Рішення

від 25.07.2019 по справі 925/731/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/731/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом державного підприємства Завод імені В.О. Малишева до товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМАКС.УКР про стягнення 128232 грн. 02 коп .,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - державне підприємство Завод імені В.О. Малишева звернувся в господарський суд Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМАКС.УКР про стягнення 128232 грн. 02 коп., з них: 13700 грн. 02 коп. попередньої оплати, 114532 грн. неустойки, та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару по договору поставки № 432gn від 28.08.2016 року.

У позовній заяві позивач просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2019 року у справі № 922/1538/19 позовну заяву ДП Завод імені В.О. Малишева до ТОВ до товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМАКС.УКР про стягнення 128232,02 грн. передано за встановленою підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою суду Черкаської області від 19.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду по ній відкрито провадження у справі № 925/731/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в особі свого представника подав 23.07.2019 року клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні, письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін не заперечував, у судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

08.08.2016 року між позивачем - державним підприємством Завод ім. В.О.Малишева , як покупцем, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАМАКС.УКР , як постачальником, був укладений договір поставки № 432gn (далі - Договір, а.с. 37-40), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець в порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі в тексі Договору - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

У договорі сторонами погоджені всі його істотні умови, визначені умови поставки, порядок розрахунків, прийняття товару, відповідальність сторін, зокрема:

п. 1.2. - поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін. Покупець має право поставити на листі постачальника резолюцію про згоду із умовами, викладеними у ньому, в такому разі окремий лист покупцем не складається. За згодою сторін листи від імені покупця (резолюції на листах постачальника) мають юридичну силу додатків до цього договору лише у разі, якщо вони підписані директором комерційним (виконуючим обов`язки директора комерційного);

п. 1.4. - право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше;

п. 2.1. - ціна договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим договором;

п. 2.2. - вартість окремих одиниць та партії товару в цілому визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку, передбаченому в п. 1.2. цього договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника;

п. 2.4. - покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5. договору, якщо інші умови і строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п. 1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар;

п. 2.5. - оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі;

п. 2.7. - зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця;

п. 3.1. - постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків, згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. договору, якщо інші умови та строк поставки, не визначені сторонами у тому ж порядку;

п. 6.1. - за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором. Штрафні санкції підлягають стягненню в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків;

п.п. 6.2.2. п. 6.2. - у разі порушення постачальником зобов`язань, передбачених п.п. 5.2., 8.2. цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості товару (на момент придбання), при постачання/експлуатації якою було допущено порушення, передбачене зазначеними вище пунктами, за кожен день порушення, окремо щодо кожного випадку порушення;

п. 8.4. - сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором припиняється через 3 роки від дня, коли такі зобов`язання мали бути ним виконанні;

п. 8.5. - сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності за вимогами покупця за цим договором (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складатиме три роки;

п. 9.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2016 року, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання. Зобов`язання покупця за цим договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до положень п. 4.5. цього договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

До Договору сторонами погоджені Специфікації № 1 від 08.08.2016 року , від 24.10.2016 року згідно з якою, сторони дійшли згоди про поставку наступного товару: муфта для компресора GA 160, зав. № AIF 076015, інв. № 154583, парт. № 1614873800 на суму 7536 грн. з ПДВ, теплова пушка Термія ТП 9000/380 9 кВт вартістю 7997,61 грн. з ПДВ, теплова пушка Термія ТП 5000/380 5 кВт на суму 5702,40 грн. з ПДВ, загальна сума становить 21236 грн. 01 коп. (а.с. 41-42).

У зазначених специфікаціях сторони погодили наступне:

у специфікації від 08.08.2016 року - за бажанням покупця допускається 100 % передоплата; умови та строк поставки: протягом 30 днів після підписання договору на склад покупця;

у специфікації від 24.10.2016 року - умови оплати: 100% передплата; строк поставки: 10 діб після 100% передплати, умови поставки DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків.

Специфікації підписані сторонами Договору, скріплені їхніми печатками.

Відповідачем, як продавцем, був виставлений позивачу, як покупцю, Рахунок-фактуру № 0111-28 від 01.11.2019 року на суму 13700 грн. з ПДВ на оплату товару за специфікацією від 24.10.2016 року (а.с. 43).

Із виписки з особового рахунку за 16.11.2016 вбачається, що позивачем, як покупцем, перераховано на рахунок відповідача, як продавця, за рахунком № 0111-28 від 01.11.2019 року, попередню оплату у розмірі 13700 грн. 02 коп.

Відповідач свого обов`язку із поставки товару за Договором не виконав, у зв`язку із чим, позивач направив на його адресу 24.01.2017 року претензію за вих. № 380/16 із повідомленням про відмову від договору в односторонньому порядку та розірвання договору з 24.01.2017 року на підставі п.п. 8.1., 8.2. Договору, та з вимогою повернути сплачену позивачем на користь відповідача попередню оплату у розмірі 13700 грн. 02 коп. (а.с. 45-46, докази направлення відповідачу а.с. 47).

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви, відповідач поставку оплаченого товару на суму 13700 грн. 02 коп. не здійснив, кошти попередньої оплати не повернув, у зв`язку з чим, на підставі п.п. 6.2.2. п. 6.2., п.п. 8.4., 8.5. Договору, позивач також на цю суму нарахував неустойку у розмірі 114532 грн. за період з 04.02.2017 року по 20.05.2019 року.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 13700 грн. 02 коп. та стягнення 114532 грн. неустойки за період з 04.02.2017 року по 20.05.2019 року.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору поставки № 432gn від 08.08.2016 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із викладених обставин справи вбачається, що сторонами був укладений договір поставки № 432gn від 08.08.2016 року та специфікація від 24.10.2016 року на поставку товару - теплова пушка Термія ТП 9000/380 9 кВт вартістю 7997,61 грн. з ПДВ, теплова пушка Термія ТП 5000/380 5 кВт на суму 5702,40 грн. з ПДВ, загальною вартістю 13700 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 1.2. Договору, для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків, згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п. 1.2. договору, якщо інші умови та строк поставки, не визначені сторонами у тому ж порядку;

У специфікації від 24.10.2016 року сторони погодили, що умови оплати за товар - 100% передплата; строк поставки: 10 діб після 100% передплати, умови поставки - DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків.

На виконання умов Договору та Специфікації відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 0111-28 від 01.11.2019 року на суму 13700 грн. з ПДВ.

Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 16.11.2016 року попередньої оплати у сумі 13700 грн. 02 коп. за рахунком-фактурою № 0111-28 від 01.11.2019 року, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано.

Відповідач протягом встановленого строку товар не поставив, суму попередньої оплати за цей товар не повернув, а отже вимога про її стягнення в судовому порядку судом визнається обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У п.п. 6.2.2. п. 6.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником зобов`язань, передбачених п.п. 5.2., 8.2. цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості товару (на момент придбання), при постачання/експлуатації якою було допущено порушення, передбачене зазначеними вище пунктами, за кожен день порушення, окремо щодо кожного випадку порушення.

Відповідно до п.п. 8.4., 8.5. Договору, сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором припиняється через 3 роки від дня, коли такі зобов`язання мали бути ним виконанні. Сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності за вимогами покупця за цим договором (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складатиме три роки;

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем строку поставки товару та не повернення попередньої оплати, керуючись зазначеними положеннями договору, позивач заявив вимогу про стягнення неустойки у розмірі 114532 грн. за період з 04.02.2017 року по 20.05.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

Частиною 2 статті 22 ГК України встановлено, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач - державне підприємство Завод імені В.О. Малишева , яке є стороною Договору, є державним підприємством, його засновником і учасником є державний концерн Укроборонпром .

Згідно Статуту державного концерну Укроборонпром ( https://ukroboronprom.com.ua/uk/pro-kontsern/dokumenty/statut ), державний концерн Укроборонпром (далі - Концерн) є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1221 Про утворення Державного концерну Укроборонпром . Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Таким чином, позивач є державним підприємством та належить до державного сектора економіки, зобов`язання, за порушення якого стягується неустойка (пеня), не є грошовим, тому до спірних правовідносин застосовуються вимоги ч. 2 ст. 231 ГК України, а погоджений сторонами п.п. 6.2.2. п. 6.2. Договору не відповідає зазначеним нормам закону, тому судом проведений власний обрахунок пені за період прострочення поставки товару на суму 13700 грн. 02 коп. з 04.02.2017 року по 20.05.2019 року, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, що становить 11453 грн. 22 коп., і в такому розмірі підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин справи, умов договору та наведених норм законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним із зазначених у ньому підстав частково у розмірі 13700 грн. 02 коп. попередньої оплати та 11453 грн. 22 коп. пені.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1923 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАМАКС.УКР , код ЄДРПОУ 39303774, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, б. 47, оф. 423, рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 354347, на користь Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева , код ЄДРПОУ 14315629, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р НОМЕР_2 в АБ Укргазбанк м. Київ, МФО 320478, ІПН 143156220397 - 13700 грн. 02 коп. попередньої оплати, 11453 грн. 22 коп. пені, 1923 грн. 48 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині стягнення 103078 грн. 78 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.08.2019 року.

Суддя В.М. Грачов