Рішення

від 30.07.2019 по справі 120/1209/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 липня 2019 р. Справа № 120/1209/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Ониська М.М.

представника відповідача: Сивого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Балт"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Балт з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Балт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2015 по 31.07.2018 та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 31.07.2018. За наслідками перевірки складено акт від 14.11.2018 №5682/14-11/34887335, у якому контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення платником податків пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 164.6 ст. 164. пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, згідно з якими ТОВ Агро Балт порушено строки сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб з орендної плати; порушення платником податків пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, згідно з якими ТОВ Агро Балт не оподатковано доходи у вигляді процентів отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидентів у розмірі 17 292, 74 грн. (4 квартал 2015 р.), а також у розмірі 34 555,29 грн. (1 квартал 2016 р.).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0055721306 від 06.12.2018, згідно з яким визначено податкове зобов`язання у розмірі 417 744,02 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 921 858,36 грн., а також визначено пеню у розмірі 31,22 грн.;

- №0012561402 від 06.12.2018, згідно з яким визначено податкове зобов`язання у розмірі 51 848,03 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 12 962,01 грн.

Таким чином, вважаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення безпідставними, необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

06.05.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якої позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на доходи фізичних осіб з орендної плати при виплаті доходу на користь громадян за період з 01.08.2015 по 30.07.2018 на суму - 872008,67 грн., в т.ч.: за листопад 2015 року в сумі - 44973,53 грн., за травень 2016 року в сумі - 9207,85 грн., за червень 2016 року - 28488,12 грн., за жовтень 2017 року - 77938,56 грн., за грудень 2017 року - 278572,24 грн., за січень 2018 року - 61123,63 грн., за лютий 2018 року -72533,23 грн., за березень 2018 року - 164437,68 грн., за квітень 2018 року - 133907,23 грн., за травень 2018 року - 826,60 грн.

Станом на 30.07.2018 податок на доходи фізичних осіб з орендної плати не сплачено на суму 417744,02 грн. (при цьому виплата орендної плати здійснена) в т.ч.: за травень 2018 року в сумі -138962,90 грн., за червень 2018 року в сумі - 153233,53 грн., за липень 2018 року в сумі - 125547,59 грн.

Стаття 168 ПКУ регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Згідно з п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БКУ).

Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (пп. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПК України).

Відповідно до ст. 64 БКУ податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Позивач стверджує, що пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Також скаржник стверджує, що застосовування штрафної санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України є безпідставним, адже основна вимога щодо повноти, своєчасності сплати податку не зважаючи на сплату податку не на той рахунок, платником податку дотримана.

Відповідно до змісту адміністративної позову TOB "Arpo Балт" не заперечується помилкова сплата ПДФО.

Постановою ВСУ від 10.11.2015 №21-2919а15 висловлено правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 Кодексу.

Положеннями статті 127 Кодексу встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналіз правової позиції суду дозволяє дійти висновку про те, що для визначення норми якої саме статті Кодексу (126 або 127) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з`ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з дій сталася першою (виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку).

Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Кодексу строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Кодексу. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Кодексу.

При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декільком правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Таким чином, відповідач зазначає, що він діяв в межах та у спосіб встановлений законом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

26.06.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 27.09.2018 №2415, №2416, №2417, №2418, 32419 виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, на підставі ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від №5584 від 11.09.2018, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Агро Балт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2015 по 31.07.2018, валютного законодавства за період з 01.08.2015 по 31.07.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 31.07.2018.

Результати перевірки оформлено актом від 14.11.2018 №5682/14-11/34887335 про результати документальної планової виїзної перевірки TOB Агро Балт податкового законодавства за період з 01.08.2015 по 31.07.2018, валютного - за період з 01.08.2015 по 31.07.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2014 по 31.07.2018.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 185.1 б ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість, який не підлягає сплаті в бюджет та повністю залишається в розпорядженні платника в загальній сумі 86640 грн., в т.ч. за грудень 2016 року в сумі 86640 грн.;

- п. 270.1 ст. 270 ПК України ТОВ Агро Балт занижено податкові зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 2365 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 2365 грн.;

- п. 49.1 ст. 49, п. 286.4 ст. 286 ПК України ТОВ Агро Балт не подано до Жмеринської ОДПІ податкову декларацію з орендної плати за землю за 2017 рік по новоукладених договорах оренди землі, по строку подання до 20.12.2017;

- пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України - не оподатковано доходи у вигляді інжинірингу, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента: в ІV кв. 2015 р. на суму 755,01 дол. США / 17292,74 грн., (виплата здійснена по контракту №ВА-02-12 від 05.03.2012, укладений із TRITTICO HOLDINGS LIMITED , Cyprus; в І кв. 2016 р. на суму 1439,76 дол. США / 34555,29 грн., (виплата здійснена по контракту №2/ТВ від 01.09.2009, укладений із TRITTICO HOLDINGS LIMITED , Cyprus;

- перевіркою щодо порядку видачі готівки під звіт та її використання, встановлено, що підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки без подання одержувачами коштів платіжного документа встановленої форми та змісту (згідно Положення про форму та зміст розрахункових документів №13 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016), який би підтверджував сплату покупцем коштів, та порушено п. 2.11, п. 7.39 та п. 7.37 вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 (із змінами та доповненнями) та Розділ 16 п. 3, Розділ 58 п. 1, п. 7 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою правління НБУ від 29.12.2017 №148, яке набуло чинності з 05.01.2018 на загальну суму 1235,00 грн.;

- п. 3.1, п. 3.4, 3.5, 3.6 та п. 7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме готівкові кошти за оренду земельної ділянки (земельного паю) видавались фізичній особі - орендодавцю, яка на дату виплат була померлою, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичною особою готівкових коштів в загальній сумі - 2500 грн.;

- п.п. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з недостовірними відомостями;

- п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.1 пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України несвоєчасне перерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати в сумі 872008,67 грн., в т.ч.: за листопад 2015 року в сумі 44973,53 грн., за травень 2016 року в сумі 9207,85 грн., за червень 2016 року - 28488,12 грн., за жовтень 2017 року - 77938,56 грн., за грудень 2017 року - 278572,24 грн., за січень 2018 року - 61123,63 грн., за лютий 2018 року - 72533,23 грн., за березень 2018 року - 164437,68 грн., за квітень 2018 року - 133907,23 грн., за травень 2018 року - 826,60 грн.;

- п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.1 пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати в сумі 417744,02 грн. в т.ч.: за травень 2018 р. в сумі 138962,90 грн., за червень 2018 р. в сумі 153233,53 грн., за липень 2018 р. в сумі 125547,59 грн.

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих 06.12.2018 податкових повідомленнях - рішеннях:

- №0055721306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковим зобов`язанням 417744,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 921858,36 грн. та нарахована пеня в сумі 31,22 грн.;

- №0012561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, в тому числі за податковим зобов`язанням 51848,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12962,01 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими за результатами перевірки, ТОВ Агро Балт подало скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просило скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 04.03.2019 №10357/6/99-99-11-05-01-25, яким залишило без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 06.12.2018 30055721306 та №0012561402, а скаргу ТОВ Агро Балт без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 06.12.2018 №0055721306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковими зобов`язаннями в розмірі 417744,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 921858,36 грн., пені в розмірі 31,22 грн., суд виходить із такого.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що підприємством порушено строки сплати (перерахування) до бюджету нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з чим порушено пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, у результаті чого платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на доходи фізичних осіб з орендної плати при виплаті доходу на користь громадян за період з 01.08.2015 по 30.07.2018 на суму 872008,67 грн., в т.ч.: за листопад 2015 року в сумі 44973,53 грн., за травень 2016 року в сумі 9207,85 грн., за червень 2016 року - 28488,12 грн., за жовтень 2017 року - 77938,56 грн., за грудень 2017 року - 278572,24 грн., за січень 2018 року - 61123,63 грн., за лютий 2018 року - 72533,23 грн., за березень 2018 року - 164437,68 грн., за квітень 2018 року - 133907,23 грн., за травень 2018 року - 826,60 грн.

Як зазначено в акті перевірки, станом на 30.07.2018 податок на доходи фізичних осіб з орендної плати не сплачено, при цьому виплата орендної плати здійснена на суму 417744,02 грн. в т.ч.: за травень 2018 року в сумі 138962,90 грн., за червень 2018 року в сумі 153233,53 грн., за липень 2018 року в сумі 125547,59 грн.

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що станом на 01.04.2018 по рахунку 641 Розрахунки по податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельну частку (пай) рахується кредитове сальдо в сумі 596661,02 грн.

