Рішення

від 05.08.2019 по справі 340/1358/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1358/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мечиславської сільської ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивача звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача наданої у формі листа від 10.04.2019 р. вих.№137 щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою про передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення сесії сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що відповідачем із надуманих, необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Однак, виконавши всі вимоги, передбачені законодавством для отримання такого дозволу, позивач посилався на порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" і як наслідок Конституції України.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при розгляді заяви позивача встановлено, що по спірній земельній ділянці 06.02.2014 р. вже було прийнято рішення № 167, у відповідності до якого було погоджено передати її у власність для ведення особистого селянського господарства особам, які мають місце роботи в соціальній сфері села Мечиславка. Відтак, 05.04.2019 р. і прийнято рішення про відмову позивачу у виділенні земельної ділянки, оскільки вільних земельних ділянок немає (а.с.33-35).

Представник позивача подав відповідь на відзив та просив позов задовольнити.

Заперечення на таку відповідь до суду не надходило.

Згідно із ст.ст.262, 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 22.03.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви позивач також додав: копії паспорта; графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.14).

Листом від 10.04.2019 р. вих.№137 відповідач повідомив позивача, що його заяву від 22.03.2019 р. винесено на розгляд 23-ї сесії Мечиславської сільської ради сьомого скликання, яка відбулася 05.04.2019 р., в ході розгляду якої рішення прийнято не було, у зв`язку з тим, що депутати сільради проголосували проти відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 15).

11.05.2019 р. адвокат Мелєзгінов Ю.В. із адвокатським запитом звернувся до Мечиславської сільської ради про надання належним чином завірених копій рішень 23 сесії від 05 квітня 2019 року, які стосуються розгляду заяв, зокрема позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.18).

Листом від 16.05.2019 р. за вих.№164 Мечиславська сільська рада повідомила, що рішення щодо звернення громадян, в тому числі позивача, прийнято не було у зв`язку з тим, що депутати сільської ради проголосували проти відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

Не погодившись з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

Згідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Так, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 Земельного кодексу України.

Із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельну ділянку, площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Мечиславської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України повинен був у місячний строк надати такий дозвіл або надати мотивовану відмову.

Відсутність протягом зазначеного строку відповіді визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неодноразово (листом від 10.04.2019 р. вих.№137 та від 16.05.2019 р. вих.№164) надавалися позивачу відповіді, що за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийнято жодного з рішень, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Проте, як вбачається із відзиву на позов та доданих до нього матеріалів, відповідачем 05 квітня 2019 було прийнято рішення №213 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю вільних земель запасу та резерву на території сільради (а.с.39).

Крім того, відповідач у відзиві посилався на те, що по земельній ділянці, яку бажає отримати позивач, радою 06.02.2014 було прийнято рішення №167, яким надано погодження місця розташування земельних ділянок, що плануються для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства особам, які мають місце роботи в соціальній сфері села Мечиславка та проживають на її території (а.с.36).

Проте, доказів того, що дане рішення реалізовано та особам надано дозвіл чи надано у власність земельні ділянки, відповідачем не надано.

До того ж, суд зазначає, що наявність інших заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є підставою для відмови іншій особи, яка звертається із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки на підставі того, що подібна заява вже розглядається або розглядалась. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки такий процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.

Також, суд зазначає, що у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою особою зазначаються лише орієнтовні розміри та місце розташування земельної ділянки, при цьому точні межі земельної ділянки та їх геодезичні координати визначаються при розробці такого проекту землеустрою.

Відтак, при зверненні із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачем подано всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідачем прийнято рішення №213 від 05.04.2019 року, яке не відповідає вимогам земельного законодавства та з підстав, що не передбачені законодавством, а тому суд у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнає таке рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання такого дозволу слід відмовити.

Однак, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки є неналежно розглянута заява позивача від 22.03.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому відповідач зобов`язаний належним чином її розглянути.

Відтак, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушене право позивача на отримання законного рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства. При цьому, суд наголошує, що при розгляді заяви позивача, відповідач повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Отже, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням даного рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мечиславської сільської ради від 05.04.2019 р. №213 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Мечиславську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мечиславської сільської ради (код ЄДРПОУ 24145068).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько