Рішення

від 01.08.2019 по справі 920/520/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2019 Справа № 920/520/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/520/19

за позовом Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова , м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольпродмаш , м. Кролевець, Сумська область,

про стягнення 71 960,78 грн.,

встановив:

24.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 71960,78 грн. (з яких: 35639,45 основна сума боргу, 32264,02 грн. пеня, 1199,61 грн. - 3% річних, 2857,70 грн. - інфляційні втрати) за неналежне виконання Договору зберігання № 775 від 22.07.2015, а також 1921,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 у справі №920/610/19 відкрито провадження; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 20.06.2019; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 15.07.2019; а також встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення до 22.07.2019.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адреси відповідача, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов вимоги позивача визнає частково, зазначає про повне погашення суми основного боргу та наголошує на неправильних розрахунках позивачем заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивач у відповіді на відзив з правовою позицією відповідача не погоджується, фактично визнає повне погашення суми основного боргу та наполягає на повному задоволенню позовних вимог в частині стягнення 32264,02 грн. пені, 1199,61 грн. - 3% річних, 2857,70 грн. - інфляційних втрат.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на частковому задоволенню позовних вимог та визнає суму боргу в частині стягнення 20369,75 грн. пені, 947,24 грн. - 3% річних, 2567,51 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

22.07.2015 між ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова (зберігачем, позивачем у справі) та ТОВ Мелітопольпродмаш (поклажодавцем, відповідачем у справі) укладено договір зберігання № 775, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання наступні вироби: агрегат нейтралізації парів та промислових стоків окислювача 11Г426, заводський номер 34065652 у кількості 1 шт., агрегат нейтралізації парів та промислових стоків палива 11Г427, заводський номер 34065652 у кількості 1 шт. (надалі-майно), а також повернути поклажодавцю за першою вимогою чи за закінченням строку договору це майно в асортименті та кількості, зазначеному у договорі та актах приймання-передачі, підписаних повноважними представниками обох сторін (пункт 1.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі майна на зберігання до договору від 22.7.2015 № 775, майно, яке становить предмет цього договору, передане на зберігання позивачеві.

Обов`язки сторін визначені у розділі 2 договору зберігання. Зокрема, у пункті 2.1.договору передбачений обов`язок зберігача щомісячно пред`являти поклажодавцю Акти здачі-приймання наданих послуг, а згідно з пунктом 2.2 поклажодавець зобов`язаний прийняти від зберігача та підписати Акт здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.2 договору зберігання у редакції Додаткової угоди № 4 від 28.07.2017 вартість (ціна) послуги зберігання майна на складі складає 238,78 грн., крім того ПДВ 47,76 грн., всього 286,54 грн. за один календарний день зберігання. Код послуги згідно ДК016:2010 -52.10.

Відповідно до умов пункту 6.3 договору оплата вартості послуг зберігача - попередня та проводиться поклажодавцем щомісячно до 5-го числа поточного місяця. Згідно з пп. 6.3.2 п. 6.3 оплата останнього місяця зберігання здійснюється поклажодавцем у розмірі 50% від вартості зберігання, розрахована відповідно до отриманого від поклажодавця повідомлення про планову дату отримання майна із зберігання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що за послуги із зберігання майна у відповідача за січень, травень, червень та липень 2018 року утворилась заборгованість у зв`язку з неоплатою послуг у вказані періоди, що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями № 718105 від 31.01.2018 на суму 11221,01 грн. (відповідачем проведено часткову оплату на суму 8882,62 грн.), №818025 від 31.05.2018 на суму 11221,01 грн., № 818044 від 30.06.2018 на суму 10859304 грн., № 818048 від 31.07.2018 на суму 11221,01 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату подання позову несплачена заборгованість відповідача становить 35639,45 грн.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 942 даного Кодексу зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Наявними у справі доказами підтверджено та відповідачем не заперечено факт несвоєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг із зберігання майна, що стало підставою позову у даній справі.

Разом з тим, відповідачем надані суду докази сплати суми заборгованості у повному обсязі: платіжні доручення № 104 від 27.05.2019 про сплату 2338,39 грн. - доплата за послуги зберігання у січні 2018 року, № 101 від 27.05.2019 про сплату 11221,01 грн. - оплата за послуги зберігання у травні 2018 року, № 102 від 27.05.2019 про сплату 10859,04 грн. - оплата за послуги зберігання у червні 2018 року, № 103 від 27.05.2019 про сплату 11221,01 грн. - оплата за послуги зберігання у липні 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що надані відповідачем докази підтверджують факт сплати суми основної заборгованості у розмірі 35639,45 грн. до відкриття провадження у справі, суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 32264,02 грн., 3% річних у сумі 1199,61 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2857,70 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін., при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 договору зберігання передбачено, що за порушення строку оплати (прострочення платежу) послуг зберігача згідно пункту 6.3 даного договору, а також неотримання майна після закінчення строку договору поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми платежу (вартості неотриманого майна).

Відповідно до підпункту 8.2.1 договору за безпідставну затримку чи відмову від підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день від суми послуги.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі періоди нарахувань відповідно до норм чинного законодавства, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, розмір облікової ставки НБУ, суд погоджується з запереченнями відповідача в цій частині та приходить висновку про обґрунтованість та законність нарахованих 20369,75грн. пені, 947,24грн. 3% річних,2567,51грн. інфляційних втрат, в зв`язку з чим позов задовольняє частково в розмірі зазначених нарахувань.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольпродмаш (41300, Сумська область, м. Кролевець, пров. Гончарівський, 14; код ЄДРПОУ 38919131) на користь Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) 20369,75 грн. пені, 947,24 грн. суму 3% річних, 2567,51 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору зберігання № 775 від 22.07.2015; 1263,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 35639,45 грн. основного боргу - закрити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.08.2019.

Суддя В.Л. Котельницька