Відповідно до вимог пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За змістом пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але невиплати доходу платнику податків) у межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов`язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання пункту 168.1.5 статті 168 ПК України на місячний податковий період слід розуміти так, що податкове зобов`язання податковим агентом повинне бути сплачено протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, податковий агент притягається до відповідальності, передбаченої за таке порушення.

Відтак, статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

При цьому, суд звертає увагу, що ТОВ Агро Балт сплата відбулася, лише на інший бюджетний рахунок з врахуванням строків на сплату (Левківська сільська рада), що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 16492326 від 18.07.2017 на суму 13485,78 грн.;

- №16492383 від 28.07.2017 на суму 4682,25 грн.;

- №16492449 від 08.08.2017 на суму 15943,40 грн.;

- №16492588 від 06.09.2017 на суму 15273,84 грн.;

- №16492686 від 29.09.2017 на суму 110403,75 грн.;

- №16492763 від 12.10.2017 на суму 168371,43 грн.;

- №16818821 від 21.11.2017 на суму 133000,00 грн.;

- №16818870 від 30.11.2017 на суму 6439,75 грн.;

- №16818972 від 22.12.2017 на суму 16693,95 грн.;

- №16818973 від 22.12.2017 на суму 19000,00 грн.;

- №16819121 від 30.01.2018 на суму 12000,00 грн.;

- №16819184 від 13.02.2018 на суму 13000, 00 грн.;

- №16819300 від 13.03.2018 на суму 13000,00 грн.;

- №16819321 від 20.03.2018 на суму 9000,00 грн.;

- №17061230 від 12.04.2018 на суму 15000,00 грн.;

- №17061301 від 03.05.2018 на суму 8000,00 грн.;

- № 17061365 від 17.05.2018 на суму 5000,00 грн.;

- №17061508 від 22.06.2018 на суму 15000,00 грн.;

- №17061554 від 05.07.2018 на суму 5000,00 грн.;

- №17061597 від 12.07.2018 на суму 10000,00 грн.;

- № 17061639 від 19.07.2018 на суму 15000,00 грн.

Так, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Сплачуючи податкове зобов`язання не за тим кодом платежу, платник податків в першу чергу виконує вимогу щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання.

Відтак, судом встановлено, що фактично відбулося і нарахування і утримання податку, що підтверджується вищенаведеними платіжними дорученнями.

Разом з тим, податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів та не вказано на який саме рахунок мав би позивач сплатити податок.

Крім того, що стосується нарахування та сплати ПДФО за травень-липень 2018 року, суд звертає увагу, що згідно оборотно-сальдових відомостей за 106 ознакою по кредиту за липень 2018 року податковим агентом нараховано податку з доходів орендної плати 115 713,61 грн., а по дебету сума сплаченого ПДФО становить 108 000 грн., при цьому на початок періоду існувала переплата у розмірі 31 873,97 грн.; за 106 ознакою по кредиту за червень 2018 року податковим агентом нараховано податку з доходів орендної плати 154217,39 грн., а по дебету сума сплаченого ПДФО становить 145000,00 грн., при цьому на початок періоду існувала переплата у розмірі 41091,36 грн.; за 106 ознакою по кредиту за травень 2018 року податковим агентом нараховано податку з доходів орендної плати 87 002,23 грн., а по дебету сума сплаченого ПДФО становить 75 200,00 грн., при цьому на початок періоду існувала переплата у розмірі 52 893,59 грн.

Таким чином, висновки акту перевірки відносно того, що податковим агентом не сплачено податок на доходи фізичних осіб (виплата орендної плати - ознака доходу 106 для податкового розрахунку форми 1 ДФ) у сумі 417744,02 грн. є безпідставними та не відповідають дійсності, що також підтверджується платіжними дорученнями:

- за травень 2018 року: №17061365 від 17.05.2018; №17061366 від 17.05.2018; №17061402 від 24.05.2018; №17061355 від 15.05.2018; №17061337 від 10.05.2018; №17061405 від 25.05.2018; №17061301 від 03.05.2018;

- за червень 2018 року: №17061518 від 26.06.2018; №17061510 від 22.06.2018; №17061508 від 22.06.2018; №17061509 від 22.06.2018; №17061462 від 14.06.2018;

