо орієнтовної кількості торговельних місць на них. Крім цього, у вказаному листі зазначено, що ніякими нормативними чи іншими документами не визначено періодичність поновлення чи внесення змін до паспортів, і, відповідно, не визначена відповідальність за несвоєчасність їх внесення.

Таким чином, Відповідач стверджує, що паспорт ринку це документ створений не для регулювання відносин, пов`язаних з діяльністю ринків, а виключно для отримання статистично-облікової інформації про відповідний ринок. Отже вважає, що такий документ, як паспорт ринку не може створювати, змінювати чи припиняти права та обов`язки фізичних осіб та суб`єктів господарювання. Зазначає, що дозвільним документом щодо роботи ринку Моріон є Дозвіл №682 на розміщення об`єкта торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, виданий управлінням торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно наказу №777 від 13.08.2003р..

Клопотання Відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 по справі N 910/4647/18).

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який серед іншого вимагає того, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (Рішення ЄСПЛ 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

У пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Твердження Відповідача про те, що паспорт ринку створений не для регулювання відносин, пов`язаних з діяльністю ринків, а виключно для отримання статистично-облікової інформації про відповідний ринок, що такий документ, як паспорт ринку не може створювати, змінювати чи припиняти права та обов`язки фізичних осіб та суб`єктів господарювання не є підтвердженням відсутності спірного матеріального правовідношення між сторонами, і, відповідно, відсутності предмету спору.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми Закону, в даному випадку існує спір між сторонами стосовно дійсності Паспорту ринку МПП Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7, 2010 року, підписаного начальником Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Остапенко І.М. і вирішення даного спору відноситься до юрисдикції господарського суду.

Мале приватне підприємство "Моріон" подало відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись при цьому на те, що ринок Моріон створений в законний спосіб і у порядку передбаченому на момент його створення і діє у відповідності до законодавства України. Стверджує, що Ринок Моріон розміщений на двох суміжних земельних ділянках, на користування якими відповідач має усі законні права. Перша ділянка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 3 , на якій також розташований Будинок побуту, та що перебуває в користуванні Позивача на підставі додаткового договору про поновлення договору оренди землі №561010004000538 від 12.07.2012р. терміном дії до 25.04.2021р.. Згідно п.1. вказаного додаткового договору про поновлення договору оренди землі, вказану земельну ділянку МПП Моріон було передано в тимчасове довгострокове користування рішенням Рівненської міської ради від 01.03.2001р. №429. Друга земельна ділянка значиться за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка, 7 та знаходиться в постійному користуванні Позивача, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданий 04.06.1999р., виданого відповідно до рішення Рівненської міської ради від 15.04.1999р. №121. Відповідач заявляє, що вказаний вище договір та держаний акт є чинними, спори щодо цих ділянок відсутні, а оспорювати законність/незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач, а позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок на яких розташований ринок.

Ухвалою суду від 04 квітня 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту Співвідповідач, Управління).

Співвідповідач подав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись на те, що ринок Моріон створений в законний спосіб та у порядку передбаченому на момент його створення і діє у відповідності до законодавства України. Стверджує, що Ринок Моріон розміщений на двох суміжних земельних ділянках, на користування якими відповідач має усі законні права.

Третя особа, відзиву на позов суду не надала.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

При судовому розгляді справи по суті Позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів наведених у позовній заяві, представник Відповідача натомість проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві.

Представник Співвідповідача в судове засідання не з`явився та подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Третя особа - Рівненська міська рада участь повноважного представника у судовому засіданні не забезпечила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №33028 0470030 4.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Мале приватне підприємство "Моріон" є власником (оператором) ринку "Моріон" за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7, що підтверджується дозволом на розміщення об`єкта торгівлі № 682 від 13.08.2003 р., Паспортом ринку та експлуатаційним дозволом № 17-18-488 від 29.11.2016 р..

Основним видом господарської діяльності МПП "Моріон" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна що згідно затверджених КВЕД відповідає коду 68.20. Вказане підтверджується відомостями, що містяться і Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та випискою із вказаного реєстру щодо МПП "Моріон". Згідно пояснень до даного виду економічної діяльності цей код 68.20. включає також діяльність ринків.

Вид діяльності із надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції у державному класифікаторі КВЕД відсутній.

Згідно п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.200 № 57/188/84/105, (надалі - Правила), ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Відповідно до п.2 вказаного вище Наказу від 26.02.2002 № 57/188/84/105 ці Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Згідно п.1.2. Правил торгівлі на ринках міста Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 31.05.2011 року № 841, ринок - це об`єкт торгівлі, на території якого суб`єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.

Аналогічне визначення поняття ринку міститься і в Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009р. №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків".

Ринок "Моріон" розміщений на двох суміжних земельних ділянках. Перша ділянка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 3, на якій також розташований Будинок побуту, та яка перебуває в користуванні Позивача на підставі додаткового договору про поновлення договору оренди землі № 561010004000538 від 12.07.2012р. терміном дії до 25.04.2021р.. Друга земельна ділянка значиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7 , яка знаходиться в постійному користуванні Позивача, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданим 04.06.1996р. .

Вказаний вище договір та Держаний акт є чинними, спори щодо цих ділянок відсутні. Оспорювати законність/незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач, однак позивач не є ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок на яких розташований ринок.

Відповідно до п. 7 Правил торгівлі на ринках затверджених 26.02.2002 та п. 1.7. Правил торгівлі на ринках м. Рівного, Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно- будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Розміщення ринкових майданчиків біля Будинку побуту (вул. Шевченка,3) та лазні (вул. Шевченка,7) в м. Рівне було дозволено з 1998 року, що підтверджується наказом міського управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування "Про надання дозволів на розміщення об`єктів роздрібної торгівлі - торговельних ринкових майданчиків" від 01.07.1998р. № 407.

13.08.2003р. видано дозвіл № 682 на розміщення об`єкта торгівлі, ринку "Моріон", що підтверджується наказом управління торгівлі громадського харчування та побутового обслуговування від 13.08.2003 р. № 777 та самим дозволом. В дозволі затверджено режим роботи ринку.

15.01.2003р. із головним архітектором м. Рівне було погоджено ескіз генплану ринку, м 1:500, для отримання МПП "Моріон" відповідних дозволів, погоджень, техумов.

Також, рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2006 р. № 39 "Про паспортизацію ринків м. Рівного" керівників ринків було зобов`язано завершити паспортизацію ринків з виготовлення і узгодження у місцевому органі державного пожежного нагляду схем розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо, які розташовані приміщеннях та на відкритих майданчиках.

МПП "Моріон" погодило таку схему з начальником ЗДПО-З ще 20.08.2004 року, згідно якої розміщення торговельних місць Відповідачів відповідають своєму місцерозташуванню і на сьогодні.

МПП "Моріон" погоджувало роботу ринку із територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби. Про відповідність потужностей оператора ринку вимогам санітарних заходів підтверджує експлуатаційний дозвіл №17-18-488 виданий Управлінням Держпродспоживслужби в м. Рівному 29.11.2016р..

З метою наведення належного порядку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів на продовольчих і речових ринках та припинення торгівлі в не установлених місцях, збільшення надходжень коштів до місцевого бюджету, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України Про місцеві податки і збори , було видано розпорядження міського голови від 30.06.1998 №1233-р Про впорядкування роботи дрібнороздрібної торговельної мережі та організації торгівлі на ринках в м.Рівне , яке втратило чинність на підставі розпорядження голови від 21.01.1999 №105-р Про впорядкування роботи дрібнороздрібної торговельної мережі та організації торгівлі на ринках в м.Рівне . Додатками № 1-4 до розпорядження від 21.01.1999 №105-р були визначені переліки місць, де дозволена роздрібна торгівля - тимчасові ринки, діючі ринки, ринки та місця, де планується будівництво ринків.

На момент впорядкування роботи дрібнороздрібної торговельної мережі та організації торгівлі на ринках в м.Рівне діяли Правила торгівлі на ринках, затверджені Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 12.03.1996 №157, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 березня 1996 за №138/1163. Вимог щодо відведення земельних ділянок ці Правила не прописували.

При організації роботи ринків конкурс не проводився, бо на момент підготовки розпорядження вже існували стихійні осередки торгівлі, на яких діяльність провадилась з порушенням вимог чинного законодавства:

- торговці не були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності,

- не справляли ринковий збір до міського бюджету.

Пунктом 6 розпорядження від 21.01.1999 №105-р господарюючі суб`єкти повинні були провести паспортизацію ринків. Форму паспорту ринку затверджено рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2006 №39 Про паспортизацію ринків м.Рівного . Цим же рішенням керівників ринків зобов`язано завершити повну паспортизацію з виготовленням і узгодженням у місцевому органі державного пожежного нагляду схем розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо, які розташовані в приміщеннях та на відкритих майданчиках. Бланк паспорту заповнювався адміністрацією ринку, погоджувався з відповідними службами (пожежного нагляду, санітарного та ветеринарного нагляду, метрології, архітектури). Схема розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо, які розташовані в приміщеннях та на відкритих майданчиках ринку, виготовлялась проектною організацією на замовлення адміністрації ринку і узгоджувалась у місцевому органі державного пожежного нагляду. Процес підписання паспортів ринків проводився службами, зазначеними у додатку до рішення, індивідуально по кожному суб`єкту господарювання у робочому порядку.

Погоджений зазначеними службами паспорт ринку підписувався начальником управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування.

