Рішення

від 01.08.2019 по справі 920/516/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2019з Справа № 920/516/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/516/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український Бізнес Груп , м. Буча, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-цукор , м. Суми,

про стягнення 204 048,16 грн.,

встановив:

24.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 204048,16 грн. (з яких: 186116,24 основна сума боргу, 17931,92 грн. пеня) за неналежне виконання Договору № 04/09К від 04.09.2018, а також 3060,73 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/516/19; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 20.06.2019; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 15.07.2019; а також встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення до 22.07.2019.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі № 04/09К від 04.09.2018.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання його представник не прибув, ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Заяв по суті спору від сторін до суду не надходило.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

04.09.2018 між ТОВ Український Бізнес Груп (постачальником, позивачем у справі) та ТОВ Суми-Цукор (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір № 04/09К, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити камінь вапняковий для цукрової промисловості фракції 80-120 мм, ТУ У 14.1-31261769-002:2011 Вапняки , ДСТУ 1451-96 (надалі товар) у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 2.1 договору назва, ціна, кількість товару, об`єми та строки поставки визначаються та узгоджуються сторонами у відповідних Специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно умов п. 2.1 договору № 04/09К якість товару повинна відповідати ТУ У 14.1-31261769-002:2011 Вапняки або ДСТУ 1451- 96, технічним умовам, іншим нормативно-правовим актам та підтверджуватися сертифікатом відповідності і документом про якість, виданих виробником.

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною та в порядку, вказаними у Специфікації до даного договору. Ціна за одиницю товару - 1 тонну - визначається у національній валюті - гривнях.

Ціна на товар по узгодженню сторін може бути змінена, про що сторони підписують нову Специфікацію.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору № 04/09К розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті (українська гривня) згідно виставлених рахунків на умовах, визначених Специфікацією. За цим договором датою оплати вважається дата зарахування відповідних грошових коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника.

Судом встановлено, що з метою виконання договору та поставки товару між сторонами також було підписано Специфікації до договору, а саме: №1 від 04.09.2018, №2 від 05.09.2018, №3 від 07.10.2018 та №4 від 26.10.2018. Умовами підписаних між сторонами специфікацій були передбачені умови оплати за товар, зокрема попередня оплата або оплата протягом одного банківського дня з моменту оформлення товару до перевезення ПАТ Українською залізницею на станції відправлення.

Судом також встановлено, що в період з 04.09.2018 по 29.10.2018 позивач здійснив поставку зазначеного в договорі товару загальною масою 4 703,1 т, на суму 4048107,97 грн., що підтверджується залізничними накладними №33565144 від 19.09.2018; №33566399 від 19.09.2018; №33605056 від 22.09.2018; №33675026 від 27.09.2018; №33731217 від 02.10.2018; №33797655 від 06.10.2018; №33809047 від 08.10.2018; №33841768 від 10.10.2018; №33849282 від 10.10.2018; №33852005 від 11.10.2018; №33879602 від 13.10.2018; №33878950 від 13.10.2018; №33906629 від 16.10.2018; №34036525 від 26.10.2018; №34050518 від 27.10.2018; №34050492 від 27.10.2018; №34078725 від 29.10.2018.

Факт поставки товару підтверджується також видатковими накладними № РН-0000790 від 19.09.2018, № РН-0000834 від 22.09.2018, № РН-0000821 від 27.09.2018, № РН-0000883 від 02.10.2018, № РН-0000873 від 07.10.2018, № РН-0000874 від 08.10.2018, № РН-0000887 від 10.10.2018, № РН-0000889 від 11.10.2018, № РН-0000897 від 13.10.2018, № РН-0000901 від 16.10.2018, № РН-0000921 від 26.10.2018, № РН-0000998 від 27.10.2018, № РН-0000996 від 29.10.2018.

Також відповідно до вимог укладеної між сторонами Специфікації №2 від 05.09.2018 відповідач зобов`язався здійснити позивачу плату за користування вагонами. Загальна сума плати становить 133750,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000145 та № ОУ-0000149, а також підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2018- 14.03.2019.

Отже, на виконання умов договору ТОВ Український Бізнес Груп передав ТОВ Суми-Цукор товар із врахуванням плати за користування вагонами на загальну суму 4 181 857,97 грн., що підтверджується залізничними накладними, видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, з боку позивача зобов`язання щодо поставки та передачі у власність відповідача товару були виконані у повному обсязі, що підтверджується вищезазначеними документами, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору зобов`язання виконав не у повному обсязі (частково - сплативши позивачу 3679051,69 грн. за поставлений товар та передавши товар на суму 315216,00 грн. у порядку заліку зустрічних однорідних вимог), у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 186116,24 грн.

Так, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача залишається несплаченою, розмір заборгованості визнано відповідачем у підписаному акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 14.03.2019.

На дату ухвалення рішення у даній справі заборгованість за поставлений товар відповідачем також не погашено та про причини несплати коштів за отриманий товар не повідомлено.

Відтак суд доходить висновку про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті товару, поставленого позивачем, на загальну суму 186116,24 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав, встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару у повному обсязі не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як відповідач не надав суду доказів безпідставності позовних вимог чи доказів, які б свідчили про належне виконання ним договірних зобов`язань.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 186116,24 грн. заборгованості за поставлений товар, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 17931,92 грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 9.3 договору від 04.09.2018 у разі прострочення покупцем терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню, розмір якої визначається обліковою ставкою НБУ від розміру суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу та ставок НБУ, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 17931,92 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3060,72 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор (40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 127/1, кв. 15; код ЄДРПОУ 40649608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український Бізнес Груп (08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1, офіс 6; код ЄДРПОУ 40413960) 186116,24 грн. заборгованості за договором №04/09К від 04.09.2018, 17931,92 грн. пені; 3060,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.08.2019.

Суддя В.Л. Котельницька