- за липень 2018 року: №17061598 від 12.07.2018; №17061597 від 12.07.2018; №17061689 від 26.07.2018; №17061554 від 05.07.2018; №17061553 від 05.07.2018; №17061639 від 19.07.2018; №17061640 від 19.07.2018.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на доходи фізичних осіб з орендної плати при виплаті доходу на користь громадян за період з 01.08.2015 по 30.07.2018 на суму 872008,67 грн., в т.ч.: за листопад 2015 року в сумі 44973,53 грн., за травень 2016 року в сумі 9207,85 грн., за червень 2016 року - 28488,12 грн., за жовтень 2017 року - 77938,56 грн., за грудень 2017 року - 278572,24 грн., за січень 2018 року - 61123,63 грн., за лютий 2018 року - 72533,23 грн., за березень 2018 року - 164437,68 грн., за квітень 2018 року - 133907,23 грн., за травень 2018 року - 826,60 грн. Однак, слід звернути увагу, що згідно оборотно-сальдових відомостей за листопад 2015 року, травень 2016 року, червень 2016 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року сума нарахованого доходу за ознакою 106 по Дебету рахунку відображається сплата ПДФО до бюджету, а за Кредитом відображається нарахування податку з доходів орендної плати. При цьому, факт своєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб підтверджується платіжними дорученнями: від 05.10.2017 №16492703, від 10.10.2017 №16492727, від 12.10.2017 №16492763, від 24.10.2017 №16818692, від 26.10.2017 №16818706, від 14.11.2017 №16818706, від 16.11.2017 №16818793, від 21.11.2017 №16818821, від 23.11.2017 №16818841, від 30.11.2017 №16818870, від 30.11.2017 №16818869, від 22.12.2017 №16818972, від 22.12.2017 №16818971, від 22.12.2017 №16818973, від 22.12.2017 №16818974, від 18.01.2018 №16819060, від 30.01.2018 №16819120, від 30.01.2018 №16819121, від 07.02.2018 №16819156, від 13.02.2018 №16819184, від 15.02.2018 №16819193, від 20.02.2018 №16819204, від 22.02.2018 №16819226, від 01.03.2018 №16819250, від 13.03.2018 №16819300, від 13.03.2018 №16819301, від 13.03.2018 №16819302, від 20.03.2018 №16819321, від 20.03.2018 №16819330, від 23.03.2018 №16819343, від 30.03.2018 №17061187, від 30.03.2018 №17061188, від 05.04.2018 №17061207, від 12.04.2018 №17061228, від 12.04.2018 №17061230, від 12.04.2018 №17061229, від 24.04.2018 №17061272, від 26.04.2018 №17061285, від 04.11.2015 №19, від 26.11.2015 №306, від 30.11.2015 №315, від 30.11.2015 №316, від 30.11.2015 №317, від 30.11.2015 №318, від 30.11.2015 №319, від 26.05.2016 №1212, від 26.05.2016 №1214, від 07.06.2016 №1254, від 16.06.2016 №1283, від 16.06.2016 №1284.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що з відзиву неможливо встановити правомірність прийнятого рішення Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, а доказів та аргументів на спростування позовної заяви відповідачем також не надано, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом правомірність своїх дій та рішення, а відтак, податкове повідомлення-рішення №0055721306 від 06.12.2018 підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 06.12.2018 №0012561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 51848,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12962,01 грн., суд виходить із наступного.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.08.2015 в бухгалтерському обліку підприємства за рахунками по Договору позики №2/ТВ від 01.07.2009, укладеному із Trittico Holdings Limited , Кіпр рахувались позикові кошти в сумі 1925794,49 дол. США / 41619837,21 грн., отримані від нерезидента в попередньому перевіряємому періоді.

За період, що перевірявся - з 01.08.2015 по 31.07.2018 підприємством на виконання умов вказаного договору сплачено тіла кредиту 925794,49 дол. США / 22374437,12 грн.; нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 363660,6 дол. США / 9165341,50 грн.; виплачено нерезиденту доход у вигляді відсотків в сумі 944890,89 дол. США / 23096228,46 грн.; сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів в сумі 427444,01 грн.

Станом на 31.07.2018 в бухгалтерському обліку підприємства по Кредиту рахунку 606 Короткострокові кредити в іноземній валюті сума неповернутого кредиту складає 1000000,00 євро / 26755214,00 грн.

