Рішення

від 26.07.2019 по справі 766/17333/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/17333/18

н/п 2/766/5002/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Нові-технології-ГІС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 03.11.2015 року по справі №667/7674/15-ц з відповідача по справі було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 3 800 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили 16.11.2015 року. Враховуючи, що рішення суду виконано лише 28.03.2016 року, ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача три відсотка річних у сумі 79,82 грн. та інфляційні втрати у сумі 444,68 грн., що разом становить 524,50 грн. збитків понесених при простроченні виконання грошового зобов`язання за період часу з 01.09.2015 року по 28.03.2016 року та судовий збір.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.11.2018 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеному провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2014 року відповідач подала заяву до позивачів про надання їй позики в сумі 15000,00 гривень, через що позивачами було здійснено переказ вказаних коштів відповідачі згідно платіжного доручення № 369 від 18.12.2014 року. Заява відповідача про надання позики не містить кінцевого терміну повернення грошей. При цьому відповідачем було здійснено часткове повернення коштів за позикою, а саме 13.03.2015 року в розмірі 200,00 грн., 10.04.2015 року в сумі 200,00 грн., 16.06.2015 року в сумі 300,00 грн., що вбачається із відповідних касових ордерів. 15.07.2015 року позивачами було предявлено вимогу до відповідача про повернення усієї суми позики, проте така вимога відповідачем була проігнорована, через що наразі за останньою утворилась заборгованість на вказану у позовній заяві суму. Окрім того сторонами визнано той факт, що на момент розгляду судом справи по суті, відповідач, після відкриття провадження по справі, також здійснила часткове погашення боргу за позикою, через що наразі її борг за спірними правовідносинами становить 3800,00 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 03.11.2015 року по справі №667/7674/15-ц з відповідача по справі було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 3 800 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили 16.11.2015 року. Рішення набрало законної сили 16.11.2015 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, з наданих позивачем виписок по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що з ОСОБА_1 стягнуто на підставі рішення суду від 03.11.2015 року 2000 грн. - 03.12.2015 року та 28.03.2016 року 1800 грн. (а.с.18-19.)

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд в своїй постанові від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 прийшов до висновку, що не дивлячись на те, що правовідносини між сторонами виникли не з порушення грошового зобов`язання, а з примусового виконання рішення суду, вони регулюються нормами ч.2 ст.625 ЦК України, а не законодавством про виконавче провадження.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що відповідач мала грошове зобов`язання перед позивачем, яке належним чином відповідачем не виконане, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки, боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів.

Відповідно до правової позиції у справі №6-157цс16 від 25.05.2016 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

При цьому слід зазначити, що за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня.

Таким чином, згідно розрахунку, наданого позивачем, три відсотки річних складають 79,82 грн., інфляційні втрати - 444,68 грн., що разом становить 524,50 грн. збитків, понесених позивачем при простроченні виконання грошового зобов`язання за період з 01.09.2015 року по 28.03.2016 року.

З цих підстав позов підлягає задоволенню в загальній сумі 524,50 грн.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1762,00 грн. сплаченого ним при поданні заяви судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 598, 611, 625 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Нові-технології-ГІС ( ЄРДПОУ 31488648), три відсотка річних у сумі 79,82 грн. та інфляційні втрат у сумі 444,68 грн., що разом становить 524,50 грн. збитків понесених при простроченні виконання грошового зобов`язання за період з 01.09.2015 року по 28.03.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Нові-технології-ГІС ( ЄРДПОУ 31488648) судові витрати в сумі 1762,00 грн.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В. Прохоренко