Рішення

від 18.07.2019 по справі 910/6375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2019Справа № 910/6375/19

За позовомДержавного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 проскасування реєстраційних записів Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Габрієль Я.В. від відповідача:не з`явився від третіх осіб:не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне інвестиційно-будівельне госпрозрахункове підприємство "Інвестбуд-3000" (надалі - "Підприємство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс" (надалі - "Товариство"), в якому просить суд скасувати:

1) запис про право власності відповідача №22288547 на ? частку багатоповерхового житлового будинку (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2017, індексний №37031135;

2) запис про право власності відповідача №22288809 на ? частку багатоповерхового житлового будинку (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2017, індексний №37032187.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що право власності на спірне майно (об`єкт незавершеного будівництва) - багатоповерховий житловий будинок (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за відповідачем (як кінцевим набувачем) неправомірно, зокрема, у зв`язку з вчиненням кримінального злочину, що встановлено вироком Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 у кримінальній справі №758/14826/18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6375/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 13.06.2019, залучено до участі у розгляді справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринську Людмилу Володимирівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Крім того, зазначеною ухвалою зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм Олену Володимирівну надати суду інформацію щодо місця проживання (фактичного проживання) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах нотаріальної справи щодо набуття права власності ОСОБА_2 на багатоповерховий житловий будинок (літера А ), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391), з копіями відповідних підтверджуючих документів.

На виконання вимог ухвали від 22.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм Оленою Володимирівною надано відомості щодо місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 відкладено підготовче засідання до 27.06.2019.

В судовому засіданні 27.06.2019 представником позивача подано додаткові пояснення, у відповідності до яких вказував, на те, що: у випадку скасування записів про право власності №№ 22288547, 22288809 відновлення чинності попередніх записів не відбудеться, оскільки можливість відновлення записів про право власності, щодо яких проведено державну реєстрацію припинення права власності, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено; оскільки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносилися записи про перехід права власності на неіснуючий об`єкт нерухомості із очевидно неправомірною метою створити формальні передумови для незаконного заволодіння в подальшому належним позивачеві майном, правочини, на підставі яких такі записи вносилися, є такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними і визнання їх недійсними не вимагається.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу №910/6375/19 до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.07.2019.

В судове засідання 18.07.2019 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач та треті особи своїх уповноважених представників в судове засідання не направили.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд звертає увагу, що ухвали суду направлялися відповідачу та третім особам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печаток про відправлення на звороті таких ухвал, на відомі адреси їх місцезнаходження: зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо відповідача; та визначені в паспортах третіх осіб 2, 3 адреси їх реєстрації.

Проте, відповідні поштові відправлення не були вручені адресатам та були повернуті до суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвали господарського суду міста Києва по справі №910/6375/19 в силу положень наведеної норми вважаються такими, що були вручені відповідачу та третім особам, а відтак, останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та третіх осіб про причини неявки їх представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

При цьому, суд враховує, що відповідач правом на подачу відзиву на позов у визначені згідно положень Господарського процесуального кодексу України строки не скористалися, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 18.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п. 1.1 договору №1/10-08 на передачу функцій замовника (забудовника) від 01.10.2008, укладеного між Державним науково-виробничим підприємством "Центр Будінвест" (сторона-1) та Державним інвестиційно-будівельним госпрозрахунковим підприємством "Інвестбуд-3000" (сторона-2), сторона-1, яка у відповідності до положень Глави 61 ЦК України та на підставі Рішення Київради №419/1829 від 15.07.2004 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення прав користування землею" та Розпорядження КМДА від 05.09.2007 №1166 "Про проектування та будівництво житлового будинку з паркінгом" уклала договір оренди земельної ділянки від 19.11.2004, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №91-6-00375 від 26.11.2004, та набула юридичного статусу "Забудовника" ("Замовника") будівництва житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення (блок СПП) на вул. Гоголівській, 45 у Шевченківському районі м. Києва, передала на умовах цього договору стороні-2, а сторона-2 перебрала на себе від сторони-1 юридичний статус та функції "Забудовника" ("Замовника") будівництва житлового будинку з паркінгом та блоком СПП за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом п.п. 1.2, 1.3 вказаного договору на день його підписання сторона-1 виконала наступні будівельні роботи по будівництву житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення на АДРЕСА_1 : будівництво монолітного каркасу коробки будинку та коробки паркінгу з блоком СПП; заповнення монолітного каркасу коробки будинку та коробки паркінгу з блоком СПП цеглою; облаштування покрівлі будинку та блоку СПП. З дня підписання стороною-1 та стороною-2 цього договору, до сторони-2 переходять від сторони-1 усі функції (права та обов`язки) "Замовника ("Забудовника") будівництва житлового будинку з паркінгом та блоком СПП за адресою: АДРЕСА_1, якими сторона-1 була наділена у відповідності до положень законодавства України.

На підставі вказаного договору між сторонами було складено та підписано акт передачі незавершеного будівництва на баланс станом на 01.10.2008, у відповідності до якого на баланс Підприємства передано житловий будинок, блок СПП та підземний паркінг по АДРЕСА_1 .

Рішенням Київської міської ради ІХ сесії VI скликання від 15.03.2012 №313/7650 "Про передачу державному інвестиційно-будівельному госпрозрахунковому підприємству "Інвестбуд-3000" земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1" вирішено передати Підприємству, за умови виконання пункту 2 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1865 га для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_3 за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 18 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 26.11.2004 №91-6-00375 та угодою №1 до договору оренди земельної ділянки від 26.11.2004 №91-6-00375 від 23.04.2007 №91-6-00649.

28.03.2016 на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №28966087, яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №13897211 про право приватної власності ОСОБА_1 на багатоповерховий житловий будинок (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 04.04.2016, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованих в реєстрі за №№493,496, право приватної власності (по 1/2 частки за кожним із договорів) на багатоповерховий житловий будинок (літер А) загальною площею 5150,7 кв. м, житловою площею 986,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Записи про право приватної власності ОСОБА_2 за №№14015825,14017950, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №29095775 від 04.04.2016 та за індексним №29097844 від 05.04.2016.

12.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №37031135, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №22288547 про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком- Сервіс" на 1/2 частку багатоповерхового житлового будинку (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 12.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №37032187, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №22288809 про право приватної власності відповідача на другу 1/2 частку багатоповерхового житлового будинку (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спір у справі стосується законності записів №22288547 та №22288809 про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком-Сервіс" на багатоповерховий житловий будинок (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказує на те, що він є балансоутримувачем незавершеного будівництвом житлового будинку з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення на АДРЕСА_3 , розташованого на переданій йому в оренду згідно рішення Київської міської ради від 15.03.2012 №313/7650 земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1865 га.

Однак, йому стало відомо, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у цивільній справі №02/2-428/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 40 000 000,00 грн. між сторонами було затверджено мирову угоду, у відповідності до якої визнано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці площею 0,19 га за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м.

За змістом вказаної ухвали: звертаючись із заявою про стягнення заборгованості ОСОБА_1 вказував на те, що 10.09.2008 між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики на підставі якого останній отримав 40 000 000,00 грн. на будівництво житлового будинку і зобов`язався використовувати та повертати грошові кошти, отримані у позивача на умовах встановлених договором позики із кінцевим строком повернення 10.09.2010. Однак, відповідачем не було виконано належним чином зобов`язання за договором, позика в строк передбачений умовами договору повернута не була, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 37 000 000,00 грн. У подальшому 12.09.2012 між сторонами спору укладено мирову угоду відповідно до умов якої відповідач повністю визнав заборгованість та в рахунок погашення заборгованості за договором позики передав на користь позивача житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення розташований на земельній ділянці площею 0,19 га (рішення Київради №419/1829 від 15.07.2004) за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв. м, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень за договором інвестування будівництва укладеного між Державним інвестиційно-будівельним госпрозрахунковим підприємством "Інвестбуд-3000" та ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з дійсністю наведених обставин, 06.12.2016 Підприємством було подано апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у цивільній справі №02/2-428/2012, однак, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31.07.2018 у справі № 2-428/12 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства по цивільній справі №02/2-428 2012, як у справі провадження у якій втрачено, було закрито.

В той же час, вироком Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №758/14826/18 за наслідками розгляду кримінального провадження №12018100090011637 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, ухвалено затвердити угоду від 09.10.2018 про визнання винуватості укладену між прокурором Галушко П.П. та обвинуваченим ОСОБА_7 та визнано останнього винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Із мотивувальної частини вказаного вироку вбачається існування наступних обставин, встановлених у ході здійснення досудового розслідування:

- керівник апарату Дарницького районного суду м. Києва Медведєв О.М., будучи службовою особою Дарницького районного суду м. Києва та відповідно до наказу Голови Дарницького районного суду м. Києва №11-ОД від 08.06.2015 "Про відповідальних за наповнення Єдиного державного реєстру судових рішень електронними копіями судових рішень винесеними Дарницьким районним судом м. Києва в період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року", будучи відповідальним за наповнення Єдиного державного реєстру судових рішень електронними копіями судових рішень винесеними Дарницьким районним судом міста Києва у період з 01.01.2010 по 01.01.2013 та уповноваженим підписувати електронні копії судових рішень власним електронним цифровим підписом, протиправно використав надані йому повноваження та своє службове становище, умисно вчинивши кримінальні правопорушення;

- упродовж 2015-2017 років, у невстановлених на даний час осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, виник злочинний умисел на заволодіння рядом об`єктів нерухомого майна на підставі підроблених рішень Дарницького районного суду м. Києва;

- реалізовуючи злочинний умисел, невстановленими особами, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час, виготовлено підроблену ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428/2012, до якої внесено завідомо неправдиві відомості про сторони по справі, зміст позовних вимог та прийняте рішення за результатами судового розгляду, а саме: про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м.;

- у подальшому, підроблену ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428/2012, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., за невстановлених досудовим розслідуванням обставин передано керівнику апарату Дарницького районного суду м. Києва Медведєву О.М., який достеменно знав, що вищезазначена ухвала містить інформацію, що не відповідає дійсності, для подальшого внесення її електронної копії до автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень;

- керівник апарату Дарницького районного суду м. Києва Медведєв О.М., перебуваючи в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, розташованому за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, буд. 5А, діючи умисно, 02.02.2016 о 13 год. 19 хв., перебуваючи в автоматизованій системі документообігу суду під власним логіном користувача - "MEDVEDEV", вніс до переліку документів справи №02/2-428/2012, яка перебувала на розгляді судді Дарницького районного суду м. Києва Куренкова Є. С., документ за типом "Ухвала суду", а саме електронну копію підробленої ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428/2012 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., усвідомлюючи, те що вказана ухвала містить завідомо неправдиві відомості, щодо сторін у справі, предмету спору та тексту судового рішення, яку засвідчив власним цифровим підписом та 02.02.2016 о 13:23:38 скерував до Єдиного державного реєстру судових рішень, реєстраційний номер ЄДРСР: 55371361.

Також, додаючи до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру №НВ-0003138512019 від 14.05.2019 позивач вказує, що йому стало відомо про реєстрацію 12.12.2016 Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у місті Києві земельної ділянки з кадастровим №8000000000: НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі технічної документації з проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, складеної 10.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Паралель-8".

У відповідь на звернення Підприємства Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у місті Києві листом №9-26-0.22-5515/2-18 від 26.09.2018 повідомило, що у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрована заява Товариства стосовно передачі в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3 ), а відмовляючи в задоволенні заяви позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у місті Києві було зазначено про співпадання земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_3 із земельною ділянкою, виділеною рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 №313/7650 для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_3 .

Враховуючи наведені обставини позивач вказує, що підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у цивільній справі №02/2-428/2012 вказують на відсутність належних правових підстав для проведення державної реєстрації права приватної власності на багатоповерховий житловий будинок (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , існування якої станом на сьогоднішній день складують порушення законного інтересу позивача у прагненні завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За змістом ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, заоремо, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями ст.ст. 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; рішень судів, що набрали законної сили. У Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Так, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №165752634 від 07.05.2019 вбачається, що 22.03.2016 на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №28966087, яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №13897211 про право приватної власності ОСОБА_1 на багатоповерховий житловий будинок (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В той же час, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100090011637, за наслідками якого було складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, а вироком Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №758/14826/18 останнього визнано винним у вчиненні таких злочинів, було встановлено підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23.03.2012 у справі №02/2-428 (№02/2-428/2012) про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., яку внаслідок незаконних дій ОСОБА_7 було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

За змістом ст. 129 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (існування злочинних дій третіх осіб, спрямованих на незаконне заволодіння майном, на набуття якого у власність очікував позивач за наслідками завершення будівництва), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке є обов`язковими до виконання на всій території України.

Доказів оскарження вироку Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №758/14826/18 матеріали справи не містять, а представниками позивача в судовому засіданні було підтверджено, що такий вирок набрав законної сили.

Таким чином, має місце встановлення в судовому порядку факту того, що оформлення за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., було наслідком злочинних дій третіх осіб.

Отже, у визначеному законодавством порядку було встановлено незаконність правової підстави виникнення у ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., що в свою чергу свідчить про незаконність в силу приписів ст.ст. 3, 4, 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрації такого права за вказаною особою, адже права та обов`язки не можуть виникати з підробленого (не маючого в розумінні ст. 129 1 Конституції України законної сили) судового рішення.

Більш того, суд приймає до уваги той факт, що зібрані в матеріалах справи документи (в т.ч. висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 13.09.2018 №6543/18-42/19077/19078/18-42, складений судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання постанови прокурора Київської місцевої прокуратури №7 Галушко П.П. від 12.03.2018 про призначення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12017100100000081) свідчать про не існування в дійсності такого завершеного будівництвом об`єкту нерухомості як житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., адже судовими експертами встановлено, що єдиним запроектованим комплексом за будівельною адресою (адреса за проектом): АДРЕСА_1 , є багатоповерховий житловий будинок з паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, що знаходиться в стані незавершеного будівництва.

Тобто, відсутні правові підстави, з якими положення ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" пов`язують момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно з відкриттям нового розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

З огляду на викладене вбачається, що відкриття розділу та первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., є незаконним та не породжує будь-яких прав і обов`язків, а відтак, у останнього не існувало на момент подальшого відчуження (укладення з ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу від 04.04.2016) права власності на спірне нерухоме майно, а тому в силу приписів ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України воно не могло бути відчужене на користь ОСОБА_2 , а останнім, в свою чергу, на користь Товариства, адже вести мову про добросовісність таких набувачів в силу відсутності в дійсності існування такого об`єкту нерухомості неможливо.

За правилами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частин 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" було чітко визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із долучених представником позивача до матеріалів справи копій протоколів допиту свідка від 14.04.2018 ( ОСОБА_1 ), від 12.06.2018 та 15.06.2018 ( ОСОБА_2 ) вбачається, що за показаннями вказаних осіб у кримінальному провадженні №12017100100000081 вчинення договорів купівлі-продажу від 04.04.2016, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованих в реєстрі за №№493, 496, та актів приймання-передачі нерухомого майна від 07.09.2017 здійснювалося ними виключно на прохання третьої особи за грошову винагороду у розмірі 500 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що первинна реєстрація права власності на нерухоме майно - житловий будинок з підземним паркінгом та блоком соціально-побутового призначення, розташованим на земельній ділянці 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), загальною площею 5160,7 кв.м., за ОСОБА_1 (який в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужив таке майно ОСОБА_9 по ? частині, а останній, в свою чергу, відчужив його на користь Товариства) є наслідком злочинних дій третіх осіб та здійснена на підставі підробленого судового рішення, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження дійсного існування такого об`єкта нерухомості завершеного будівництвом у визначеному законом порядку, суд приходить до висновку про нікчемність: договорів купівлі-продажу від 04.04.2016, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованих в реєстрі за №№493, 496; актів приймання-передачі нерухомого майна від 07.09.2017, складених між ОСОБА_2 та Товариство, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи №22288547 та №22288809 про право приватної власності Товариства на 1/2 частки багатоповерхового житлового будинку (літер А) загальною площею 5150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки наведені правочини (в т.ч. акти) є наслідком злочину, а їх предмети (право власності) виникли на підставі підробленого судового рішення, що безумовно посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, адже нівелює основу діяльності держави в сфері державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - визнання державою таких прав.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

За таких обставин, існують правові підстав для скасування записів про право власності відповідача №22288547 та №22288809 на ? частки багатоповерхового житлового будинку (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391, внесені на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2017, індексний №37031135 та №37032187.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується наявність фактичного оспорення законного інтересу Підприємства у прагненні завершити будівництво, набути у власність та здійснити право власності на житловий будинок із паркінгом та блоком соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1 існуванням оскаржуваних записів про право власності Товариства, які було використано для реєстрації земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_3 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка на 57,7149% співпадає з переданою йому в оренду згідно рішення Київської міської ради від 15.03.2012 №313/7650 земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1865 га, для будівництва відповідного об`єкту, а тому, з урахуванням відсутності доказів дійсного (реального) існування зареєстрованого за Товариством об`єкту нерухомості, що завершений будівництвом у визначеному Законом порядку, суд вважає ефективним обраний позивачем способі захисту такого інтересу.

При цьому, суд враховує, що в розрізі обставин спірних правовідносин задоволення заявлених позивачем в межах даного спору позовних вимог в певній мірі не усуває можливої необхідності вчинення ним в подальшому додаткових засобів захисту своїх прав та інтересів, пов`язаних з предметом спору у даній справі (в т.ч. шляхом ініціювання нового звернення до суду), однак, в силу закріплених в приписах ст. 2 Господарського процесуального кодексу України принципів здійснення судочинства та визначених позивачем на власний розсуд меж спору у даній справі, так обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Підприємства та скасування спірних записів про право власності Товариства.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" задовольнити повністю.

2. Скасувати запис про право власності №22288547, а саме: про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24а; ідентифікаційний код 41571026) на 1/2 частку багатоповерхового житлового будинку (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2017, індексний №37031135.

3. Скасувати запис про право власності №22288809, а саме: про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24а; ідентифікаційний код 41571026) на 1/2 частку багатоповерхового житлового будинку (літера А), загальною площею 5 150,7 кв.м., житловою площею 986,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №886791980391, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2017, індексний №37032187.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24а; ідентифікаційний код 41571026) на користь Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства "Інвестбуд-3000" (03113, м. Київ, пр. Артилерійський, буд. 7-9; ідентифікаційний код 31171450) судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 02.08.2019.

Суддя Р.В. Бойко