Ухвала

від 26.06.2019 по справі 359/5598/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

359/5598/19

1-кс/359/1934/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні в м. Бориспіль клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури про накладення арешту

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло вищевказане клопотання.

У своєму клопотанні прокурор просить суд накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району; встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району; встановити заборону ТОВ "ДІЯ-2017" (код ЄДРПОУ 41273866) користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 3220884001:01:037:0064, яка знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району з метою її подальшої забудови, встановити заборону ТОВ "ДЖЕРЕЛО-2017" (код ЄДРПОУ 41274470) користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 3220884001:01:040:0052, яка знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району з метою її подальшої забудови, встановити заборону ТОВ "ХАРБІН-2017" (код ЄДРПОУ 41273021) користуватись земельними ділянками з кадастровими номерами 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034, які знаходяться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району з метою їх подальшої забудови.

Досудовим розслідування встановлено, що службовими особами ГУ Держгеокадастру у Київській області зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034, які знаходяться на території Бориспільського району Київської області за рахунок земель Служби автомобільних доріг в Київській області, які знахояться в постійнному користуванні Служби, чим завдано істотної шкоди законним правам та інтересам законного користувача.

Зокрема, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що підставою оформлення у приватну власність вказаних земельних ділянок є державні акти, які видано Держземагенством у Бориспільському районі у липні 2008 року.

Зокрема, усі чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034 з цільовим призначенням для комерційної діяльності (під розміщення автозаправної станції) на підставі державних актів, виданих 16.07.2008 та 21.07.2008 було оформлено на праві приватної власності за ОСОБА_4 (прописаний в гуртожитку АДРЕСА_1 ).

Відомості про право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в один день 30.07.2914 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .

В цей же день, усі чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034 ОСОБА_4 , згідно договорів купівлі-продажу було відчужено на користь ТОВ «НВКЦ» Автопромсервіс» та ТОВ «Інтерсет КО».

В подальшому, вказані товариства в один день 20.04.2016 відчужили вказані земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які створивши в один день 10.04.2017 три юридичні особи, внесли вказані земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «ХАРБІН-2017» (код ЄДРПОУ 41273021), ТОВ «ДЖЕРЕЛО-2017» (код ЄДРПОУ 41274470), ТОВ «ДІЯ-2017» (код ЄДРПОУ 41273866), які зареєстровано в м. Запоріжжя та в яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є керівниками.

Разом з тим, згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02.05.2019, відповідно до наявних Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відомості про реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052 (державний акт серії, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034 відсутні.

Крім того, в архіві Відділу не обліковуються другі примірники вищевказаних державних актів, а у місцевому фонді документації із землеустрою, документації із землеустрою щодо формування вищевказаних земельних ділянок не обліковуються.

Єдина інформація, яка була знайдена в архіві Відділу стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3220884000:02:002:0030.

Зокрема, в архіві Відділу міститься другий архівний примірник державного акту серії ЯЕ №604687 від 11.05.2007 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:02:002:0030 площею 26 га, який був виданий АТВТ «Укрфінком».

Крім того, згідно листа Служби автомобільних доріг в Київській області № 06с/1721 від 15.05.19 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034 виділено у приватну власність за рахунок земель Служби автодоріг.

Зокрема вказані земельні ділянки накладаються на смугу відведення автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський та на автомобільну дорогу Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, які перебувають у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області.

Згідно листа Служби автомобільних доріг в Київській області, будь-яких погоджень проектів землеустрою щодо надання у власність вказаних земельних ділянок Службою автомобільних доріг у Київській області не надавалось.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. ст. 140, 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права власності та користування земельними ділянками.

Однак, оформивши у приватну власність ОСОБА_4 вищевказані земельні ділянки, жоден уповноважений орган у встановленому законом порядку попередньо не припинив право користування на земельну ділянку, яку згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №383796 від 22.09.2006 передано у користування Службі автомобільних доріг в Київській області.

Враховуючи вищевикладені обставини є достатньо підстав вважати, що невідомими особами на підставі підроблених державних актів зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034, які розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Крім того, спірні земельні ділянки оформлено у приватну власність за рахунок земель Служби автомобільних доріг в Київській області чим завдано істотної шкоди законним правам та інтересам Служби автодоріг, як законного користувача земельної ділянки.

Прокурором у кримінальному провадженні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:01:040:0052, 3220884001:01:037:0064, 3220884000:02:002:0030 та 3220884000:02:002:0034 - визнано речовими доказами.

З метою досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, в ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В судовому засіданні прокурор повністю підтримав подане клопотання, просив суд його задовольнити.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що з витягу з ЄРДР (кримінальне провадження №42017111100000304 від 21.11.2017 року за ч.1 ст.367 КК України ) вбачається, що службовими особами Головного управління держгеокадастру у Київській області внаслідок невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов`язків всупереч вимог земельного законодавства відведено у приватну власність земельні ділянки ,які знаходяться в межах смуги відведення автомобільної дороги М-03 Київ-харків-Довжанський та перебувають у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №003614.

Постановою прокурора Бориспільської місцевої прокуратури від 11.06.2019 року визнано земельну ділянку з кадастровим номером 3220884001:01:037:0064, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району та належить ТОВ «ДІЯ-2017» речовим доказом, визнано земельну ділянку з кадастровим номером номером 3220884001:01:040:0052, яка знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району та належить ТОВ «ДЖЕРЕЛО-2017», визнано земельні ділянки з кадастровими номерами 3220884001:02:002:0030 та3220884001:02:002:0034, які знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району та належить ТОВ «ХАРБІН-2017»

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Згідно з абз.2 ч.1 цієї ж статті завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З огляду на це слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії » було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра, що в даному випадку зроблено стороною обвинувачення.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб та умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Прокурором всупереч даній нормі не надано суду жодного доказу на підтвердження існування ризиків, що власники цих земельних ділянок вживають певні дії для їх відчуження, тощо.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором також не доведено необхідність накладення арешту і в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170. 173. 369 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури про накладення арешту залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 27 червня 2019 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1