Рішення

від 25.07.2019 по справі 925/594/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Черкаси справа № 925/594/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства "Сербинівське" до приватного підприємства "Олімп" про стягнення 72380 грн. 57 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Сербинівське" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Олімп" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт №30-09/17 від 30.09.2017 року, 72380 грн. 57 коп., з яких: 47 962 грн. 96 коп. основного боргу, 7367 грн. 90 коп. пені, 8729 грн. 26 коп. штрафу, 2089 грн. 35 коп. 3% річних, 6231 грн. 10 коп. інфляційних втрат та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо порядку і строків розрахунку за виконану роботу по договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 30-09/17 від 30.09.2017 року, укладеному сторонами.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/594/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в особі свого представника 27.06.2019 року подав клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов та відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням керівника підприємства на лікуванні.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року розгляд справи відкладався на 25.07.2019 року.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подав, відзив на позов суду не направив, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Позивач в особі свого представника подав 25.06.2019 року клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. № 19111/19), позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши подані сторонами зави по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

30.09.2017 року між відповідачем - приватним підприємством Олімп , як замовником, та позивачем - приватним підприємством Сербинівське , як підрядником, укладено договір підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 30-09/17 (далі - Договір, а.с. 15-16), за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботу по збиранню сільськогосподарських культур урожаю 2017 року власним комбайном: Case 6140 (комплектація: жатки зернові, столи, візки для жатки) на пальному виконавця, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Сторони договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема:

п. 1.2.-1.3. - підрядник виконує роботу власним екіпажем та власною технікою. Місцезнаходження полів, на яких мають виконуватися роботи, будуть повідомлені виконавцю замовником додатково. Подача та повернення техніки проводиться за рахунок підрядника;

п. 4.1. - після виконання робіт складається акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2 календарних днів з моменту завершення виконаних робіт, якість та їх вартість згідно п.п. 1.1., 1.2. даного договору;

п. 4.2. - оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або касу виконавця на підставі рахунків, підтвердженими актами приймання-передачі виконаних робіт і підписаних відповідальними особами замовника та підрядника, протягом 5 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Відлік банківського дня починається з наступного банківського дня від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт;

п. 5.1. - за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть матеріальну і майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України;

п. 5.2. - в разі порушення замовником строків розрахунків з підрядником, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожний день затримки.

Згідно п. 9.1. Договору, договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Закінчення строку дії договору не є підставою для відмови сторін договору від виконання в повному обсязі зобов`язань, що виникли під час дії даного договору, чи будь-яким чином пов`язані або витікають з умов договору.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із акта виконаних робіт № 69 від 25.10.2017 року вбачається, що позивач виконав роботи з обмолоту кукурудзи 123,14 га на загальну суму 247962 грн. 96 коп., а відповідач ці роботи прийняв в повному обсязі і без зауважень, про що свідчить підпис його представника і печатка юридичної особи на цьому акті (а.с. 19).

Позивач виставив відповідачу рахунок № 87 від 25.10.2017 року на суму 247962 грн. 96 коп., склав і подав податкову накладну від 25.10.2017 року № 86 (а.с.17-18).

Відповідач з позивачем розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач 21.12.2018 року направив на адресу відповідача претензію-вимогу за вих. № 2112 про виконання умов договору з вимогою про сплату боргу та 15.04.2019 року повідомлення за вих. № 15/1 про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості (а.с. 20-21).

Вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді і виконання, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

За розрахунком позивача борг відповідача станом на день звернення до суду склав: 47962 грн. 96 коп. боргу та нарахованих на суму боргу пені в сумі 1525,62 грн. за період з 02.11.2017 по 14.12.2017 року, 1600,52 грн. за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 року, 1471,74 грн. за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 року, 1876,47 за період з 02.03.2018 по 12.04.2018 року, 893,56 грн. за період 13.04.2018 по 02.05.2018 року, 8729 грн. 26 коп. штрафу, 2089,35 грн. 3 % річних, 6231,10 інфляційних втрат за період прострочення з 02.11.2017 по 15.04.2019 року. Вимога про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 30-09/17 від 30.09.2017 року, вимоги позивача витікають із прав та обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду, загальні положення про підряд визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 837ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У пунктах 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що після виконання робіт складається акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2 календарних днів з моменту завершення виконаних робіт, якість та їх вартість згідно п.п. 1.1., 1.2. даного договору; оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або касу виконавця на підставі рахунків, підтвердженими актами приймання-передачі виконаних робіт і підписаних відповідальними особами замовника та підрядника, протягом 5 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Відлік банківського дня починається з наступного банківського дня від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свій обов`язок за Договором в повному обсязі, сторони підписали акт виконаних робіт 25.10.2017 року, підрядник виписав цього ж дня 25.10.2017 року відповідний рахунок на оплату, тобто оплата за цим актом та рахунком мала бути проведена замовником з 26.10.2017 року протягом п`яти банківських днів.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач частково заборгованість за договором сплатив, а саме: 21.11.2017 року - 100000 грн., 28.11.2017 року - 50000 грн., 30.11.2017 року - 50000 грн., тому станом на день подання позову борг за договором склав 47962 грн. 96 коп.

Таким чином, факт надання послуг та їх несплати відповідачем за договором підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 30-09/17 від 30.09.2017 року на суму 47962 грн. 96 коп. матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивач просив стягнути з відповідача нарахованих на суму боргу пеню в сумі 1525,62 грн. за період з 02.11.2017 по 14.12.2017 року, 1600,52 грн. за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 року, 1471,74 грн. за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 року, 1876,47 за період з 02.03.2018 по 12.04.2018 року, 893,56 грн. за період 13.04.2018 по 02.05.2018 року, 8729 грн. 26 коп. штрафу, 2089,35 грн. 3 % річних, 6231,10 інфляційних втрат за період прострочення з 02.11.2017 по 15.04.2019 року.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

У пункті 5.2. Договору сторони погодили, що в разі порушення замовником строків розрахунків з підрядником, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожний день затримки.

Як вище зазначено, оплату за отримані від позивача роботи відповідач мав здійснити з 26.10.2017 року протягом п`яти банківських днів, тобто до 01.11.2017 року. Суд погоджується із позивачем, що прострочення виконання зобов`язання починається із 02.11.2017 року.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат і 3% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань N 14 від 17.12.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 249 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено штраф за кожен день прострочення зобов`язання, що суперечить зазначеним нормам законодавства, тому виходячи із положень Договору, до відповідача може бути застосовано штраф за несвоєчасне виконання його грошового зобов`язання 0,1 %, що становить 47 грн. 96 коп. і в такому розмірі підлягає до стягнення.

З огляду на викладені обставини справи, враховуючи попередній висновок суду про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, судом перевірено і визнано вірними обрахунки заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат за період прострочення, тому такі вимоги позивача як і стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним частково, а саме в частині вимог про стягнення 47 962 грн. 96 коп. основного боргу, 7367 грн. 90 коп. пені, 47 грн. 96 коп. штрафу, 2089 грн. 35 коп. 3% річних, 6231 грн. 10 коп. інфляційних втрат і в цій частині його задовольняє, в задоволенні решти вимог відмовляє з вищезазначених підстав.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Олімп , код ЄДРПОУ 32750579, місцезнаходження: 19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Комарова, 1 А на приватного підприємства Сербинівське , код ЄДРПОУ 37829040, місцезнаходження: 37433, Полтавська область, Гребінківський р-н, с. Сербинівка, вул. Миру, 4, п/р НОМЕР_1 в ПАТ Полтава-банк , МФО 331489 - 47 962 грн. 96 коп. основного боргу, 7367 грн. 90 коп. пені, 47 грн. 96 коп. штрафу, 2089 грн. 35 коп. 3% річних, 6231 грн. 10 коп. інфляційних, 1921 грн. судових витрат.

В частині стягнення 8681 грн. 30 коп. штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повне рішення складене 02.08.2019 року.

Суддя В.М. Грачов