Рішення

від 05.08.2019 по справі 910/5729/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019м. ДніпроСправа № 910/5729/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна", м. Калинівка Калинівського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Велес", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 152 721 грн. 01 коп. за договором поставки від 25.11.2015 № 97

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом від 23.04.2019, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Велес" заборгованість у розмірі 152 721 грн. 01 коп., з яких: 65 624 грн. 58 коп. - основний борг, 33 446 грн. 94 коп. - пеня, 13 653 грн. 25 коп. - штраф, 13 012 грн. 68 коп. - інфляційні втрати, 26 983 грн. 56 коп. - 24% річних, відповідно до умов договору поставки від 25.11.2015 № 97.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 позовну заяву від 23.04.2019 передано до Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 03.06.2019 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 03.06.2019 або конверт із вказаною ухвалою на адресу господарського суду не надходили.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На підтвердження направлення відповідачу ухвали суду від 03.06.2019 до матеріалів справи долучені належним чином засвідчена копія реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням від 05.06.2019 № 43 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого станом на 01.08.2019 на сайті наявна інформація про невручення під час доставки 12.06.2019 поштового відправлення адресату та повернення за зворотною адресою 08.07.2019.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Велес" (покупець) укладено договір поставки № 97 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити продукцію автохімії та автокосметики (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, видаткової накладної.

За п. 1.2. договору підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної, яка після підписання її сторонами має юридичну силу специфікації, у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється покупцеві за договірними цінами. Ціна на кожну окрему партію товару визначається шляхом погодження між сторонами, що засвідчується підписанням сторонами специфікацій.

Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок продавця суми, вказаної у специфікації, видатковій накладній (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що покупець здійснює повну оплату за партію товару протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 3.1. договору постачання товару здійснюється за умовами DDР склад покупця або ЕХW склад продавця за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Дзержинського, 1, відповідно до Правил Інкотермс 2010.

Датою поставки товару є дата відвантаження чергової партії товару (п. 3.2. договору).

За п. 3.5. договору при відвантаженні чергової партії товару продавець надає належним чином оформлені товарно-транспортні документи, документи щодо якості поставленого товару та податкову накладну.

Відповідно до п. 3.7. договору покупець зобов`язаний надати продавцеві доручення на отримання чергової партії товару та повернути продавцеві належним чином оформлені оригінали видаткових, товарно-транспортних документів не пізніше 7 (семи) календарних днів після поставки товару.

Згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партії товарів, протягом 10 календарних днів, покупець сплачує штраф 10% від простроченої суми оплати.

За п. 5.5. договору при стягненні пені застосовується строк позовної давності у три роки, при цьому нарахування пені здійснюється до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.7. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу продавця зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 % річних від простроченої суми, в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 5.8. договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, пеня, штраф) за прострочення виконання зобов"язання припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано в розумінні статті 232 Господарського кодексу України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.4. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 189 422 грн. 18 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № ТС-0000005 від 10.01.2017 на суму 23 894 грн. 04 коп. (строк оплати до 31.01.2017 включно);

- № ТС-0000080 від 14.02.2017 на суму 19 808 грн. 40 коп. (строк оплати до 07.03.2017 включно);

- № ТС-0000116 від 14.03.2017 на суму 52 046 грн. 63 коп. (строк оплати до 04.04.2017 включно);

- № ТС-0000172 від 19.04.2017 на суму 10 020 грн. 00 коп. (строк оплати до 10.05.2017 включно);

- № ТС-0000254 від 23.06.2017 на суму 24 510 грн. 41 коп. (строк оплати до 14.07.2017 включно);

- № ТС-0000278 від 20.07.2017 на суму 8 385 грн. 00 коп. (строк оплати до 10.08.2017 включно);

- № ТС-0000336 від 23.08.2017 на суму 19 624 грн. 80 коп. (строк оплати до 13.09.2017 включно);

- № ТС-0000430 від 13.10.2017 на суму 11 076 грн. 00 коп. (строк оплати до 03.11.2017 включно);

- № ТС-0000431 від 13.10.2017 на суму 20 056 грн. 90 коп. (строк плати до 03.11.2017 включно);

а також товарно-транспортними накладними:

- № ТС-0000070 від 14.02.2017 на суму 19 808 грн. 40 коп.;

- № ТС-0000096 від 14.03.2017 на суму 52 046 грн. 63 коп.;

- № ТС-0000141 від 19.04.2017 на суму 10 020 грн. 00 коп.

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень (а.с. 26, 32-33, 38-39, 45-47, 58, 62, 66, 70).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме сплачено:

- за видатковою накладною № ТС-0000005 від 10.01.2017 - 23.06.2017 у розмірі 10 000 грн. 00 коп., 22.08.2017 у розмірі 13 894 грн. 04 коп. (згідно виписки від 22.08.2017 на суму 20 000 грн. 00 коп.) - борг відсутній;

- за видатковою накладною № ТС-0000080 від 14.02.2017 - 22.08.2017 у розмірі 6 105 грн. 96 коп. (залишок оплати згідно виписки від 22.08.2017 на суму 20 000 грн. 00 коп.), 02.10.2017 у розмірі 13 702 грн. 44 коп. (згідно виписки від 02.10.2017 на суму 40 437 грн. 60 коп.) - борг відсутній;

- за видатковою накладною № ТС-0000116 від 14.03.2017 - 02.10.2017 у розмірі 26 735 грн. 16 коп. (залишок оплати згідно виписки від 02.10.2017 на суму 40 437 грн. 60 коп.), 02.02.2018 у розмірі 25 311 грн. 47 коп. (згідно виписки від 02.02.2018 на суму 45 360 грн. 00 коп.) - борг відсутній;

- за видатковою накладною № ТС-0000172 від 19.04.2017 - 02.02.2018 у розмірі 10 020 грн. 00 коп. (залишок оплати згідно виписки від 02.02.2018 на суму 45 360 грн. 00 коп.) - борг відсутній;

- за видатковою накладною № ТС-0000254 від 23.06.2017 - 02.02.2018 у розмірі 10 028 грн. 53 коп. (залишок оплати згідно виписки від 02.02.2018 на суму 45 360 грн. 00 коп.), 01.06.2018 у розмірі 1 000 грн. 00 коп., 08.06.2018 у розмірі 1 000 грн. 00 коп., 22.06.2018 у розмірі 1 000 грн. 00 коп., 12.07.2018 у розмірі 1 000 грн. 00 коп., 03.08.2018 у розмірі 2 000 грн. 00 коп., 28.08.2018 у розмірі 1 500 грн. 00 коп., 02.11.2018 у розмірі 500 грн. 00 коп. - борг 6 481 грн. 88 коп.

Інші видаткові накладні відповідачем не оплачені.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 65 624 грн. 58 коп.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі п. п. 5.2., 5.8. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 446 грн. 94 коп. за загальний період з 01.02.2017 по 03.11.2018, за кожною накладною окремо.

Відповідно до умов п. 5.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 13 653 грн. 25 коп., за кожною накладною окремо.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.7. договору, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 24% річних у розмірі 26 983 грн. 56 коп. за загальний період з 01.02.2017 по 03.11.2018 та інфляційні втрати у розмірі 13 012 грн. 68 коп. за загальний період з лютого 2017 по жовтень 2018, за кожною накладною окремо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 65 624 грн. 58 коп.

З урахуванням положень п. 2.4. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 65 624 грн. 58 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.7. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу продавця зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 % річних від простроченої суми, в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду, 24% річних (враховуючи початок прострочення зобов"язання з оплати видаткової накладної № ТС-0000116 від 14.03.2017 - 05.04.2017) за загальний період з 01.02.2017 по 03.11.2018 становлять 26 867 грн. 06 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, оскільки до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць; не включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), у зв`язку із чим розрахунок інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

За розрахунком суду, інфляційні втрати за загальний період з лютого 2017 по жовтень 2018 становлять 11 192 грн. 11 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партії товарів, протягом 10 календарних днів, покупець сплачує штраф 10% від простроченої суми оплати.

Згідно з п. 5.8. договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, пеня, штраф) за прострочення виконання зобов"язання припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано в розумінні статті 232 Господарського кодексу України.

За розрахунком суду, пеня (враховуючи початок прострочення зобов"язання з оплати видаткової накладної № ТС-0000116 від 14.03.2017 - 05.04.2017) за загальний період з 01.02.2017 по 03.11.2018 становить 33 311 грн. 02 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 65 624 грн. 58 коп. - основного боргу, 33 311 грн. 02 коп. - пені, 13 653 грн. 25 коп. - штрафу, 26 867 грн. 06 коп. - 24% річних, 11 192 грн. 11 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правової допомоги №009МТА від 05.11.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об"єднанням "МТА Партнери"; замовлення №9 на надання юридичних послуг від 02.04.2019 на суму 12 000 грн. 00 коп.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 23 від 08.04.2019 на суму 12 000 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 1058 від 17.04.2019 на суму 12 000 грн. 00 коп.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 658 від 01.10.2008; ордер серія ВН № 102332 від 07.06.2019.

Згідно із п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Велес" (49000, м. Дніпро, пр. С. Нігояна, 52, код ЄДРПОУ 31611804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 1, код ЄДРПОУ 37489488) 65 624 грн. 58 коп. (шістдесят п`ять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 58 коп.) основного боргу, 33 311 грн. 02 коп. (тридцять три тисячі триста одинадцять грн. 02 коп.) пені, 13 653 грн. 25 коп. (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят три грн. 25 коп.) штрафу, 26 867 грн. 06 коп. (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 06 коп.) 24% річних, 11 192 грн. 11 коп. (одинадцять тисяч сто дев`яносто дві грн. 11 коп.) інфляційних втрат, 2 259 грн. 73 коп. (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять грн. 73 коп.) витрат зі сплати судового збору, 11 837 грн. 12 коп. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім грн. 12 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 05.08.2019

Суддя І.А. Рудь