Постанова

від 26.07.2019 по справі 127/23624/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/23624/17

Провадження № 22-ц/801/1300/2019

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Бойка В.М. у місті Вінниці, зі складення його повного тексту 15 квітня 2019 року,

у справі № 127/23624/17 за позовом ТДВ Вінницяметалопостач до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТДВ Вінницяметалопостач про стягнення безпідставно отриманих коштів,

встановив:

У листопаді 2017 року ТДВ "Вінницяметалопостач" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою (орендної плати), 3% річних від простроченої суми та 32041,89 грн. нарахованого індексу інфляції.

Позов мотивований тим, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013 ПАТ "Вінницяметалопостач", правонаступником якого на даний час є ТДВ "Вінницяметалопостач" продав, а ОСОБА_1 придбала об`єкти нерухомого майна, що складають 2/25 частки комплексу виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Об`єкти нерухомого майна відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 та угоди про внесення змін до договору оренди від 26.02.2013 перебувають на орендованій позивачем у Вінницької міської ради земельній ділянці, за користування якою позивач сплачує орендну плату згідно договору.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013 відповідач зобов`язалась оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться придбані нею будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю відповідач зобов`язана компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця - ТДВ "Вінницяметалопостач", пов`язані із орендою землі, на якій знаходяться придбані відповідачем будівлі та споруди.

Позивач вказував на те, що у відповідності до п.10 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013 відповідач, як покупець, зобов`язується оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться куплені об`єкти у зв`язку із викладеними договірними відносинами. Відповідно до п.10 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013 відповідачу позивачем виставлялись рахунки за компенсацію орендної плати за земельну ділянку.

05.09.2017 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/7360/16-ц прийнято рішення, яким врегульовано питання нарахування ПДВ, яке було нараховано на суму компенсації з орендної плати відповідача, та прийнято рішення стягнути з відповідача компенсацію за користування земельною ділянкою за березень 2016 року в сумі 8226,03 грн. (частково було сплачено) та 16496,49 грн., за квітень 2016 року (не було оплачено повністю). В зв`язку з цим судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено правомірність нарахування та стягнення із відповідача компенсації за користування земельною ділянкою у відповідності до п.10 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013, відтак дані обставини справи не потребують повторного доказування.

Згідно із розрахунком до позову відповідачу нараховано 233408,44 грн. компенсації за користування земельною ділянкою в такому розрахунку: 16496,49 грн. за кожен місяць користування землею в період із 01.05.2016 по 31.12.2016, що складає 156694,44 грн.; 17486,28 грн. (із врахуванням коефіцієнта інфляції на 2017р.) за кожен місяць користування землею в період із 01.01.2017 по 12.05.2017, що складає 76714,00 грн.

ТДВ Вінницяметалопостач просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за користування земельною ділянкою (орендної плати), в сумі 233408,44 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 3562,00 грн., 32041,89 грн. нарахованого індексу інфляції.

ОСОБА_1 15 травня 2018 року подала зустрічний позов до ТДВ Вінницяметалопостач про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2017 у справі 127/7360/16-ц встановлено наявні між сторонами правовідносини, обумовлені договором купівлі-продажу від 20.12.2013 року. Рішенням Вінницького міського суду від 05.09.17 за позовом ТДВ "Вінницяметалопостач" до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою (орендної плати), пені суд встановив, що отримання коштів платником податку від нового власника нежитлової будівлі, як компенсації витрат зі сплати орендної плати за землю не є об`єктом оподаткування ПДВ. Зазначене відображено і в листі ДФС України від 19.01.2016 № 908/6/99-99-19-03-02-15. В зв`язку з викладеним, не задоволено вимоги позивача про стягнення компенсації ПДВ, рішенням було стягнуто неоплачену компенсацію за користування земельною ділянкою за березень 2016 року в розмірі 8226,03 грн, а також за березень 2016 року в розмірі 16496,49 грн. Дане рішення набрало законної сили 16.09.2017. Зазначеним судовим рішенням встановлено та не оспорюється сторонами неправомірність та безпідставність нарахування рахунків по оплаті компенсаційних платежів, що виставлялися ТДВ "Вінницяметалопостач" виставлених в період з січня 2014 року по червень 2014 року. Останні містять суму компенсації із визначенням нарахованої суми ПДВ, зокрема рахунок № СФ-0000077 від 31.01.2014 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; № СФ-0000366 від 05.02.2014 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; № СФ-0.000608 від 02.04.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; рахунок № СФ-0000857 від 05.05.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; рахунок № СФ-0001085 02.06.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; Загальна сума безпідставно сплачених коштів складає 10138,50 грн., та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зустрічному позові позивач просить суд стягнути з ТДВ Вінницяметалопостач (код ЄДРПОУ:01880575) на користь ОСОБА_1 10138,50 грн. - суму безпідставно отриманих коштів та 575,27 грн. - суму процентів за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ Вінницяметалопостач заборгованість по сплаті компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщені придбані ОСОБА_1 будівлі та споруди в сумі 208685,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ Вінницяметалопостач судовий збір в розмірі 4035,18 грн. В решті вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ТДВ Вінницяметалопостач на користь ОСОБА_1 10138,50 грн. - суму безпідставно отриманих коштів та 575,27 грн. - суму процентів за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

У апеляційній скарзі, поданій 16.05.19, ОСОБА_1 , не погодившись з вказаним рішенням суду, просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2019 в частині задоволення первісного позову ТВД Вінницяметалопостач до ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові ТДВ Вінницяметалопостач відмовити повністю. В решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Вінницького міського суду від 09.04.2019 в частині задоволення первісного позову є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому вказується на те, що судом першої інстанції без належних доказів було встановлено, що позивачем здійснювалась оплата саме за земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача. Рахунки позивача не містять посилань на договір купівлі-продажу, як на підставу здійснення платежів. Необґрунтованим та безпідставним є висновок суду про те, що позивачем доведено, що дані рахунки пред`являлись відповідачу. Судом не було перевірено правильність сум, зазначених в рахунках, заявлених позивачем до стягнення. Судом при ухваленні рішення було порушено положення ст. 141 ЦПК України, в наслідок чого невірно було вирішено питання судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТДВ Вінницяметалопостач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю, рішення Вінницького міського суду від 09.04.2019 року залишити в силі. При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві ТДВ Вінницяметалопостач . Просив розгляд справи 26.07.2019 провести без участі ТДВ Вінницяметалопостач .

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2013 ПАТ Вінницяметалопостач (тепер ТДВ Вінницяметалопостач ) продав, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлову будівлю літ. И , площею 7,6 кв. м.; частини споруди № АДРЕСА_2 ; споруди №4, що складає 2/25 частки комплексу виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Усе нерухоме майно продавця знаходиться на орендованих земельних ділянках згідно договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 та угоди про внесення змін до договору оренди від 26.02.2013 (п.4 договору). Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 покупець зобов`язується оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться куплені ним будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю покупцем, він зобов`язується компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця, пов`язані із орендою землі, на якій знаходяться придбані покупцем будівлі та споруди ( а.с. 17).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 Вінницька міська рада на підставі рішення від 31.10.2003 за №487 надає, а ВАТ "Вінницяметалопостач" набуває право на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 . Угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.01.2014 р. (а.с. 18-21, 205-208)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2017 по справі №127/7360/16-ц за позовом ТДВ "Вінницяметалопостач" до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за користування земельною ділянкою (орендної плати), пені позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ "Вінницяметалопостач" неоплачену компенсацію за користування земельною ділянкою за березень 2016 року в розмірі 8226 (вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 03 коп., за квітень 2016 р в розмірі 16496 (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 49 коп., а також 388,18 грн. і 1378,00 грн. судового збору. В решті позову (стягнення 52746,55 грн. компенсації ПДВ, компенсації витрат з водовідведення в розмірі 1152,49 грн., 9142,57 грн. пені) відмовлено. ( а.с. 51-52)

Також судом було встановлено, що за період з січня 2014 року по червень 2014 року, ОСОБА_2 на рахунок ТДВ "Вінницяметалопостач" при сплаті суми компенсації сплачувався також ПДВ, зокрема рахунок № СФ-0000077 від 31.01.2014 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; № СФ-0000366 від 05.02.2014 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; № СФ-0.000608 від 02.04.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; рахунок № СФ-0000857 від 05.05.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн; рахунок- № СФ-0001085 від 02.06.14 сума компенсації - 10138,51 грн, ПДВ - 2027,70 грн;

Загальна сума сплачених коштів по сплаті ПДВ складає 10138, 50 грн. (а.с. 98-102)

Суд прийняв до уваги, що ПАТ Вінницяметалопостач змінило назву на ТДВ Вінницяметалопостач . Судом з метою повного та об`єктивного розгляду справи досліджувався статут ТДВ Вінницяметалопостач ( а.с.193-204).

ОСОБА_1 здійснювалась оплата саме за земельні ділянки, які перебували в користуванні відповідача, що підтверджено наданими позивачем рахунками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 5-16). Відтак, позивачем доведено, що заявлені рахунки пред`являлись відповідачу. Стосовно заперечень відповідача-позивача, що надані рахунки не є належними доказами, оскільки не містять відмітки банку, а деякі є поганої якості, які неможливо прочитати та не містять посилання на ідентифікацію земельних ділянок, суд врахував ту обставину, що відповідачем-позивачем за час розгляду справи не заперечувався факт сплати коштів, як компенсації, та правомірність її нарахування, що встановлено і іншими судовими рішеннями. Крім того відповідач-позивач в зустрічному позові в обґрунтування своїх вимог, які визнаються позивачем-відповідачем надав також рахунки, які не містять посилання на ідентифікацію земельних ділянок та їх площу.

Суд взяв до уваги, що за час розгляду даної справи сторонам роз`яснено положення ст. 81 ЦПК України, якою встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте відповідач-позивач не скористався правом надати свій розрахунок заборгованості по сплаті компенсації, чи заявити клопотання про призначення експертизи для підтвердження своїх доводів.