Таким чином, перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента по Договору позики №2/ТВ від 01.07.2009 встановлено його заниження за І кв. 2016 року на суму 1439,76 дол. США / 34555,29 грн.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України, ТОВ Агро Балт 05.01.2016 було здійснено виплату доходу у вигляді процентів, нерезиденту Trittico Holdings Limited (Республіка Кіпр), в сумі 134368,21 дол. США / 3224926,66 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету 64498,43 грн. Під час такої виплати підприємством 05.01.2016 до бюджету перераховано лише 29943,14 грн., що є порушенням пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Що стосується Договору позики №ВА-02-12 від 05.03.2012, укладеному із кредитором Trittico Holdings Limited , Кіпр, в акті перевірки зазначено, що станом на 01.08.2015 в бухгалтерському обліку підприємства за рахунками по даному договору, рахувались позикові кошти в сумі 1470541,00 дол. США / 31781001,22 грн., отримані від нерезидента в попередньому перевіряємому періоді.

За період, що перевірявся - з 01.08.2015 по 31.07.2018 підприємством на виконання умов вказаного договору сплачено тіла кредиту 70541,00 дол. США / 1908676,44 грн.; нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 129605,36 дол. США / 3340324,29 грн.; виплачено нерезиденту доход у вигляді відсотків в сумі 190119,88 дол. США / 4784886,16 грн.; сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів в сумі 78408,01 грн.

Станом на 31.07.2018 в бухгалтерському обліку підприємства по Кредиту рахунку 606 Короткострокові кредити в іноземній валюті сума неповернутого кредиту складає 1400000,00 євро / 36722065,80 грн.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента по Договору позики №ВА-02-12 від 05.03.2012 встановлено його заниження за ІV кв. 2015 року на суму 755,01 дол. США / 17292,74 грн.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що в порушення вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України, ТОВ Агро Балт 30.10.2015 було здійснено виплату доходу у вигляді процентів, нерезиденту Trittico Holdings Limited (Республіка Кіпр), в сумі 36995,59 дол. США / 847346,44 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету 17292,74 грн. Під час такої виплати підприємством 30.10.2015 до бюджету податок не сплачено, що є порушенням пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Так, відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до приписів п. 103.1-103.5, 103.9-103.10 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Згідно з пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов`язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Згідно з ст. 2 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення. Податками на доходи вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, або з елементів доходу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваної підприємствами. Податками, на які поширюється дія цієї Конвенції, зокрема є: a) в Україні: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; (далі - український податок); b) на Кіпрі: прибутковий податок; корпоративний податок на прибуток; спеціальний внесок на оборону Республіки; податок на доходи від відчуження майна; (далі - кіпрський податок). Дія цієї Конвенції поширюється також на будь-які ідентичні або значним чином подібні податки, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, на додаток до існуючих податків або замість них. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їхніх податкових законодавствах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

З наведених положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Податкового кодексу України чітко вбачається, що оподаткування процентів, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, у цій іншій Державі здійснюється у разі дотримання наступних умов: особа на користь якої сплачуються проценти має бути резидентом тієї іншої Договірної Держави та це має бути підтверджено відповідними доказами; особа на користь якої сплачуються проценти - резидент виступає фактичним власником таких процентів.

Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки позивача та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Агро Балт здійснювало виплату відсотків на користь компанії Trittico Holdings Limited за користування коштами, наданими в позику за договорами від 01.07.2009 та 05.03.2012.

При цьому, як встановлено під час перевірки самим відповідачем та прямо зазначено в акті перевірки, а також підтверджується матеріалами справи, компанія Trittico Holdings Limited є фактичним отримувачем доходу у вигляді відсотків, що сплачуються ТОВ Агро Балт за договорами позики від 01.07.2009 та 05.03.2012.

Крім того, як також встановлено під час перевірки самим відповідачем, відповідно до довідки від 11.02.2015, сертифікатів резиденції від 01.02.2016 та 20.02.2017, які видані окружним відділом прибуткових податків Нікосії, компанія Trittico Holdings Limited є резидентом Кіпру з 27.07.2005, відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та України про уникнення подвійного оподаткування, підписаної 08.11.2012, а її дохід оподатковується на Кіпрі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Агро Балт подано до контролюючого органу податкову звітність з податку на прибуток та Додаток ПН до рядка 23 ПН типової декларації з податку на прибуток підприємств:

- за 2015 рік задекларована сума доходу яка була виплачена на користь Trittico Holdings Limited (Кіпр) згідно з Договором позики №ВА-02-12 від 05.03.2012 та Договором позики №2/ТН від 01.07.2009 становить 15 790 756 грн.

Розмір виплаченого доходу підтверджується банківськими виписками: за 23.02.2015 виплачено 1 563 616, 39 грн.; за 25.03.2015 виплачено 2 319 648,31 грн.; за 30.03.2015 виплачено 3 758 651,71 грн.; за 14.09.2015 №14 виплачено 2 532 810,44 грн.; за 30.10.2015 №19 виплачено 847 346, 44 грн.; за 12.11.2015 №20 виплачено 4 495 089,46 грн. (а.с. 132-141, т. 1).

Сума податку яка була утримана та перерахована до бюджету становить 350 369,44 грн. (хоча фактично мало бути перераховано 315 815 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (банківськими виписками) за 2015 рік: за 30.03.2015, яка підтверджує утримання та перерахування до бюджету податку на репатріацію у розмірі 76 960 грн.; банківська виписка за 25.03.2015, яка підтверджує утримання та перерахування до бюджету податку на репатріацію у розмірі 46 850 грн.; банківська виписка за 23.02.2015, яка підтверджує утримання та перерахування до бюджету податку на репатріацію у розмірі 31 359, 44 грн.; платіжне доручення №44 від 14.09.2015 на суму 51 700 гри.; платіжне доручення №244 від 14.09.2015 на суму 51 700 грн.; платіжне доручення №225 від 12.11.2015 на суму 91 800 грн. (а.с. 142-143, 166-167, 169, 170, т. 1).

- за 2016 рік задекларована сума доходу яка була виплачена на користь Trittico Holdings Limited (Кіпр) згідно з Договором позики №ВА-02-12 від 05.03.2012 та Договором позики №2/ТН від 01.07.2009, становить 12 167 445 грн.

Розмір виплаченого доходу підтверджується банківськими виписками: за 05.01.2016 №1 виплачено 1 122 928, 57 грн.; за 05.01.2016 №1 виплачено 5 332 985,41 грн.; за 13.01.2016 №2 виплачено 2 324 745,82 грн.; за 07.11.2016 виплачено 3 142 601,49 грн. (а.с. 150-151, т. 1).

Сума податку яка була утримана та перерахована до бюджету становить 208 797,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за 2016 рік: №519 від 13.01.2016 на суму 47 445 грн.; №488 від 07.11.2016р. на суму 64 151,74 грн.; №499 від 05.01.2016 на суму 44 337,91 грн.; №501 від 05.01.2016 на суму 29 943,14 грн.; №500 від 05.01.2016 на суму 22 920 грн. (а.с 144-145, 147-149, т. 1).

Разом з тим, суд звертає увагу, що на відповідні дати з податку на репатріацію існували надмірно сплачені суми податку, зокрема, на 30.10.2015 №19 по виплаченому доходу у розмірі 847 346,44 грн. існувала переплата згідно платіжного доручення №244 від 14.09.2015 у розмірі 51 700 грн., а станом на 01.01.2016 з податку на репатріацію обліковувалась переплата у розмірі 34 554,44 грн. (тобто, 350369,44-315815), яка була проведена у 2015 році та зарахована в рахунок податку який мав бути сплачений 05.01.2016, що відповідачем при проведенні перевірки не враховано.

Водночас, в силу вимог п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Цією ж статтею визначено, що сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

У свою чергу, контролюючий орган не врахував приписи п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, з врахуванням яких надмірно сплачена сума податку на репатріацію, яка виникла за рахунок сплаченого податку у 2015 може бути зарахована в рахунок погашення поточних зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо порушення ТОВ Агро Балт пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в частині заниження податку у розмірі 17 292,74 грн. (4 квартал 2015 року), а також у розмірі 34 555,29 грн. (1 квартал 2016 року) не може вважатись законним, крім того, жодним чином не спростовується відповідачем.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування власної позиції, а судом при виконанні вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, відповідачем не доведена правомірність податкових повідомлень-рішень від 06.12.2018 №0012561402 та №0055721306 відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, а спірні рішення скасуванню як протиправні.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 №0055721306, згідно з яким визначено податкове зобов`язання у розмірі 417744,02 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 921858,36 грн., визначено пеню у розмірі 31,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 №0012561402, згідно з яким визначено податкове зобов`язання у розмірі 51848,03 грн. та застосовану штрафну санкцію у розмірі 12962,01 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Балт" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Балт" (23513, Вінницька область, Шаргододський район, с. Носиківка, вул. Привітна, 1 А, код ЄДРПОУ 34887335)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Рішення суду в повному обсязі складено 05.08.2019

Суддя Комар Павло Анатолійович