У рішенні прописана вимога лише про завершення повної паспортизації ринків. Жодними нормативно-правовими актами не визначена періодичність поновлення чи внесення змін до паспортів, і, відповідно, не визначена відповідальність за несвоєчасність їх внесення.

Слід зазначити, що паспортизація ринків на законодавчому рівні не визначена. Паспортизація ринків, яка була запроваджена у м. Рівному, мала на меті впорядкування роботи ринків та збір інформації щодо орієнтовної кількості торговельних місць на них.

Паспортні дані щодо кількості місць на ринках давали можливість планування надходжень до міського бюджету від його справляння.

На виконання розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 21.12.2011 № 647 Про програму удосконалення функціонування роздрібних ринків Рівненської області на період до 2015 року , головним управлінням економіки та інвестиційної політики облдержадміністрації було розроблено примірний паспорт ринку. Бланк не був ніким затверджений і не містив позначок погоджень.

Оскільки ринки м.Рівне вже були паспортизовані відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2006 №39 Про паспортизацію ринків м. Рівного , тому запропонований бланк направлявся керівникам ринків для заповнення як доповнення до існуючого (затвердженого) паспорту ринку з метою збору розширених даних про діяльність ринків.

Відповідно до розпорядження міського голови від 21.01.1999 №105-р: додатком №1 затверджено перелік місць, де дозволена роздрібна торгівля - тимчасові ринки, в т.ч. :

- вул. Пересопницька-Шевченка (прилеглі до Будинку побуту ) за адресою: вул.Шевченка, 3, тимчасово до введення в дію ринку по вул. Здолбунівській, та територія Будинку побуту . Відповідльний: кооператив Теплотехнік (директор В.Коломоєць);

додатком №3 затверджено перелік місць, де дозволена роздрібна торгівля - ринки, в т.ч.:

- ПФ Моріон (директор Н.Фролова) за адресою вул.Шевченка (у дворі лазні) - вул.Шевченка, 7.

У зв`язку із передачею малому приватному підприємству "Моріон" в орендне користування нежитлового приміщення (будинку) по вул.Шевченка, 3, розпорядженням міського голови від 10.08.2000 №1736-р Про закріплення відповідального за справляння ринкового збору МПП Моріон було дозволено тимчасово, до вирішення питання відведення земельної ділянки для здійснення торговельної діяльності та введення в експлуатацію ринку за адресою вул.Шевченка, 3 (прилегла територія до Будинку побуту ), проводити справляння ринкового збору з торгуючих на території, прилеглій до Будинку побуту за адресою вул.Шевченка, 3.

На підставі рішення Рівненської міської ради від 01.03.2001 №429 приватному підприємству Моріон була надана земельна ділянка на вул.Шевченка, 3 на умовах оренди в тимчасове довгострокове користування для обслуговування нежитлового будинку та влаштування торгового майданчика за адресою вул .Шевченка, 3 .

Таким чином, ринок ПП Моріон розширив свою територію і на земельну ділянку по вул.Шевченка, 3 . Ринок Моріон зареєстрований за адресою: м.Рівне, вул.Шевченка, 7 (місце реєстрації юридичної особи МПП Моріон ).

Отже, МПП "Моріон" має усі необхідні дозвільні документи для роботи ринку "Моріон".

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Згідно абз. 2 п. 22 Правил торгівлі на ринках Продавці (суб`єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій санітарний чи інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної техніки.

Згідно п. 20 Правил торгівлі на ринках Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Про необхідність укладення договору оренди торговельного місця між адміністрацією ринку та підприємцями вказується також у абз. 4 п. 1.16 та п. 1.20 Правил торгівлі на ринках міста Рівного.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач правомірно укладав із підприємцями, в т.ч. і Позивачем договори оренди торговельних місць.

Таким чином, твердження Позивача про відсутність у Відповідача відповідного виду діяльності та земельної ділянки відведеної під ринок спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Наявність у МПП "Морін" усіх необхідних дозвільних документів для роботи ринку "Моріон" та правомірність укладення останнім з підприємцями договорів оренди торговельних місць було встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2018 року у справі № 918/800/17 та Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 918/799/17, рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.11.2018 року у справі № 918/823/17 та Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року у справі № 918/823/17 а відтак, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України дані обставини не потребують повторного доказування.

Таким чином, твердження Позивача про відсутність у Відповідача відповідного виду діяльності та земельної ділянки відведеної під ринок спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, суд зазначає, що Типовий паспорт ринку та паспортизація ринків на законодавчому рівні не визначені. Паспортизацію ринків в м.Рівне запроваджено у 1999 році згідно розпорядження міського голови від 21.01.1999 №105-р, з метою впорядкування роботи ринків га збору інформації щодо орієнтовної кількості торгівельних місць на них. Форму паспорт у ринку затверджено рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2006 №39 Про паспортизацію ринків м.Рівного . Нормативними чи іншими документами не визначено періодичність поновлення чи внесення змін до паспортів, і, відповідно не визначена відповідальність за несвоєчасність їх внесений.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В обгрунтування позову Позивач заявляє, що розміщуючи кіоски і сплачуючи плату органу місцевого самоврядування за розміщення таких кіосків на земельній ділянці комунальної власності, Відповідач, який стверджує, що на цьому місці створений ринок, як вбачає Позивач незаконно, грубо порушує права Позивача на мирне володіння майном та здійснення господарської діяльності.

Відтак Позивач вважає, що, оскільки паспорт ринку Моріон порушує його права та охоронювані законом інтереси, містить недостовірні відомості, зумовлює виникнення у Відповідача певних прав по відношенню до Позивача та інших осіб, а його наявністю обгрунтовуються позовні вимоги МПП Моріон про усунення порушення їх прав шляхом демонтажу кіоску, то в даному випадку Позивач вважає, що такий паспорт підлягає визнанню недійсним.

Однак суд зазначає, що господарська діяльність Відповідача в частині організації та діяльності ринку "Моріон" регулюється не тільки виключно Паспортом ринку, який просить визнати недійсним Позивач, а і іншими нормами цивільного законодавства України.

Відповідно до листа Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 23.08.2018р. № 07-23 типовий паспорт ринку та паспортизація ринків на законодавчому рівні не визначені.

Паспортизацію ринків у м. Рівне запроваджено у 1999 році з метою впорядкування роботи ринків та збору інформації щодо орієнтовної кількості торговельних місць на них.

Крім цього, у вказаному листі зазначено, що ніякими нормативними чи іншими документами не визначено періодичність поновлення чи внесення змін до паспортів, і, відповідно, не визначена відповідальність за несвоєчасність їх внесення.

Таким чином, паспорт ринку це документ створений не для регулювання відносин, пов`язаних з діяльністю ринків, а виключно для отримання статистично-облікової інформації про відповідний ринок. Отже, такий документ, як паспорт ринку не може створювати, змінювати чи припиняти права та обов`язки фізичних осіб та суб`єктів господарювання. Дозвільним документом щодо роботи ринку Моріон є Дозвіл №682 на розміщення об`єкта торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, виданий Управлінням торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно наказу №777 від 13.08.2003р..

Також слід зазначити, що Позивачем не наводиться перелік підстав для скасування паспорту ринку та причинний зв`язок між паспортом ринку та порушенням його прав.

Позивач у своєму позові зазначає, що порушуються його права та законні інтереси, однак, не конкретизує які права та в який спосіб вони порушуються.

Судом встановлено, що на сьогоднішній день між ФОП Матвіюк О.Л. та МПП Моріон відсутні будь які договірні відносини. Натомість, в провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/792/17 за позовом МПП Моріон до ФОП Матвіюка О.Л. про звільнення останнім незаконно зайнятих торгівельних місць № 227 та № 228 на ринку Моріон .

Як уже вказувалось вище ринок "Моріон" розміщений на двох суміжних земельних ділянках. Перша ділянка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 3 , на якій також розташований Будинок побуту, та яка перебуває в користуванні Відповідача на підставі додаткового договору про поновлення договору оренди землі № 561010004000538 від 12.07.2012р. терміном дії до 25.04.2021р.. Друга земельна ділянка значиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7 , яка знаходиться в постійному користуванні Відповідача, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданим 04.06.1996р. .

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже Відповідач, як землекористувач вищевказаних земельних ділянок, вправі самостійно здійснювати на них господарську діяльність в тому числі по створенню ринку для продажу продовольчих та непродовольчих товарів та надання в оренду торговельних місць, кіосків, тощо.

З огляду на вищенаведене суд констатує, що Паспорт ринку Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7, 2010 року, підписаний начальником Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Остапенко І.М. не порушує цивільних прав та інтересів Позивача, і, відповідно, відсутні підставі для визнання його недійсним.

Крім того, суд зазначає, що визнання недійсним Паспорту ринку "Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7, не надасть Позивачу права здійснювати за вказаною адресою господарську діяльність, так як земельна ділянка, на якій розміщений ринок, як встановлено вище, перебуває у користуванні МПП "Моріон" і саме вказане підприємство вправі здійснювати на ній господарську діяльність.

Відтак, з огляду на зазначене, визнання недійсним Паспорту ринку "Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7 не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів Позивача.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами того, що Паспорт ринку МПП Моріон , розміщеного в м. Рівне, вул. Шевченка, 7, 2010 року, підписаний начальником Управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Остапенко І.М. порушує його цивільні права та інтереси, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2019 року.

Суддя В.В.Марач