Суд встановив, що у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем існує неоплачена компенсація за користування земельною ділянкою в сумі 208685,95 грн., в обґрунтування чого надано розрахунок компенсації з травня 2016 року по травень 2017 року, що міститься в матеріалах справи. Нарахування даної компенсації передбачено п.10 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013. Відповідачу виставлялись рахунки за компенсацію орендної плати за земельну ділянку. Дана обставина доведена позивачем за первісним позовом, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції, суд врахував те, що договірні відносини, що виникли між сторонами передбачають лише сплату компенсації, стягнення 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції, є засобом виконання зобов`язання і не підлягає застосуванню при вирішенні питання по стягнення компенсації за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Щодо вимог зустрічного позову, оскільки представник позивача зустрічний позов визнав в повному обсязі, а відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, суд вважав за можливе зустрічний позов задовольнити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

При вирішенні справи суд апеляційної правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов`язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов`язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов`язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що пунктом 10 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.12.2013, укладеного між Продавцем ПАТ Вінницяметалопостач (є правонаступником ТДВ Вінницяметалопостач ) та Покупцем ОСОБА_1 (надалі - Договір), сторони встановили, що покупець зобов`язується оформити свої права на земельні ділянки, на яких знаходяться куплені ним будівлі та споруди. До оформлення своїх прав на землю покупцем, він зобов`язується компенсувати на підставі виставлених рахунків усі витрати продавця, пов`язані із орендою землі, на якій знаходяться придбані покупцем будівлі та споруди.

Відповідно до п. 4 Договору встановлено, що нерухоме майно Продавця знаходиться на орендованих земельних ділянках згідно договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року та угоди (новації) про внесення змін (доповнень) до договору оренди від 26 лютого 2013 року. Нерухоме майно знаходиться на двох земельних ділянках загальною площею 0,6403 га. ( а.с. 17).

ОСОБА_1 надано суду витяг з рішення Вінницької міської ради 32 сесії 7 скликання від 23.08.2018 Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення . Пунктом 19 Додатку 4 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту щодо земельної ділянки площею 0,4420 га, на якій розташовані належні заявникові об`єкти нерухомості, п. 20 Додатку надано дозвіл на розроблення проекту щодо земельної ділянки площею 0,0770 га, на якій розташовані належні заявникові об`єкти нерухомості. Загальна площа земельних ділянок складає 0,519 га.

Відповідно до п. 10 Договору у відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 виник обов`язок компенсувати на підставі виставлених рахунків продавця ПАТ Вінницяметалопостач витрати, пов`язані із орендою землі на якій знаходяться придбані покупцем будівлі та споруди.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не компенсувала виставлені позивачем рахунки по витратах, пов`язаних з орендою землі, на якій знаходяться придбані Покупцем будівлі та споруди колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. ст. 509, 526 Вінницькій міський суд правомірно встановив факт заборгованості по сплаті компенсації орендної плати за земельну ділянку на якій розміщені придбані ОСОБА_1 будівлі та споруди.

Не спростовують вірні висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції без належних доказів було встановлено, що позивачем здійснювалась оплата саме за земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача. Рахунки позивача не містять посилань на договір купівлі-продажу, як на підставу здійснення платежів. Судом не було перевірено правильність сум, зазначених в рахунках, заявлених позивачем до стягнення.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та другої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ випробовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Проте відповідач за первісним позовом не надав суду докази на спростування обставин, на які ТДВ Вінницяметалопостач посилався як на підставу своїх вимог та подав відповідні докази. Відсутні в матеріалах справи і клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом, у разі неможливості самостійно надати докази. Зокрема, вказані в апеляційній скарзі як такі, що, на думку відповідача, мають значення для правильного вирішення справи і знаходяться у позивача.

Отже, відповідач повинен не тільки заперечувати, а і довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності сторін. Проте такі докази ОСОБА_1 суду не подала.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що компенсацію по витратах, пов`язаних з орендою землі слід нараховувати з площі земельної ділянки розміром 0,519 га, яка фактично використовувалася нею, оскільки зазначене спростовується п. 4 Договору купівлі-продажу від 20.12.2013 і стосується площі земельної ділянки, яка запланована для відведення в користування ОСОБА_1 рішенням Вінницької міської ради від 23.08.2018.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно дійшовши до висновку про часткове задоволення вимог первісного позову та задоволення вимог зустрічного позову, невірно вирішив питання розподілу судових витрат.

Позов ТДВ Вінницяметалопостач задоволено частково. Із заявлених до стягнення 269 012,33 грн. судом стягнуто на користь позивача 208 685,95 грн. В решті позову відмовлено.

Часткове задоволення позову зумовлює застосування пропорційності розподілу судових витрат: 208 635,95*4 035,18:269 012,33 = 3 130,29 грн.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТДВ Вінницяметалопостач слід стягнути 3 130,29 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ Вінницяметалопостач 3 130,29 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді І. В. Міхасішин

І. М. Стадник