Рішення

від 30.07.2019 по справі 305/866/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №305/866/19

Провадження по справі 2/305/440/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.

секретаря с/з - Вербещука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 30 липня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 серпня 2019 року.

Тячівська місцева прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Позовні вимоги мотивують тим, що ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі № 305/792/18 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України закрито, у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від підтримання обвинувачення в суді. При цьому ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 17 квітня 2018 року близько 10 години 50 хвилин, будучи на території земельної ділянки, яка розташована неподалік будинку АДРЕСА_1 , у ході виниклої словесної суперечки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи умисно, наніс один удар ОСОБА_2 дерев`яною палицею довжиною близько 1,5 метра в область лівої руки, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої променевої кістки у верхній третині із зміщенням уламків, які згідно висновку експерта № 59 від 26.04.2018 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. З огляду на викладене, отримані потерпілою ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_1 26.10.2018, ухвала Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2018 набрала законної сили. Кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди державі, в особі відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на загальну суму 5607,00 гривень, що підтверджується довідкою про вартість лікування в Рахівській районній лікарні №209/01-18 від 07.02.2019, згідно якої потерпіла ОСОБА_2 в період з 17.04.2018 по 16.05.2018, перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні Рахівської районної лікарні. Вказані збитки відповідач у добровільному порядку не відшкодував. На підставі наведеного, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області 5607,00 гривень витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 , зарахувавши кошти на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Закарпатській області з наступними реквізитами: р/р 31558245154117, код класифікації бюджету 34815936, код МФО 812016, ГУДКСУ в Закарпатській області. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Бліщ О.Б. від 20.05.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

05 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав суду відзив на позов, у якому зазначив, що цивільний позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Свої доводи, мотивує тим, що посилання позивача на обставини, за яких він не відшкодував у добровільному порядку збитки (матеріальну шкоду), завдані державі кримінальним правопорушенням не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з такою вимогою (пропозицією) до нього ніхто не звертався. Крім цього, вважає, що подані позивачем до позовної заяви докази не являються належними, достатніми та достовірними у силу положень ст.ст. 77, 79-80 ЦПК України. Зокрема, звертає увагу суду на те, що до листа відділу охорони здоров`я Рахівської РДА № 209/01-18 від 07.02.2019, який долучений до матеріалів кримінального провадження, не додано довідку-розрахунок витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , в якій би зазначався реальний розрахунок витрат із їх поділом на види робіт, види послуг, на перелік витрачених лікарських препаратів та/чи медикаментів на лікування хворої, на перелік цих медикаментів та препаратів, які куплені за рахунок хворої, і/або які витрачені за рахунок держави. Крім цього, зазначає, що потерпіла ОСОБА_2 згідно вказаного листа знаходилась на лікуванні у травматологічному відділенні Рахівської районної лікарні з 17.04.2018 по 16.05.2018 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забійно-рвані рани чола. При цьому з обвинувального акту від 30.04.2018, приєднаного до позовної заяви як доказ вбачається, що потерпілій ОСОБА_2 нанесено один удар дерев`яною палицею в область лівої руки, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої променевої кістки у верхній третині із зміщенням уламків. Наведене не узгоджується із діагнозом, виставленим ОСОБА_2 , відомості про який внесено до листі відділу охорони здоров`я № 209/01-18 від 07.02.2019. З огляду на викладене, вважає, що доводи на які посилається позивач, є неналежними та не достовірними, що є підставою для суду для відмови у задоволенні позову.

Станом на 30.07.2019 відповідь на відзив від позивача не надходила.

Дослідивши надані позивачем письмові докази та віздив відповідача, суд, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Частиною 7 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2018 по справі №305/792/18, провадження по справі №1-кп/305/265/18, закрито провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від підтримання обвинувачення у суді.

З ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.10.2018 по справі №305/792/18 вбачається, що цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочинуне заявлявся.

26.10.2018 ухвала Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/792/18, провадження по справі №1-кп/305/265/18 набула законної сили.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З абзацу 1 п. 13 постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна" (з наступними змінами) та абзацу 1 п. 2 Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

При цьому, Пленум роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України (ст.ст. 1166, 1187 ЦК України 2004 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З довідки відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації

№209/01-18 від 07.02.2019, встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 в період з 17.04.2018 по 16.05.2018 перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні Рахівської районної лікарні. Вартість лікування становить 5607,00 гривень.

Так, згідно зазначеного вище Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Як видно з наведеного, вказаний Порядок чітко регламентує порядок визначення суми витрат на лікування потерпілого і не передбачає долучення до відповідної довідки про вартість лікування документів, які б підтверджували витрати на лікування, в яких би зазначався реальний розрахунок витрат із їх поділом на види робіт, види послуг, на перелік витрачених лікарських препаратів та/чи медикаментів на лікування хворої, на перелік цих медикаментів та препаратів, які куплені за рахунок хворої, і/або які витрачені за рахунок держави, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві.

Таким чином, посилання у відзиві відповідача на те, що лист №209/01-18 від 07.02.2019 є неналежним, недостатнім та недостовірним доказом не заслуговують на увагу.

Окрім наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, у тому числі і ч. 1 ст. 122 КК України.

Частиною 4 ст. 28 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

При цьому судом достовірно встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 , скористалась своїм правом на примирення із обвинуваченим ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним, ухвалою суду від 18.10.2018 провадження стосовно останнього закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення у суді, яка ніким не оскаржувалася та 26.10.2018 набрала законної сили.

Разом з тим, проаналізувавши підстави закриття кримінального провадження, передбачені у ч. 1 ст. 284 КПК України суд приходить до висновку, що закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення належить до нереабілітуючих обставин.

З огляду на викладені вище вимоги чинного законодавства, суд не приймає до уваги посилання у відзиві відповідача на те, що судом у судовому засіданні не встановлювались обставини, зазначені у позовній заяві, зокрема щодо заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .

Не заслуговують на увагу також і доводи відповідача про те, що він добровільно не відшкодував вартість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , оскільки до нього з такою вимогою ніхто не звертався.

Зокрема, згідно зі ст. 23 Закону України " Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, позивачем доведено матеріалами, доданими до позову, що відділ охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 . Наведене підтверджується листом від 07.02.2019 № 209/01-18.

З огляду на викладене, у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду першої інстанції з вимогою про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів та у зв`язку з бездіяльністю відповідного уповноваженого органу, яким до цього часу не вжито заходів щодо відшкодування понесених державою збитків на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

При цьому, відповідачем у поданому відзиві протилежного не доведено.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Так, прокурором надано обґрунтовані та правові докази того, що кримінальним правопорушенням заподіяно матеріальної шкоди державі в особі: відділу охорони здоров`я Рахівської РДА на загальну суму 5607,00 гривень. Натомість відповідачем жодних доказів на протилежне не представлено. Не надано ним також і доказів того, що він добровільно відшкодував шкоду у вище зазначеному розмірі.

За таких обставин суд вважає такими, що ґрунтуються на законі вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 274, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути, з ОСОБА_1 , на користь держави в особі відділу охорони здоров`я Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області 5607 (п`ять тисяч шістсот сім) гривень 70 копійок витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 , зарахувавши кошти на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Закарпатській області з наступними реквізитами: р/р 31558245154117, код класифікації бюджету 34815936, код МФО 812016, ГУДКСУ в Закарпатській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: Бліщ О.Б.