Рішення

від 15.04.2019 по справі 205/1077/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

15.04.2019 Єдиний унікальний номер 205/1077/19

Єдиний унікальний номер 205/1077/19

Провадження № 2/205/1159/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерне Бюро Франке Інтернешенал про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки, компенсацію за порушення строків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ ІБФІ про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки, компенсацію за порушення строків та моральної шкоди.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що він працював на посаді технічного директора у ТОВ ІБФІ з 01 жовтня 2007 року по 07 грудня 2018 року, посадовий оклад становив 7 500 гривень. Відповідач здійснював виплату заробітної плати, проте з 01 вересня 2018 року та до часу звільнення 07 грудня 2018 року припинив виплачувати заробітну плату. Наказом № 80-к/2018 від 05 грудня 2018 року позивача було звільнено на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП. Згідно з довідкою № 73/18 від 07 грудня 2018 року заборгованість по виплаті заробітної плати становить 11 349 гривень 99 коп. та заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки становить 21 332 гривні 50 коп., а всього 32 682 гривні 49 коп. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 349 гривень 99 коп., заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 21 332 гривень 50 коп., середній заробіток за час затримки у розмірі 11 526 гривень 06 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 257 гривень 98 коп., а також моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Відповідачеві ТОВ Інженерне Бюро Франке Інтернешенал у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 19-к від 01 жовтня 2007 року, позивача 01 жовтня 2007 року було зараховано на посаду технічного інспектора на ТОВ ІБФІ (а.с. 15).

05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 наказом № 29-в/2017 від 19 вересня 2017 року було переведено на посаду технічного директора (а.с. 15).

07 грудня 2018 року позивача звільнено з роботи на підставі наказу № 180-К/2018 від 05 грудня 2018 року згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с. 15-16).

Згідно з довідкою від 07 грудня 2018 року вих. № 73/18, заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем станом на 07 грудня 2018 року становить 11 349 гривень 99 коп., заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки за 106 календарних днів становить 21 332 гривні 50 коп., а загальна заборгованість складає 32 682 гривні 49 коп. (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом),але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач стверджує, що відповідач не провів з ним розрахунок в строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, та фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не здійснив до теперішнього часу. При цьому, будь-яких відомостей від відповідача щодо зменшення існуючого розміру заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 до суду не надходило.

Тому, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ ІБФІ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 07 грудня 2018 року у розмірі 11 349 гривень 99 коп., а також заборгованість за невикористані 106 календарних днів щорічної відпустки станом на 07 грудня 2018 року у розмірі 21 332 гривень 49 коп.

Щодо позовних вимог про компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд виходить з наступного.

Статтею 34 ЗУ Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

У статтях 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Виплата компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Отже, на підставі зазначених вимог закону відповідач повинен виплатити позивачеві компенсацію втрати частини його доходів, яка обчислюється відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Відповідно до положень ст. 1, ч. 2 ст. 2 ЗУ Про оплату праці та Інструкції зі статистики заробітної плати , затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, яка детально визначає структуру заробітної плати та те, вбачається, що індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати входять до фонду додаткової заробітної плати. Останні не обмежені позовною давністю і підлягають стягненню за весь період заборгованості.

Оскільки відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач на момент звільнення позивача не здійснив виплати всіх сум, що належать позивачу, то суд вважає, що слід компенсувати втрату частини доходів починаючи з 01 вересня 2018 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 257 гривень 98 коп. також підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 11 526 гривень 06 коп. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Однак, розрахунки середнього заробітку, що наведені позивачем у позовній заяві, не підтверджені жодними належними, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Жодних доказів, які б підтверджували розмір отриманої позивачем заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, які передували звільненню, стороною позивача суду не надано, як не надано і жодних доказів на підтвердження кількості фактично відпрацьованих позивачем протягом двох місяців робочих днів. Документів, які б підтверджували графік роботи позивача у ТОВ ІБФІ матеріали справи також не містять.

Будь-яких клопотань про витребування доказів позивачем до суду подано не було.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищевикладене позбавляє суд можливості здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 11 526 гривень 06 коп. не доведені належними та допустимими доказами, враховуючи, що суд не може збирати докази з власної ініціативи, а позивач клопотань про витребування доказів не заявляв, що позбавляє суд можливості здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, то у задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, суд виходить з наступного.

Одним із способів захисту трудових прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також ч. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснює, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із невиплатою йому при звільненні заробітної плати.

Визначаючи розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди суд враховує те, що невиплата позивачу заробітної плати сталась з вини відповідача, що порушує його законні права та інтереси, а також враховує той факт, що з вини відповідача ОСОБА_1 був позбавлений грошових коштів та у зв`язку з цим зазнав негативних емоцій та стресу, а також був вимушений докласти додаткових зусиль для свого матеріального забезпечення.

Враховуючи встановлені обставини, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним та нічим не доведеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 1 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на 07 грудня 2018 року у розмірі 11 349 гривень 99 коп., заборгованість за невикористані 106 календарних днів щорічної відпустки станом на 07 грудня 2018 року у розмірі 21 332 гривень 50 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01 вересня до 07 грудня 2018 року у розмірі 257 гривень 98 коп., та 1 500 гривень моральної шкоди, а всього 34 440 гривень 47 коп.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 34 440 гривень 47 коп. 1% ціни позову становить 344 гривні 41 коп. (34 440 гривень 47 коп. / 100% = 344 гривні 41 коп.), що є менше від визначеного ЗУ Про судовий збір мінімального розміру судового збору, тому підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 ЗУ Про оплату праці , ст. ст. 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. 3, ч.ч. 1, 2 с. 94, ст. 115, ч. 1 ст. 116, ст. 117, ст.ст. 221, 231, 232, 237 1 КЗпП України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерне Бюро Франке Інтернешенал (ЄДРПОУ 34563125, юридична адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 8-Б) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі з 01 вересня 2018 року по 07 грудня 2018 року у розмірі 11 349 (одинадцять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 99 коп., заборгованість за невикористані 106 календарних днів щорічної відпустки станом на 07 грудня 2018 року у розмірі 21 332 (двадцять одна тисяча триста тридцять дві) гривень 50 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01 вересня до 07 грудня 2018 року у розмірі 257 (двісті п`ятдесят сім) гривень 98 коп., 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень моральної шкоди, а всього 34 440 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок) гривень 47 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерне Бюро Франке Інтернешенал (ЄДРПОУ 34563125, юридична адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 8-Б) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: