Рішення

від 05.08.2019 по справі 904/2173/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2173/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай України", м. Бориспіль Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будища", с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 301 944 грн. 91 коп. за договором поставки від 21.11.2018 № 211101

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будища" заборгованість в сумі 301 944 грн. 91 коп., з яких: 288 662 грн. 27 коп. - основний борг, 4 217 грн. 62 коп. - штраф, 2 012 грн. 50 коп. - 3% річних, 7 052 грн. 52 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 21.11.2018 № 211101.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 20.06.2019.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2019 розгляд справи відкладено на 18.07.2019, у зв`язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача в призначене засідання.

18.07.2019 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та докази сплати основного боргу.

У судовому засіданні 18.07.2019 представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі та надав відповідні докази.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2019 відкладено розгляд справи по суті на 01.08.2019.

31.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити у зв"язку із добровільною сплатою суми основного боргу у розмірі 288 662 грн. 27 коп.

Крім того, відповідач подав до суду клопотання про надання часу сторонам для примирення та вирішення питання щодо штрафних санкцій і перенесення судового засідання на іншу дату.

Враховуючи положення ст. ст. 202, 216, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.08.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, з урахуванням сплати відповідачем основного боргу.

01.08.2019 господарським судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будища" (покупець) укладено договір поставки № 211101 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець - приймати та оплачувати товар. Під товаром сторони розуміють макуху соєву та макуху соняшникову.

За п. 1.2. договору найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару буде визначатись сторонами у видаткових накладних, які будуть формуватись постачальником на підставі заявок покупця з подальшим виставленням рахунків-фактур для здійснення оплати товару.

Відповідно до п. 2.1. договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами у видатковій накладній до договору. Ціна включає в себе ПДВ 20%. Ціна не може бути переглянута сторонами після виставлення рахунку або підписання видаткової накладної.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що покупець зобов`язується оплачувати кожну окрему партію товару у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника таким чином:

- 100% вартості товару покупець оплачує згідно рахунку-фактури протягом трьох банківських днів.

Згідно з п. 3.1. договору покупець передає постачальнику запит (далі - заявка) на постачання певного асортименту та кількості товару. На основі заявки постачальник складає рахунок-фактуру із зазначенням ціни, кількості, асортименту товару, місця поставки товару.

Відповідно до п. 3.2. договору постачання товару здійснюється постачальником шляхом залучення третіх осіб, а саме підприємств-перевізників.

За п. 3.3. договору доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи.

Датою фактичного постачання товару є дата оформлення видаткової накладної (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору документи, що надаються одночасно до товару: видаткова накладна; рахунок-фактура; документи, перераховані в п. 4.3. договору (сертифікат якості виробника, завірений печаткою постачальника).

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1% вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 704 079 грн. 72 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 12 від 29.12.2018 на суму 145 563 грн. 10 коп. (строк оплати - до 04.01.2019 включно);

- № 5 від 21.01.2019 на суму 129 442 грн. 16 коп. (строк оплати - до 24.01.2019 включно);

- № 19 від 01.02.2019 на суму 152 875 грн. 20 коп. (строк оплати - до 06.02.2019 включно);

- № 35 від 13.02.2019 на суму 128 625 грн. 17 коп. (строк оплати - до 18.02.2019 включно);

- № 46 від 22.02.2019 на суму 147 574 грн. 09 коп. (строк оплати - до 27.02.2019 включно),

а також товарно-транспортними накладними:

- № Р12 від 29.12.2018 на суму 145 563 грн. 10 коп.;

- № Р5 від 21.01.2019 на суму 129 442 грн. 16 коп.;

- № Р19 від 01.02.2019 на суму 152 875 грн. 20 коп.;

- № Р35 від 13.02.2019 на суму 128 625 грн. 17 коп.;

- № Р46 від 22.02.2019 на суму 147 574 грн. 09 коп.

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень (а.с. 22, 23, 27, 28, 32, 33, 37-39, 41-43).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару:

- № 12 від 28.12.2018 на суму 145 563 грн. 10 коп. (а.с. 24);

- № 6 від 17.01.2019 на суму 129 442 грн. 16 коп. (а.с. 29);

- № 26 від 01.02.2019 на суму 152 875 грн. 20 коп. (а.с. 34);

- № 33 від 13.02.2019 на суму 128 625 грн. 17 коп. (а.с. 40);

- № 42 від 22.02.2019 на суму 147 574 грн. 09 коп. (а.с. 44).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме сплатив:

- за видатковою накладною № 12 від 29.12.2018 - 16.01.2019 у розмірі 133 100 грн. 09 коп., борг 12 463 грн. 01 коп. (а.с. 25, 26);

- за видатковою накладною № 5 від 21.01.2019 - 12.02.2019 у розмірі 129 442 грн. 16 коп., борг відсутній (а.с. 30, 31);

- за видатковою накладною № 19 від 01.02.2019 - 22.02.2019 у розмірі 152 875 грн. 20 коп., борг відсутній (а.с. 35, 36).

Видаткові накладні № 35 від 13.02.2019 та № 46 від 22.02.2019 не були оплачені.

У зв"язку з неоплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 288 662 грн. 27 коп. позивач звернувся з позовом до суду.

На підставі п. 6.1. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 217 грн. 62 коп., за видатковими накладними № 12, № 35, № 46.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 012 грн. 50 коп. за загальний період з 17.01.2019 по 17.05.2019 та інфляційні втрати у розмірі 7 052 грн. 52 коп. за загальний період з 17.01.2019 по 17.05.2019, за видатковими накладними № 12, № 35, № 46.

Водночас, сторони підтверджують, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач згідно платіжних доручень № 1056 від 14.06.2019, № 1089 від 04.07.2019 сплатив заборгованість у розмірі 288 662 грн. 27 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складала 288 662 грн. 27 коп.

З урахуванням положень п. 2.3. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Водночас, сторони підтверджують, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач згідно платіжних доручень № 1056 від 14.06.2019, № 1089 від 04.07.2019 сплатив заборгованість у розмірі 288 662 грн. 27 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 288 662 грн. 27 коп., за відсутністю предмету спору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, а саме: до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений розрахунок, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць, у зв`язку із чим розрахунок інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

Згідно перерахунку суду інфляційні втрати за загальний період з лютого по квітень 2019 складають 5 574 грн. 06 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв"язку з чим 3% річних у розмірі 2 012 грн. 50 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1% вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно видаткової накладної.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв"язку з чим штраф у розмірі 4 217 грн. 62 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 288 662 грн. 27 коп. підлягає закриттю, в іншій частині позовні вимоги позивача про стягнення 4 217 грн. 62 коп. - штрафу, 2 012 грн. 50 коп. - 3% річних, 5 574 грн. 06 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 904/2173/19 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 288 662 грн. 27 коп.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будища" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, 10, код ЄДРПОУ 41098096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай України" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 153-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 40681306) 288 662 грн. 27 коп. (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят дві грн. 27 коп.) основного боргу, 4 217 грн. 62 коп. (чотири тисячі двісті сімнадцять грн. 62 коп.) штрафу, 2 012 грн. 50 коп. (дві тисячі дванадцять грн. 50 коп.) 3% річних, 5 574 грн. 06 коп. (п"ять тисяч п"ятсот сімдесят чотири грн. 06 коп.) інфляційних втрат та 4 506 грн. 99 коп. (чотири тисячі п"ятсот шість грн. 99 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 05.08.2019

Суддя І.А. Рудь