Рішення

від 05.08.2019 по справі 908/1345/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019 Справа № 908/1345/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бердянська міська стоматологічна поліклініка", 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Земська, 19

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 97

про стягнення коштів

за участю представників: не викликались

Суть спору:

31.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Бердянська міська стоматологічна поліклініка", Запорізька область, м. Бердянськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта", Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2015 у розмірі 82 322,64 грн, з яких: сума основного боргу з орендної плати в розмірі 49 947,59 грн, пені в розмірі 9140,41 грн, 3% річних у розмірі 4782,14 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 452,50 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 справу № 908/1345/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 05.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1345/19, присвоєно справі номер провадження 15/120/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати орендних платежів за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 року на загальну суму 49 947,59 грн. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та нараховану пеню в розмірі 9140,41 грн, 3% річних у розмірі 4782,14 грн, втрати від інфляції у розмірі 18 452,50 грн.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 у справі №908/1345/19 відповідачу запропоновано у строк до 05.07.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі не надав, про поважність причин ненадання витребуваних документів не заявив.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 05.06.2019 про відкриття провадження у справі № 908/1345/19, направлялася на юридичну адресу відповідача зазначену у Витягу, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: "За закінченням терміну зберігання".

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.06.2019, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта" є Мелітопольське шосе, буд. 97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

05.07.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.08.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

01.09.2015 між Приватним акціонерним товариством "Бердянська міська стоматологічна поліклініка" (Орендодавець, позивач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта" (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди не житлового приміщення (далі за текстом - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення медичних кабінетів, загальною площею 90,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м . Бердянськ, Мелітопольське шосе, будинок 97 . Приміщення передано в оренду для здійснення медичної практики (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акта прийому-передачі приміщення.

Відповідний акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписано сторонами та скріплено печатками 01.09.2015.

Згідно з п. 3.1., 3.2 договору орендна плата за приміщення встановлюється в грошовій формі та складає щомісячно 3830,00 грн. з ПДВ. Щомісячно орендар компенсує орендодавцю вартість фактичних комунальних та експлуатаційних витрат.

Орендна плата, комунальні витрати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 02005243, щомісячно не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним згідно пред`явленого рахунку (п. 3.3 договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та компенсувати комунальні та експлуатаційні витрати.

Додатковою угодою від 31.08.2016 дія Договору продовжувалась до 31.08.2017 року.

Відповідно до п. 5.6 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна.

Листом від 07.11.2016 № 11 ТОВ "Профекта" просило розірвати договір оренди не житлового приміщення з 09.12.2016, у зв`язку з призупиненням діяльності підприємства.

На підтвердження повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцю, сторонами було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 09.12.2016.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів не виконав належним чином, у зв`язку із чим загальна сума заборгованості останнього за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 склала 49 947,59 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В статті 762 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на виконання умов договору були виставлені відповідачу рахунки на оплату оренди за спірний період на суму 81 322,16 грн., про що свідчать акти прийому-передачі наданих послуг №101 від 30.09.2015 на суму 4071,36 грн, №115 від 30.10.2015 на суму 5307,88 грн, №123 від 30.11.2015 на суму 5342,16, №9 від31.12.2015 на суму 6267,58 грн, №14 від 31.01.2016 на суму 6872,76 грн, №24 від 29.02.2016 на суму 6020,21 грн, №35 від 31.03.2016 на суму 6221,06 грн, №45 від 30.04.2016 на суму 4865,32 грн, №56 від 31.05.2016 на суму 4452,29 грн, №67 від 30.06.2016 на суму 4694,00 грн, №79 від 29.07.2016 на суму 4295,62 грн, №97 від 31.08.2016 на суму 4630,08 грн, №107 від 30.09.2016 на суму 4505,38 грн, №118 від 31.10.2016 на суму 5718,76 грн, №133 від 30.11.2016 на суму 6162,31 грн, №10 від 30.12.2016 на суму 1895,39 грн.

Відповідно до банківських виписок від 22.10.2015 на суму 4071,36 грн, від 12.04.2016 на суму 5307,88 грн, від 09.11.2016 на суму 3000,00 грн, від 21.12.2016 на суму 7021,33 грн, від 12.09.2017 на суму 9480,00 грн, від 13.09.2017 на суму 2,35 грн та прибутково касового ордеру №3884 від 20.11.2017 на суму 2491,65 грн. та наданого позивачем розрахунку відповідачем здійснено часткову оплату за договором оренди від 01.09.2015 на загальну суму 31 374,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після підписання сторонами Акту приймання-передачі частини не житлового приміщення та повернення орендованого майна, відповідачем не було здійснено повної оплати в погашення заборгованості по орендній платі та комунальних платежів. Заборгованість відповідача за договором оренди від 01.09.2015 склала 49 9947, 59 грн. Відповідач доказів, що спростовують доводи позивача суду не надав.

Отже, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором оренди в розмірі 49 947,59 грн підтверджена матеріалами справи.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 20.11.2017 по 23.05.2019 в сумі 9140,41 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди сторони встановили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,05% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства України правомірним буде нарахування відповідачу пені за період з 20.11.2017 по 19.05.2018.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 20.11.2017 по 19.05.2018, суд встановив, що її розмір становить 7798,67 грн. та підлягає частковому задоволенню у розмірі, визначеному судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4782,14 грн 3% річних та 18 452,50 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 18 452,50 грн та 3% річних в сумі 4782,14 грн, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 7967,57 грн та 3% річних в розмірі 4 760,53 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1345/19, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача та надано заяву вих. № 447 від 20.06.2019 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи № 908/1345/19 містяться копії Договору про надання правової допомоги № 3/19 від 05.04.2019, Додаткова угода № 2 до Договору про надання правової допомоги № 3/19 від 05.04.2019; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.05.2019; рахунок № 17 від 30.05.2019 на суму 1000,00 грн, платіжне доручення № 440 від 31.05.2019 на суму 1000,00 грн.

Договір про надання правової допомоги № 3/19 від 05.04.2019 укладений між ПрАТ "Бердянська міська стоматологічна поліклініка" та Адвокатським об`єднанням "Лексус плюс" в особі партнера Мастерова О.В., що діє на підстав статуту, за умовами якого адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу визначену п. 1.1. Договору.

Відповідно п. 2.3 договору, від імені адвокатського об`єднання по даному договору діє адвокат Мастеров О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 001884 від 05.11.2018).

Сторони погодили, що відповідно до п. 3.1 договору, розмір гонорару, а також умови його сплати визначаються сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Додаткова угода № 2 визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) Адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта" (код 39851963) на користь клієнта заборгованості, що виникла по договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2015.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано докази здійснення оплати професійних послуг адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 856,08 грн витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профекта", 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 97; ідентифікаційний код юридичної особи 39851963) на користь Приватного акціонерного товариства "Бердянська міська стоматологічна поліклініка", 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Земська, 19; ідентифікаційний код юридичної особи 02005243) заборгованість за договором оренди б/н від 01.09.2015 в розмірі 49 947,59 грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 59 коп), пеню в розмірі 7 798,67 грн (сім тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 67 коп.), 3% річних в розмірі 4 760,53 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят гривень 53 коп), інфляційних втрат в розмірі 7 967,57 грн (сім тисяч дев`ятсот шістдесят сім гривень 57 коп), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 856,08 грн (вісімсот п`ятдесят шість гривень 08 коп), судовий збір в розмірі 1 644,52 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 52 коп.). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 1 341,74 грн, 3% річних в розмірі 21,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 484, 93 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов