Рішення
від 05.08.2019 по справі 400/2035/19
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 р. Справа № 400/2035/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Центральний відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції України, вул. Артилерійська, 18(БЦ "Ера"),Миколаїв,54001 третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 про:визнання незаконною та скасування постанови від 12.09.2018 р. ВП №32303441, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, Центральний ВДВС) про визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кіртока Антона Анатолійовича від 12.09.2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 34564,60 грн. у виконавчому провадженні № 32303441.

Ухвалою від 08.07.2019 року суд відкрив провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів у сумі платежів за три роки утворилась у нього з 2012 року, тобто, до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання від 03.07.2018 року № 2475-VIII (далі - Закон України № 2475) та станом на 01.09.2018 року, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу. Крім того, з оскаржуваної постанови не вбачається, за які конкретно три роки утворилась заборгованість і сума такої заборгованості, отже відповідачем безпідставно нарахував штраф, при цьому не врахував добровільно сплачені позивачем платежі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Третя особа в своїх письмових поясненнях проти задоволення позову заперечувала, зазначивши що позивачем сплата аліментів на утримання дитини виконується несвоєчасно та з великою затримкою.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

В провадженні Центрального ВДВС перебуває виконавче провадження № 32303441 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі1/4 всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18.01.2012 року до досягнення повноліття, згідно виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.04.2012 року у справі № 1423/795/2012.

Після ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо про те, що 16.07.2018 року стягувач ( ОСОБА_2 ) звернулась до державного виконавця з заявою про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів в своїй заяві зазначивши, що перераховані кошти за 2013, 2014, 2016 роки, що були перераховані на її ім`я, нею не отримувались. Крім того з заяви стягувача вбачається, що вона отримала розрахунок заборгованості станом на 01.07.2018 рік, згідно якого заборгованість позивача становить 34671,49 грн.

12.09.2018 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Кіртоком Антоном Анатолійовичем винесено постанову про накладення на позивача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за три роки в розмірі 50%, на користь держави у розмірі 34564,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VII (далі - Закон України № 1404).

Статтею 1 Закону України № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону України № 1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 26 Закону України № 1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 Закону України № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 с. 71 Закону України № 1404 порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону України № 1404 передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено зазначеною нормою згідно з Законом України № 2475, що вступив в дію з 28.08.2018 року.

Суд вважає, що, оскільки, заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2012 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України № 1404, введена лише з 28.08.2018 року, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України Про виконавче провадження , а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

Отже, суд зазначає, що з моменту набрання ч. 14 ст. 71 Закону України № 1404 у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, однак та обставина, що заборгованість у позивача зі сплати аліментів, у сумі платежів за три роки, утворилась починаючи з 2012 року, тобто, до набрання чинності зазначеної норми закону та виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із суми заборгованості.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Артилерійська, 18 (БЦ Ера ), м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35065742) - задовольнити.

2. Визнання протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кіртока Антона Анатолійовича від 12.09.2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 34564,60 грн. у виконавчому провадженні № 32303441.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Артилерійська, 18 (БЦ Ера ), м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2019 року.

Суддя О.В. Малих

Дата ухвалення рішення05.08.2019
Оприлюднено06.08.2019

Судовий реєстр по справі —400/2035/19

Постанова від 08.04.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Осіпов Ю.В.

Ухвала від 08.01.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Осіпов Ю.В.

Ухвала від 17.10.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Осіпов Ю.В.

Ухвала від 02.09.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Осіпов Ю.В.

Ухвала від 09.08.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Малих О.В.

Рішення від 05.08.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Малих О.В.

Ухвала від 08.07.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Малих О.В.

Ухвала від 08.07.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Малих О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні